вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
31.07.2019м. ДніпроСправа № 904/2258/19
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Сергієнко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Акціонерного товариства "Дніпровська Теплоелектроцентраль", м. Кам'янське Дніпропетровської області
про стягнення основного боргу у розмірі 28605213грн.91коп., пені у розмірі 6736151грн.19коп., 3% річних у розмірі 2974344грн.12коп., інфляційної складової у розмірі 12009838грн.19коп.
Представники:
від позивача: Остапенко В.М., довіреність №14-201 від 17.05.2019р., адвокат;
від відповідача: Карабань К.Б., довіреність №4/2019 від 15.03.2019р,. адвокат.
Суть спору: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Акціонерного товариства "Дніпровська Теплоелектроцентраль" з позовом про стягнення основного боргу у розмірі 28605213грн.91коп., пені у розмірі 6736151грн.19коп., 3% річних у розмірі 2974344грн.12коп., інфляційної складової у розмірі 12009838грн.19коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу №1811/1617-ТЕ-3 від 25.10.2016р., в частині розрахунків за поставлений природний газ.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 25.06.2019р.
18.06.2019р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині стягнення пені у сумі 6736151грн.19коп., трьох відсотків річних у сумі 2974344грн.12коп. та інфляційних втрат у сумі 12009838грн.91коп.
Відповідач стверджує, що при здійсненні позивачем розрахунку суми інфляційної складової допущені помилки. Так, позивач розраховує суму інфляційних нарахувань за певний період, а потім додає до суми боргу нового періоду, суму інфляційних нарахувань попереднього періоду. Відповідач зазначає, що законодавством не передбачене нарахування інфляційних втрат на суму інфляційних втрат.
Крім того, відповідач зазначає, що нарахування пені за зобов'язаннями листопада 2016р. здійснене позивачем із порушенням положень статті 232 Господарського кодексу України.
Також відповідач стверджує, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015р. у справі №904/10198/15 порушено провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпровська Теплоелектроцентраль".
Вказаною ухвалою відповідно до положень статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2018р. у справі №904/10198/15 закрите провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпровська Теплоелектроцентраль".
За твердженням відповідача під час дії мораторію з 17.12.2015р. по 13.11.2018р. не підлягали нарахуванню пеня, 3% річних та сума інфляційних нарахувань. Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та суми інфляційних нарахувань не підлягають задоволенню.
Разом з тим, відповідач просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 70%.
Представник позивача в судовому засіданні від 25.06.2019р. заявив клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив до суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2019р. задоволено клопотання представника позивача про продовження Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строку для надання відповіді на відзив та відкладено підготовче судове засідання на 16.07.2019р.
08.07.2019р. позивач надав до суду письмову відповідь на відзив. Позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки. Зазначає, що зменшення пені спричинить позивачу збитки та дозволить відповідачу і в подальшому порушувати договірні зобов'язання.
Також позивач зазначив, що нарахування інфляційної складової здійснено ним у відповідності до чинного законодавства України, що підтверджується відповідною судовою практикою Верховного Суду.
Разом з тим, позивач зазначає, що дія мораторію, введеного що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015р. у справі №904/10198/15, не поширюється на вимоги поточних кредиторів Акціонерного товариства "Дніпровська Теплоелектроцентраль". Оскільки позивач є поточним кредитором, дія мораторію на заявлені вимоги не поширюється.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2019р. закрите підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті. Судове засідання з розгляду справи по суті призначене на 31.07.2019р.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
25.10.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровська теплоцентраль" (далі - споживач) підписаний договір постачання природного газу №1811/1617-ТЕ-3 (далі - договір).
Як вбачається з матеріалів справи, відбулась зміна найменування позивача з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". При цьому, ідентифікаційний код юридичної особи залишився незмінним.
Також, відбулась зміна найменування відповідача з Публічного акціонерного товариства "Дніпровська теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Дніпровська теплоцентраль". При цьому, ідентифікаційний код юридичної особи залишився незмінним.
Відповідно до пункту 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.1996р.(із змінами та доповненнями), ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.
Таким чином, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 20077720) є належним позивачем.
Акціонерне товариство "Дніпровська Теплоелектроцентраль" (ідентифікаційний код: 00130820) є належним відповідачем.
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 договору).
Згідно пункту 3.4 договору приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Відповідно до пункту 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Згідно пункту 12.1 договору, він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016р. до 30 листопада 2016р: (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковою угодою №1 від 16.11.2016р. сторони продовжили термін дії договору до 31.03.2017р. (включно).
На виконання умов договору позивач в жовтні 2016р. поставив відповідачу природний газ на суму у розмірі 6225478грн.91коп., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 31.10.2016р. Вказаний акт підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.
У листопаді 2016р. позивач поставив відповідачу природний газ на суму у розмірі 38340130грн.88коп., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 30.11.2016р. Вказаний акт підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.
В грудні 2016р. позивач поставив відповідачу природний газ на суму у розмірі 49291154грн.15коп., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 31.12.2016р. Вказаний акт підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.
З огляду на положення договору відповідач був зобов'язаний сплатити вартість природного газу, отриманого в жовтні 2016р. в строк до 25.11.2016р.; в листопаді 2016р. в строк до 25.12.2016р. (включно); у грудні 2016р. в строк до 25.01.2017р. (включно).
Відповідач розрахувався за газ, поставлений у жовтні та листопад 2016р. в повному обсязі. При цьому, за вказаними зобов'язаннями відповідач розрахувався із порушенням строків оплати, визначених договором.
За природний газ, отриманий в грудні 2016р., відповідач розрахувався частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 28605213грн.91коп.
На теперішній час строк виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати природного газу на суму 28605213грн.91коп. (отриманого в грудні 2016р.) є таким, що настав.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 28605213грн.91коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.
Позивач на підставі пункту 8.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 26.11.2016р. по 25.07.2017р. в розмірі 6736151грн.19коп.
Відповідно до пункту 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20.
Дослідивши розрахунок пені наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.
Суд не приймає твердження відповідача, що нарахування пені за зобов'язаннями листопада 2016р. здійснене позивачем із порушенням положень статті 232 Господарського кодексу України.
Як вбачається із наданого розрахунку, пеня за зобов'язаннями листопада 2016р. нарахована за період з 27.12.2016р. по 26.06.2017р. Вказаний період складає 181 календарний день. Таким чином, при нарахуванні пені позивачем не були порушенні положення статті 232 Господарського кодексу України.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 70% суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду. Якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Таким чином, зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Майновий стан сторін і соціальна значущість боржника має значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій.
При цьому, розмір, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Взявши до уваги майновий стан сторін і оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені підлягає частковому задоволенню
Суд дійшов висновку, що в даному випадку слід зменшити пеню на 60% з 6736151грн.19коп. до 2694460грн.48коп.
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних витрат у розмірі 12009838грн.19коп. за загальний період з грудня 2016р. по березень 2019р. та 3% річних в розмірі 12009838грн.19коп. за загальний період з 26.11.2016р. по 21.04.2019р.
Перевіривши розрахунок суми інфляційних витрат та 3% річних, суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційної складової в розмірі 12009838грн.19коп. та 3% річних в розмірі 12009838грн.19коп.
Щодо тверджень відповідача стосовно того, що позивач розраховує суму інфляційних нарахувань за певний період, а потім додає до суми боргу нового періоду, суму інфляційних нарахувань попереднього періоду суд зазначає наступне.
Положеннями частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019р. у справі №905/600/18 суд дійшов висновку, що нарахування індексу інфляції за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця. Оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Наведене спростовує заперечення відповідача, в частині правильності здійсненого позивачем розрахунку інфляційної складової.
Суд також не приймає твердження відповідача, що під час дії мораторію з 17.12.2015р. по 13.11.2018р. не підлягали нарахуванню пеня, 3% річних та сума інфляційних нарахувань.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015р. у справі №904/10198/15 порушено провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпровська Теплоелектроцентраль".
Вказаною ухвалою відповідно до положень статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Положеннями частини 1 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
З аналізу наведеної статті вбачається, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на вимоги, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
Отже, дія мораторію, в даному випадку, не розповсюджується на вимоги, термін виконання яких настав після введення мораторію.
Судом встановлено, що відповідач був зобов'язаний сплатити вартість природного газу, отриманого в жовтні 2016р. в строк до 25.11.2016р.; в листопаді 2016р. в строк до 25.12.2016р. (включно); у грудні 2016р. в строк до 25.01.2017р. (включно).
Мораторій був введений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015р. у справі №904/10198/15.
З наведеного вбачається, що строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, які є предметом розгляду у цій справі, настав після введення судом мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, дія мораторію не розповсюджується на позовні вимоги, заявлені до стягнення позивачем.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", нормами статей Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Дніпровська Теплоелектроцентраль" про стягнення основного боргу у розмірі 28605213грн.91коп., пені у розмірі 6736151грн.19коп., 3% річних у розмірі 2974344грн.12коп., інфляційної складової у розмірі 12009838грн.19коп.
Зменшити розмір пені з 6736151грн.19коп. до 2694460грн.48коп.
Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпровська Теплоелектроцентраль" (ідентифікаційний код: 00130820; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Заводська, буд. 2) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 20077720; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6) суму основного боргу у розмірі 28605213грн.91коп., пеню у розмірі 2694460грн.48коп., 3% річних у розмірі 2974344грн.12коп., інфляційну складову у розмірі 12009838грн.19коп. та судовий збір у розмірі 672350грн.00коп.
Видати наказ після набрання чинності рішенням.
В судовому засіданні 31.07.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 12.08.2019р.
Суддя Р.Г.Новікова