Провадження № 2-а/760/928/19
В справі № 369/1177/19
06 серпня 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції у Київській області Нечупія Руслана Анатолійовича, третя особа:Департамент патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, суд
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і просить скасувати постанову серії ЕАВ № 855650 від 13 січня 2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП, а справу закрити.
Посилається в позові на те, що 13 січня 2019 року відповідачем була винесена постанова серії ЕАВ № 855650 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у зв'язку з тим, що він, на думку відповідача, порушив п. 2.4.а ПДР України, не пред'явивши для перевірки посвідчення водія відповідної категорії.
Вважає дії відповідача протиправними, а постанову незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з наступним.
Так, 13 січня 2019 року о 02.30 год. він, керуючи транспортним засобом Peugeot, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в сторону Києва по М-05 Київ-Одеса на 19-км. та був зупинений відповідачем, на вимогу якого ним було пред'явлено посвідчення водія відповідної категорії.
Вважає, що постанова винесена з порушенням вимог законодавства, без належних та допустимих доказів, за відсутності дійсного факту вчинення адміністративного правопорушення, а тому вона є протиправною, незаконною та підлягає скасуванню, а сам інспектор допустив протиправні дії, оскільки ним було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та його законні права та інтереси.
Виходячи з цього, просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 26 квітня 2019 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ст.ст. 162, 165 КАС України, відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а третій особі - для надання письмових пояснень.
Згідно з відомостями, які містяться в рекомендованому повідомленні про вручення поштових відправлень, відповідач та представник третьої особи отримали копію ухвали про відкриття провадження 24 червня 2019 року.
28 лютого 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, підписаний представником Департаменту патрульної поліції Орловим О.С.
До відзиву додана довіреність від 03 січня 2019 року № 84/41/3/01-2019 на ім'я Орлова О.С. , з якої вбачається, що він є представником лише Департаменту патрульної поліції, а не відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень поліцейського взводу № 2 роти № 1 капрала поліції Управління патрульної поліції у Київській області Нечупія Р.А.
Враховуючи зазначені обставини, а також відсутність повноважень особи, якою подано відзив, представляти інтереси відповідача, суд не може прийняти до уваги зазначений відзив, як поданий від імені відповідача.
В той же час, з поданої до відзиву довіреності вбачається, що Орлов І.С. має право представляти інтереси третьої особи, пояснення якої беруться до уваги судом.
Так, з наданих пояснень вбачається, що представник третьої особи заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що твердження позивача не відповідають дійсності, вимоги останнього є безпідставними та необґрунтованими.
Так, 13 січня 2019 року позивач був зупинений відповідачем у зв'язку з тим, що в транспортному засобі, під керуванням позивача, не працював задній габаритний ліхтар.
На вимогу відповідача позивачем не було надано посвідчення водія відповідної категорії.
Вважає дії відповідача законними, а вчинення позивачем адміністративного правопорушення - доведеним.
Згідно з пунктами 3 та 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 35 Закону встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі, якщо водій порушив ПДР.
Згідно з пунктом 1.9 ПДР особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 2.4.а ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.
Частина перша статті 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначив, що відповідно до статті 252 КУпАП відповідач оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Оскільки позивачем було порушено п. 2.4.а ПДР, а відповідачем дотримано передбаченого нормами чинного законодавства порядок розгляду зазначених справ, вважає позовні вимоги безпідставними.
Виходячи з цього, просить у позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 13 січня 2019 року відповідачем винесено постанову серії ЕАВ № 855650 у справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Зі змісту постанови вбачається, що 13 січня 2019 року позивач керував транспортним засобом з непрацюючим заднім габаритним ліхтарем і був зупинений працівником поліції.
На вимогу поліцейського позивач не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.4.а ПДР України.
Диспозиція частини 1 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП. Обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, покладений на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року в справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Так, з оспорюваної позивачем постанови вбачається, що він, у порушення п. 2.4.а ПДР, відмовився пред'явити свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Відповідно до п. 2.4. а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.
Згідно з ч. 1 ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
За змістом ч. 1 ст. 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Стаття 278 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1)чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2)чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3)чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4)чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5)чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно частини першої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Порядок розгляду справ про притягнення особи до адміністративної відповідальності передбачений також Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року №1376, відповідно до розділу ІV якої розгляд справ про адміністративні правопорушення здійснюють уповноважені посадові особи органів поліції відповідно до статті 222 КУпАП.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення або місцем проживання правопорушника відповідно до статті 276 КУпАП у строки, визначені статтею 277 КУпАП.
Уповноважена посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, відповідно до статті 280 КУпАП зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правомірного вирішення справи.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, уповноважена посадова особа органу поліції відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Згідно з ч. 5 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Звертаючись до суду, позивач зазначив, що відповідач зупинивши його по по М-05 Київ-Одеса на 19-км, попросив пред'явити посвідчення водія, що ним було виконано у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідач, своїм правом не скористався відзив на позовну заяву не надав, обставин, зазначених в позові не спростував.
В той же час, представник третьої особи, надавши до суду пояснення, в яких проти задоволення позову заперечував, посилався на те, що зупинка відповідачем позивача була зумовлена тим, що в транспортному засобі останнього не працював задній габаритний ліхтар, а на вимогу відповідача ним було відмовлено у наданні посвідчення водія відповідної категорії.
Проте, будь-яких доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху, а саме керування транспортним засобом з непрацюючим заднім габаритним ліхтарем, відповідачем та 3-ю особою не надано.
Тобто, відносно позивача постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за дане порушення, яке пред'являлося йому перед винесенням даної постанови не виносилася.
Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху при зупинці транспортного засобу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.32 Закону України « Про національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Виходячи з цього, відсутності постанови про застосування до позивача адміністративного стягнення за зазначене в постанові порушення Правил дорожнього руху, суд вважає, що вимоги відповідача про пред'явлення посвідчення водія відповідної категорії щодо позивача є неправомірними.
Це відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові в справі № 686/11314/17/ провадження № К/990/15541/18 / від 15 березня 2019 року, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи викладене вище, відсутність доказів правомірності своїх дій з боку відповідача, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Крім того, відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки і в частині закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо неї.
Керуючись ст.ст.8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 126 ч. 4, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 855650 від 13 січня 2019 року, винесену Інспектора Управління патрульної поліції у Київській області Нечупія Руслана Анатолійовича відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Л.А.Шереметьєва