Справа № 761/30213/19
Провадження № 1-кс/761/20873/2019
07 серпня 2019 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, яке внесено до ЄРДР за №420 191 011 000 000 57 від 05.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України, -
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, яке внесено до ЄРДР за №420 191 011 000 000 57 від 05.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України, про арешт майна, а саме на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить: ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), 1/3 права власності, ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), 1/3 права власності, ОСОБА_6 , (РНОКПП: НОМЕР_3 ), 1/3 права власності.
Клопотання мотивовано тим, що Київською місцевою прокуратурою №10 здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42019101100000057 від 05.03.2019 за ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , будучи завідувачем сектору Державного управління справами, організував вчинення кримінального правопорушення, яке виразилось у заволодінні державним майном шляхом обману, а також заволодінні грошовими коштами особи шляхом обману при подальшому незаконному відчуженні майна за попередньою змовою групою осіб з директором Державного підприємства «Укржитлосервіс» ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , за наступних обставин.
При невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, на початку 2017 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) у ОСОБА_7 виник умисел, направлений на заволодіння підвальним нежитловим приміщенням площею 86,9 кв. м. в будинку №5 по вул. Терещенківській в м. Києві, що перебувало в державній власності та на праві господарського віддання було закріплено за ДП «Укржитлосервіс» - підприємством, підпорядкованим Державному управлінню справами.
Так, в лютому 2017 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_8 , погодившись на пропозицію ОСОБА_7 щодо заволодіння підвальним нежитловим приміщенням площею 86,9 кв. м в будинку по вул. Терещенківській, 5 в м. Києві, який перебував на праві господарського відання ДП «Укржитлосервіс», тим самим вступивши з ОСОБА_7 в попередню змову, будучи відповідальним за збереження закріпленого за підприємством державного майна як генеральний директор зазначеного державного підприємства, замовив проведення технічної інвентаризації вищевказаного приміщення у ТОВ «Техсервісбуд», подавши вказаному товариству підписану особисто бухгалтерську довідку від 23.02.2017 за вихідним №150, згідно з якою на балансі ДП «Укржитлосервіс» обліковується група нежитлових приміщень, розташованих у підвальному приміщенні житлового будинку АДРЕСА_2 під номером «14». Одночасно, ОСОБА_8 вказав своєму підлеглому - майстру дільниці ДП «Укржитлосервіс» ОСОБА_9 , до сфери обслуговування якого відносився будинок АДРЕСА_2 , забезпечити доступ до приміщення, ключі від дверного замка якого зберігались в диспетчерській ДП «Укржитлосервіс»за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 18, інженеру ТОВ «Техсервісбуд» ОСОБА_10 для проведення технічної інвентаризації, що ОСОБА_9 , який не був обізнаний щодо характеру суспільно небезпечних дій ОСОБА_8 , було виконано.
В подальшому, виготовлений ТОВ «Техсервісбуд» технічний паспорт від 27.02.2017 за результатами проведення технічної інвентаризації підвального нежитлового приміщення №14 ОСОБА_8 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах передав ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що він буде використаний для реєстрації права приватної власності на приміщення за ОСОБА_4 , що, як наслідок, призведе до незаконного вибуття даного нерухомого майна з державної власності.
Після цього, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що він не є законним власником приміщення АДРЕСА_3 , погодившись на пропозицію ОСОБА_7 щодо вчинення кримінального правопорушення, таким чином, вступивши з останнім в попередню змову, відповідно до заздалегідь розпланованих ролей, 21.03.2017, о 12 год. 12 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 19-Б, звернувся до державного реєстратора Департаменту (центру) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, подавши виготовлене при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_4 по АДРЕСА_2 від 18.03.2011 серії САА №902511, з печаткою ДУС та підписане від імені заступника Керівника ДУС ОСОБА_11 , яке однак насправді не видавалось Державним управлінням справами, а також виготовлений ТОВ «Техсервісбуд» на замовлення генерального директора ДП «Укржитлосервіс» ОСОБА_8 технічний паспорт на приміщення від 27.02.2017.
В подальшому, 04.04.2017, о 16 год. 28 хв., державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_12 на підставі вищевказаного свідоцтва від 18.03.2011 серії САА №902511, а також технічного паспорта від 27.02.2017, виконаного ТОВ «Техсервісбуд», право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 площею 86,9 кв. м зареєстровано за ОСОБА_4 .
В подальшому, 20.09.2017 вказане нежитлове приміщення ОСОБА_4 через представника по довіреності було відчужено ОСОБА_13 , який будучи введеним в оману, помилково допускаючи законність свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення від 18.03.2011 серії НОМЕР_5 , сплатив обумовлену договором ціну приміщення, що становила 849 108 (вісімсот сорок дев'ять тисяч сто вісім) грн. 00 коп.
Вищевказані обставини підтверджуються показаннями ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , відповіддю ДУС, згідно з якою свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення від 18.03.2011 серії НОМЕР_5 не видавалось, копіями документів інвентаризаційної справи ТОВ «Техсервісбуд», реєстраційної справи Департаменту з питань реєстрації КМДА, нотаріальної справи, заведеної при посвідченні договору купівлі-продажу приміщення від 20.09.2017, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
29.07.2019 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Санкцією ч. 4 ст. 190 КК України передбачено покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна.
Встановлено, що у приватній власності ОСОБА_4 перебуває приватний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Власниками вказаного будинку згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є ОСОБА_4 (1/3 права власності), ОСОБА_5 (1/3 права власності), ОСОБА_6 (1/3 права власності).
Враховуючи викладене, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, що може бути призначене ОСОБА_4 за вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, прокурор просить накласти арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
В судове засідання прокурор не з'явився та подав заяву про розгляд клопотання без його участі, в якій зазначив, що доводи клопотання підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.
Особа-володілець майна про розгляд клопотання не повідомлялась, оскільки майно тимчасово не вилучалось, а тому суд вважає за можливе, у відповідності до ч.2 ст.172 КПК України, провести розгляд клопотання у її відсутність.
Дослідивши доводи клопотання й додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення, виходячи із наступного.
Так, Київською місцевою прокуратурою №10 здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42019101100000057 від 05.03.2019 за ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , будучи завідувачем сектору Державного управління справами, організував вчинення кримінального правопорушення, яке виразилось у заволодінні державним майном шляхом обману, а також заволодінні грошовими коштами особи шляхом обману при подальшому незаконному відчуженні майна за попередньою змовою групою осіб з директором Державного підприємства «Укржитлосервіс» ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .
29.07.2019 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, санкцією якої передбачено покарання додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що наданими слідчим матеріалами, зокрема, протоколами допиту свідків, потерпілого, достатньою мірою підтверджується наявність обґрунтованості висунутої ОСОБА_4 підозри за ч. 4 ст. 190 КК України.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом вчинення злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
У силу ч.2 ст. 170 КПК арешт майна допускається, серед іншого, з метою забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 170 КПК для реалізації вищенаведеної мети арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд може застосувати покарання у виді конфіскації майна.
Так, у силу санкції ч. 4 ст.190 КК України, за якою ОСОБА_4 оголошено підозру, суд у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, може застосувати у вигляді додаткового покарання конфіскацію майна.
Крім того, ч.ч. 10, 11 ст. 170 КПК визначено, що арешт накладається, зокрема, на рухоме чи нерухоме майно з метою заборони розпоряджатися ним у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що його незастосування призведе до передачі такого майна.
Вирішуючи питання про задоволення клопотання про арешт майна, слідчий суддя враховує, в тому числі, п.3 ч.2 ст.173 КПК України щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, з огляду на те, що арешт накладається з метою конфіскації майна як виду покарання, а також враховано правову підставу для арешту майна (п.1 ч.2 ст.173 КПК України), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження (п.5 ч.2 ст.173 КПК України) та наслідки арешту майна для підозрюваного ОСОБА_4 (п.6 ч.2 ст.173 КПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів чи інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. На думку слідчого судді, такі фактичні дані містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, в зв'язку з чим, підозра про ймовірну причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого правопорушення за викладених у клопотанні обставин, на час звернення до суду із даним клопотанням, є обґрунтованою.
При цьому, слідчий суддя зазначає про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна, з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна виправдовує втручання у права та інтереси власників майна.
Матеріалами клопотання доведено, що 1/3 житлового будинок, розташований за адресою:
АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 175699295 від 30.07.2019 року, що свідчить про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора лише в частині накладення арешту на належну йому частину (1/3) зазначеного будинку.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за підозрою у вчиненні якого здійснюється розслідування у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави для застосування ініційованого слідчим заходу забезпечення кримінального провадження.
Керуючись вимогами ст. 131, 132, 167, 168, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, яке внесено до ЄРДР за №420 191 011 000 000 57 від 05.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України - задовольнити частково.
Накласти арешт на 1/3 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
В задоволенні іншої частини клопотання - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1