ун. № 759/8408/19
пр. № 1-кп/759/903/19
09 серпня 2019 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ;
при секретарі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12019100080001932 за обвинувальним актом стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Херсон, громадянки України, освіта вища, заміжньої, працюючої головним фахівцем із сантехнічного устаткування ДП «Герц Україна», зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,
за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6
сторони захисту: захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
потерпілого: ОСОБА_8 ,
представника потерпілого: ОСОБА_9 ,
представника цивільного позивача: ОСОБА_10
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 , 12.03.2019 приблизно о 07 годині 19 хвилин, керуючи автомобілем «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Г.Космосу, 8 в м. Києві скоїла зіткнення в електросамокатом «Liki Вікі» під керуванням ОСОБА_8 , внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Так, ОСОБА_4 , 12 березня 2019 приблизно о 07 годині 19 хвилин, керуючи на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_2 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АМ8662341, технічно справним автомобілем «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 рухалась по під'їзній дорозі від будинку № 8-Б наближалась до вул. Г. Космосу, в м.Києві з метою виконання лівого повороту, та подальшим рухом на зустріч транспортному потоку для заїзду в місце розвороту.
В цей же час, по першій смузі руху по вул. Г.Космосу, зі сторони пр. Л.Курбаса в напрямку вул. Жмеринська в м. Києві, рухавсь водій електросамоката, ОСОБА_8 .
Під'їжджаючи до головної дороги, вул. Г.Космоса, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 , проявила неуважність до дорожньої обстановки, не виконала вимоги дорожніх знаків «Надати дорогу» та «Рух праворуч», не надала перевагу водію електросамоката ОСОБА_8 , який рухавсь по головній дорозі, виїхала на зустріч транспортному потоку, внаслідок чого скоїла зіткнення з останнім, чим порушила правила безпеки дорожнього руху, а саме не виконала вимоги Правил дорожнього руху України, які діють з 15.04.2013 року:
-п. 1.3, згідно якого учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
-п. 1.5, згідно якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян завдавати матеріальних збитків;
-п. 2.3 (б), який зобов'язує водія транспортного засобу, для забезпечення безпеки дорожнього руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розташування та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керуванням цим засобом у дорозі;
-п. 10.4, який зобов'язує водія перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
п. 16.11, згідно якого на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Дорожній знак: -2.1 згідно якого водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі.
Дорожній знак: -4.2 «Рух праворуч», згідно якого рух дозволяється лише праворуч.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 , були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: рани - у ділянці перенісся (довжиною до 0,5 (CM) кожна); у ділянці підборіддя (довжиною до 0,5 (CM)) у ділянці верхньої губи (довжиною 1,5 (CM)); множинні садна та синці (у тому числі, у навколо очній ділянці справа) у ділянці обличчя; переломи - передньої та медіальної стінок правої верхньощелепної пазухи, з переходом на альвеолярний відросток верхньої щелепи справа, тверде небо, основу черепа, передню черепну ямку справа; кісток носа; струс головного мозку; закрита травма правої кисті: садна у ділянці правої кисті; перелом діалізу в дистальній третині 5-ї п'ясної кістки правої кисті (зі зміщенням уламків); множинні садна верхніх та нижніх кінцівок.
Вищезазначені тілесні ушкодження в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Порушення водієм ОСОБА_11 правил дорожнього руху та заподіяння ОСОБА_8 , тяжких тілесних ушкоджень перебувають між собою у прямому причинному зв'язку.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, визнала у повному обсязі, щиро покаялась і дала показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_4 показала, що 12.03.2019 близько 07 години 19 хвилин, керуючи автомобілем «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по вул.Г.Космосу, 8 в м. Києві, порушила правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого здійснила зіткнення з електросамокатом «Liki Вікі» під керуванням потерпілого, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження.
Фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, висновки експертизи, не оспорює, щиро кається у вчиненому. Моральну шкоду визнає частково, а саме на суму 100 000 гривень.
Допитаний у судовому засіданні цивільний позивач і його представник відмовились від позовних вимог стосовно ПАТ «Страхова компанія «Граве Україна» у зв'язку з повним відшкодуванням цивільним відповідачем матеріальної та моральної шкоди.
Крім цього, вони повністю підтримали цивільний позов щодо відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4 на суму 207 811,32 гривень, витрат на правову допомогу на суму 5 000 гривень та судових витрат за проведення соціально-психологічного дослідження в сумі 4 214,73 гривень.
Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин, із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Таким чином, оцінюючи в сукупності всі докази, зібрані по справі, суд знаходить винуватість обвинуваченої в межах висунутого обвинувачення, відповідно до ст.337 КПК України, доведеною повністю.
Юридичну кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_4 кваліфіковані за ст.286 ч.2 КК України правильно, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Вирішуючи питання про вид покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття в скоєному злочині, що обтяжують покарання, не встановлено і вважає за необхідне обрати їй міру покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України.
Поряд з цим, суд з врахуванням фактичних обставин по справі, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, заміжня, працює, має постійне місце проживання, вік обвинуваченої, характеризується позитивно, щиро розкаялась в скоєному, а також думку потерпілого, який просив не позбавляти обвинувачену волі, знаходить за можливе її виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства, обравши їй міру покарання не пов'язану з відбуванням покарання в місцях позбавлення волі згідно ст.75 КК України, поклавши на неї обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.
Також суд враховуючи, що ОСОБА_4 працює і її робота пов'язана з керуванням автомобілем, а також думку потерпілого, який просив не позбавляти обвинувачену права керувати транспортними засобами, приходить до переконання не застосовувати до неї додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім та сприятиме виправленню засудженої, а також запобіганню вчинення нею злочинів.
Європейський суд з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року зазначив, що покарання, як втручання держави в особисте приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Стосовно вирішення питання щодо цивільного позову, то суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані ними доказами з точки зору належності і допустимості, та розглянувши сам спір у кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про таке.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступень вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпілий вказує та пов'язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.
Згідно вимог ст.23 ч.1,2 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілого, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), та виходячи з положень ст.128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди., з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, її майновий стан, пенсійний вік, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої на користь цивільного позивача ОСОБА_8 - 150 000 гривень.
При цьому суд не бере до уваги висновок соціально-психологічного дослідження №10-05-19, експертизи моральної шкоди потерпілого, оскільки дана експертиза була проведена з порушенням норм КПК України, який регулює порядок залучення експерта та проведення експертного дослідження (тільки за дорученням слідчого судді чи суду). Враховуючи вищевикладене суд також відмовляє в частині цивільного позову про стягнення з відповідача ОСОБА_4 судових витрат у сумі 4 214,73 гривень.
В задоволенні цивільного позову до ПАТ «Страхова компанія «Граве Україна» щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, необхідно відмовити, оскільки цивільним відповідачем надано квитанції, які підтверджують виплату завданої шкоди, а також відмовою позивача від позовних вимог.
Крім цього, суд вважає, що в частині цивільного позову про стягнення з відповідача ОСОБА_4 витрат на правову допомогу у сумі 5 000 гривень - слід відмовити, виходячи із наступного.
Так, відповідно до вимог ч.2 ст.120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно п. 47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення під 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
Відповідно до договору від 25.03.2019 року, укладеного між позивачем ОСОБА_8 та адвокатом ОСОБА_9 про надання правової допомоги, останній зобов'язувався надавати юридичні та консультаційні послуги в об'ємі і на умовах, що передбаченні даним Договором. Вартість послуг передбачена розділом 4 договору та додатком № 1 до договору.
Разом з тим, надавши до суду акти виконаних робіт адвокатом, цивільний позивач будь-які належні та допустимі докази того, що він сплатив адвокату ОСОБА_9 5 000,00 грн. та що вони були оподатковані, суду не надав.
Процесуальні витрати по справі за проведення судово-медичної експертизи покласти на обвинувачену.
Долю речових доказів по справі, вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст.ст.368, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 2 (два) роки та на підставі ч.1 ст.76 КК України зобов'язати періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) про стягнення моральної шкоди, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином) - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) моральну шкоду у розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч ) гривень.
В іншій частині цивільного позову у задоволенні відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати за проведення експертизи, на користь держави у розмірі 1 796 гривень 90 копійки.
Речові докази по справі, після набрання вироком законної сили, а саме: автомобіль «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні обвинуваченої, повернути законному володільцю ОСОБА_4 , електросамокат «Liki Вікі», який знаходиться на зберіганні потерпілого, повернути законному володільцю ОСОБА_12 .
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
СУДДЯ: ОСОБА_1