Провадження № 11-кп/803/2334/19 Справа № 208/464/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 серпня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2019 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ;
обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 111, ч.1 ст. 263 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченої - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_5 , -
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2019 року клопотання прокурора задоволено, продовжено дію міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_6 до 01 вересня 2019 року. У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_6 відмовлено.
Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя посилався на обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 111, ч.1 ст. 263 КК України, а також на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не припинили існувати.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою змінити його підзахисній запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, поклавши на неї обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Вимоги скарги захисник обґрунтовує тим, що прокурором документально не доведено реальне існування будь-яких ризиків щодо ОСОБА_6 . На переконання адвоката, судом не було дотримано вимог ст.ст. 176 та 199 КПК України, внаслідок чого він дійшов необґрунтованого висновку про необхідність задоволення цього клопотання. Поряд із цим, захисник вказує на те, що обґрунтування необхідності продовження строків тримання під вартою є незмінним протягом всього строку перебування кримінального провадження в суді. Адвокат вважає, що судове рішення не узгоджується з рішеннями ЄСПЛ, а наведені у ньому висновки ґрунтуються виключно на тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 та на покаранні, яке їй загрожує. Окрім цього, в оскаржуваній ухвалі суд не навів докладних мотивів з яких він вважає за необхідне відмовити у задоволенні його клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченій з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Також, на переконання адвоката, суд допустив суперечності у своїх висновках, оскільки дійшов висновку про наявність обґрунтованого звинувачення, проте спростовуючи доводи захисту, вказав на те, що цим обставинам надається оцінка виключно під час ухвалення остаточного рішення у кримінальному провадженні. Адвокат зауважує, що ОСОБА_6 піддавалась катуванню та нелюдському ставленню, про що повідомлено під час судового розгляду, але суд оцінки цим обставинам не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачену та її захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який просив ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення суду про продовження застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 учасниками провадження не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Вирішуючи питання законності судового рішення, ухваленого щодо ОСОБА_6 , суд зазначає таке.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду цього питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та, що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження № 208/464/18, 05 липня 2019 року судом першої інстанції, в порядку ст.331 КПК України, було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, зокрема, щодо обвинуваченої ОСОБА_6 .
Тоді ж, під час обговорення доводів клопотання сторони обвинувачення, захисником ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої було заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою та наявність підстав для його зміни, суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченої під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 та доводи захисника в її інтересах щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питаннь.
Матеріали провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої ОСОБА_6 під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Наявність тих обставин, що обвинувачена ОСОБА_6 розлучена, має на утриманні неповнолітню дитину, до взяття під варту мала постійне місце проживання, хоча і має місце, однак не є безумовними підставами для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці обставини в цьому випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченої.
Разом з цим, вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції, відповідно до ст.178 КПК України, врахував тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною, та злочину, у вчиненні якого вона обвинувачується, який відносяться до категорії особливо тяжких, а також відомості про особу ОСОБА_6 та відповідно наявність передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду і незаконного впливу на учасників провадження, та дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Всі викладені захисником доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом при продовженні строку дії запобіжного заходу ОСОБА_6 і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість доводів поданої апеляційної скарги не встановлено.
Посилання захисника на застосування щодо ОСОБА_6 недозволених методів слідства, колегія суддів розцінює як безпідставні, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час апеляціного розгляду провадження та підлягають перевірці на стадії судового розгляду й не є підставою для відмови у цьому випадку у продовженні строку застосування запобіжного заходу.
Що стосується тверджень захисника про наявність підстав для визначення застави у провадженні, то вони також є необґрунтованими, оскільки не узгоджуються з положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України, якими визначено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2019 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4