Справа № 761/14308/19
Провадження № 2/761/4975/2019
06 серпня 2019 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Рибака М.А.
за участю секретаря Орел П.Ю.,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
В квітні 2019 року ПАТ КБ «Приватбанк» (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) на його користь заборгованість за кредитним договором від 01.03.2007 року у сумі 68466,46 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.03.2007 року на підставі заяви відповідач отримав кредит у розмірі 50000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідно до умов кредитного договору, відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом (овердрафтом), відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Однак, вказані зобов'язання відповідачем не виконуються, внаслідок чого, станом на 12.03.2019 року за відповідачем обліковується заборгованість, яка в загальному розмірі становить 68466,46 грн., з яких: 47861,54 грн. заборгованості за кредитом, 16768,42 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 100,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн. штрафу та 3236,50 грн. процентної складової штрафу.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 68466,46 грн. боргу та 1921,00 грн. судового збору.
Ухвалою суду від 15.04.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті на 21.05.2019 року.
03.06.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечував проти задоволення позову. При цьому зазначав, що відповідач не отримувала від позивача кредитну карту, а заборгованість не є доказом отримання кредиту. Окрім того, відповідач не ознайомлювалась із Правилами та умовами надання кредиту. Також розрахунок процентів за користування коштами, наведений банком вважав невірним та просив суд застосувати позовну давність до вимог за даним позовом.
05.07.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він зазначав, що укладення договору шляхом обміну заявами передбачено цивільним законодавством окрім того, позивачем було надано відповідачу банківську карту та забезпечено користування нею. Під час укладення договору діяла процентна ставка в розмірі 1,90 % на місяць, тобто 22,80 % на рік, зміна якої передбачена Умовами надання кредиту та про таку зміну відповідач була повідомлена за допомогою СМС-повідомлень та Privat24. Окрім того, відповідно до п. 1.1.7.31 Умов, строк позовної давності за кредитом було збільшено до 50 років.
Представник позивача в судове засідання 06.08.2019 року не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
В судовому засіданні 06.09.2019 року представник відповідача позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Просив суд врахували правову позицію Верховного Суду, яка викладена в постанові 03.07.2019 року по справі № 342/180/17.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 01.03.2007 року ОСОБА_2 звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» із заявою про отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Відповідно до п.2.1.1.5.6. умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором, на вимогу банку відповідач зобов'язаний виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди.
Крім цього, у разі порушення відповідачем строків платежів з будь-яких грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 500грн.+5% від суми позову (п.2.1.1.7.6. умов та правил надання банківських послуг).
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 12.03.2019 року за відповідачем обліковується заборгованість, яка в загальному розмірі становить 68466,46 грн., з яких: 47861,54 грн. заборгованості за кредитом, 16768,42 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 100,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн. штрафу та 3236,50 грн. процентної складової штрафу.
Доказів, щоб спростовували розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, суду не надано.
Окрім того, із наданого розрахунку вбачається, що відповідачем постійно здійснювались дії щодо часткового погашення заборгованості.
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.5 25 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Оскільки відповідач, отримавши картку, користувалась кредитними коштами, які своєчасно не повертала, у неї утворилась заборгованість по основному тілу кредиту в сумі 47861,54 грн., доказів сплати якої суду не надано.
Посилання представника відповідача щодо відсутності підтвердження факту отримання коштів спростовуються наданою позивачем копією заяви відповідача про надання їй кредитної карти.
Окрім того, Умовами надання банківських послуг передбачена можливість використання грошових коштів за бажанням клієнта. У випадку невикористання кредитних коштів, заборгованість не нараховується.
Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованісті та випискою по картковому рахунку за період з 01.03.2007 року по 11.06.2019 року, вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами, проте не в повному обсязі здійснювала їх повернення.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 47861,54 грн. підлягають задоволенню.
З приводу заяви представника відповідача щодо застосування позовної давності до вимог за даним позовом слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 19.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Так, із матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховуються заборгованість по процентам, пені та штрафам за період з 24.04.2010 року по 21.01.2018 року.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі № 6-160цс14: «Відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.
У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.
Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Відповідно до вимог статті 266, частини другої статті 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою».
Із даною позовною заявою банк звернувся до суду 12.02.2018 року, а нарахування боргу та штрафних санкцій здійснено за період з 24.04.2010 року по 21.01.2018 року, а тому до вимог про стягнення боргу підлягає застосуванню позовна давність тривалістю три роки, а до вимог про стягнення пені та штрафу - один рік.
Разом із тим, як вбачається із розрахунку заборгованості відповідача та виписки по картковому рахунку, останньою було здійснено останній платіж по кредиту 28.02.2019 року в сумі 1000,00 грн. та постійно здійснювались часткові погашення кредитної заборгованості.
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Таким чином, строк для звернення до суду із даним позовом не пропущено.
Разом із тим, АТ КБ «ПРИВАТБАНК», пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17.
Відповідно вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 47861,54 грн.У іншій частині позову слід відмовити у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1342,87 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства «Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.03.2007 року розмірі 47861,54 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) 1342,87 грн. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
АТ КБ «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ 14360570.
ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .
СУДДЯ М.А. РИБАК
Повний текст судового рішення складено: 09.08.2019 року.