Справа № 161/8590/19 Провадження №11-кп/802/457/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.186 КК УкраїниДоповідач: ОСОБА_2
07 серпня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 травня 2019 року щодо ОСОБА_8 ,
Даним вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Луцька Волинської області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, з вищою освітою, одружений, маючий на утриманні одну малолітню дитину - сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючий директором з маркетингу на ТзОВ «Тигрес», раніше не судимий,
на підставі укладеної 14 травня 2019 року, угоди про визнання винуватості між прокурором Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_10 та підозрюваним ОСОБА_8 , визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він, протягом іспитового строку, тривалістю 2 (два) роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок вирішено питання про речові докази та арештоване майно.
Згідно вироку суду ОСОБА_8 визнаний винний та засуджений за те, що він 15 квітня 2019 року о 08 години 25 хвилин, в світлу пору доби, керуючи технічно справним автомобілем марки "Mercedes-Benz" номерний знак " НОМЕР_1 ", рухаючись по вулиці Гордіюк в напрямку вулиці Конякіна, зі сторони проспекту Відродження в місті Луцьку, зі швидкістю приблизно до 50 км/год., під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, що розташовується навпроти входу в «Північний ринок», всупереч вимогам пунктів 2.3(б), (д); 12.1, 14.6 (в) ПДР України, при здійсненні маневру обгону попутних транспортних засобів, не вибрав безпечної швидкості, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, перетнувши подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем марки «Daewoo Lanos TF69Y» н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_11 , який зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом з метою надати перевагу в русі пішоходам, які в той час здійснювали перетин проїзної частини дороги вул. Гордіюк по нерегульованому пішохідному переході. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди вказані автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажир автомобіля марки «Daewoo Lanos TF69Y» н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження.
Внаслідок вищевказаних грубих порушень Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_8 , своїми необережними протиправними діями, які знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, спричинив пасажиру автомобіля марки «Daewoo Lanos TF69Y» н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно висновку судово-медичної експертизи №278 від 03.05.2019, тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді лінійного зламу тім'яної кістки справа з епідуральною гематомою невеликих розмірів тьмяно-потиличної ділянки справа та забоєм головного мозку, що за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
Таким чином, у прямому причинному зв'язку із даною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками є грубі порушення водієм
ОСОБА_8 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: п. п. 2.3(б), (д), 12.1, 14.6 (в) Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі захисник вважає вирок в частині призначення ОСОБА_8 іспитового строку у 2 роки надто суворим та таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить вирок змінити, затвердити угоду про визнання винуватості укладену між прокурором та обвинуваченим, призначивши останньому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі та звільнивши останнього на підставі ст..75 КК України від відбуття покарання якщо він у продовж одного року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляційної скарги, думку обвинуваченого та захисника, які просили апеляційну скаргу задовольнити, прокурора, який апеляційну скаргу заперечив, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з приписами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з вимогами п.1 ч.4 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди.
Відповідно до положень ч.1,3 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
У резолютивній частині вироку на підставі угоди повинно міститися рішення про затвердження угоди із зазначенням її реквізитів, рішення про винуватість особи із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, рішення про призначення узгодженої сторонами міри покарання за кожним з обвинувачень та остаточна міра покарання, а також інші відомості, передбачені статтею 374 цього Кодексу.
Положеннями ч.ч.2, 4 ст.75 КК України регламентовано, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 травня 2019 року затверджено угоду про визнання винуватості від 14 травня 2019 року між прокурором Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_10 та підозрюваним ОСОБА_8 .
Як вбачається з вироку суду першої інстанції суд перевірив угоду на відповідність вимогам кримінального процесуального законодавства і прийшов до висновку про затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим, які узгодили покарання ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнено його від відбування основного покарання з іспитовим строком на 2 роки.
Разом з тим суд першої інстанції визначаючи тривалість іспитового строку, жодною мірою не врахував обставини вчиненого злочину, його наслідки та дані про особу обвинуваченого, а також не навів у вироку будь-яких доводів про необхідність призначення іспитового строку саме у два роки, в зв'язку з чим вирок в цій частині підлягає правовій перевірці в апеляційному порядку та відповідній зміні за наслідками такої перевірки, враховуючи наявні в матеріалах провадження докази.
При визначені тривалості іспитового строку, колегії суддів враховує особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який є особою молодого віку, раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдані збитки та усунув заподіяну шкоду, а також те, що потерпіла сторона не має будь-яких претензій до підозрюваного і не заперечувала проти укладення угоди про визнання винуватості та приходить до висновку, що обвинуваченому слід визначити іспитовий строк терміном на один рік.
Крім того апеляційний суд враховує і посилання сторони захисту на наявність у обвинуваченого на даний час потреби у виконанні певних дій щодо реалізації своїх прав та інтересів, гарантованих ст. 33 Конституції України.
Враховуючи вищевикладене апеляційна скарга захисника підлягає до задоволення, а вирок суду зміні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 408, 409 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 травня 2019 року щодо ОСОБА_8 в частині застосування положень ст. 75 КК України змінити, зменшивши іспитовий строк до 1 (одного) року.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: