Провадження № 11-кп/803/1839/19 Справа № 185/4246/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 серпня 2019 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової падати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2019 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №12018040370000369, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Павлограда, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, -
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2019 рокуОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до призначеного за цим вироком покарання ОСОБА_7 частково приєднано невідбуте покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2019 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць з конфіскацією всього належного йому майна.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні у м.Павлограді таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненомуц повторно, за наступних обставин.
ОСОБА_7 , будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, 19 січня 2018 року приблизно о 21.00 год., проходячи повз будинку АДРЕСА_2 , побачив в першому під'їзді, двері до якого були відчинені, поряд з входом дитячий велосипед марки «Lexus Trike» червоного кольору. В цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь. Так, 19 січня 2018 року приблизно о 21.00 год. ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, зайшов до першого під'їзду буд. АДРЕСА_2 , де розуміючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає та його дії залишаються непоміченими сторонніми особами, шляхом вільного доступу з вказаного під'їзду таємно, повторно викрав дитячий велосипед марки «Lexus Trike» вартістю 791,00 грн. Після чого, доводячи свій протиправний умисел до кінця, ОСОБА_7 місце вчинення кримінального правопорушення покинув із викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальний збиток на загальну суму 791,00 грн.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Дніпропетровської області просить вирок суду змінити в частині призначення покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, привести резолютивну частину вироку у відповідність і вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за оскаржуваним вироком та за вироком Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2019 року визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць з конфіскацією всього належного майна. В решті вирок суду просить залишити без зміни.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції, призначаючи покарання за сукупністю злочинів, фактично застосував принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, який передбачений ст. 71 КК України, та застосовується виключно у випадку призначення покарання за сукупністю вироків, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора та просив її задовольнити в повному обсязі.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, правильність кваліфікації його дій відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, проти яких не заперечували учасники провадження, у зв'язку з чим судовий розгляд було здійснено в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, і вказані обставини не оскаржуються в апеляційній скарзі, тому перегляду не підлягають.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , то вони є достатньо обгрунтованими, законними і підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
За змістом пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання не тільки в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, а й відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню, та неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Виходячи з приписів кримінального закону правила призначення покарання, передбачені ч. 4 ст. 70 КК України, застосовуються у разі, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов'язаний в остаточне, призначене за сукупністю злочинів покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.
Призначення показання за сукупністю вироків застосовується у випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин. У цьому разі суд відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Ці приписи є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
Як установив суд, вироком Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього належного майна.У цьому провадженні злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 вчинив 19 січня 2018 року, тобто до постановлення вироку Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2019 року.
Втім, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_7 , не застосував положення ч.4 ст.70 КК України, а застосував вимоги ст. 71 КК України і до призначеного покарання за новим вироком частково приєднав невідбуте покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2019 року, що призвело до неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
З огляду на викладене апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції - зміні.
Інших істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б призвели до зміни чи скасування вироку, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2019 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за оскаржуваним вироком та за вироком Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2019 року визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць з конфіскацією майна, яке є його власністю.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвалу набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4