Справа № 758/6261/16-ц
Категорія 47
06 серпня 2019 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Добривечір А.О., представника позивача за первісним позовом - ОСОБА_4, розглянувши цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про поділ спільного майна подружжя,-
Позивач за первісним позовом звернулася до суду із вищезазначеним позовом. Відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічним позовом, які були об'єднані в одне провадження Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24.05.2017 року. На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 21.11.2018 р. матеріали вищевказаної позовної заяви передані для розгляду судді Подільського районного суду м. Києва Гребенюку В.В.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22.11.2018 р. справу прийнято до судового розгляду.
До початку судового засідання 06.08.2019 р. представник позивача за первісним позовом - ОСОБА_4 подав до суду клопотання про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду, у зв'язку з повторною неявкою позивача за зустрічним позовом.
Так, судом встановлено, що в судове засідання, призначене на 02.07.2019 р. позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлявся.
З огляду на першу неявку ОСОБА_3 в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 06.08.2019 р.
В судове засідання, призначене на 06.08.2019 р. позивач за зустрічним позовом повторно не з'явився, на час розгляду справи по суті причин неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази про поважність причин неявки в судове засідання суду не представлені, судова повістка повернулась з позначенням: «За закінченням терміну зберігання. Адресат відсутній» (а.с. 137,138, Т. 2).
Так, згідно із п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Суд відкладає розгляд справи лише в разі першої неявки в судове засідання, належним чином повідомленого позивача без поважних причин. При повторній неявці належним чином повідомленого позивача, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За визначенням ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані, зокрема з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Отже, викладене свідчить про можливе зловживання правами позивача за зустріним позовом задля затягування розгляду справи, що дає суду підстави для залишення зустрічної позовної заяви без розгляду, оскільки за таких обставин проведення судового розгляду справи без участі позивача або його представника суперечило б наданим ЦПК України правам позивача, який має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, досягнути примирення, розпоряджаючись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, а суд при здійсненні правосуддя має сприяти як всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, так і здійсненню сторонами їх прав.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
При цьому, діюче цивільне процесуальне законодавство не пов'язує обов'язок суду залишити заяву без розгляду з поважністю повторної неявки позивача в судове засідання, яке в даному випадку до уваги судом було взято та встановлено, що належними і допустимими доказами не обґрунтована неявка позивача.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Ухвалою ВССУ від 31.08.2015 р. в справі № 6-24063ск15 було зазначено, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши норми ч. 3 ст.169, п. 3 ч. 1 ст.207 ЦПК України, дійшов правильного висновку про те, що позивач, будучи належним чином повідомленою, повторно не з'явилась до суду, що є підставою для залишення її позовної заяви без розгляду. Це положення закону спрямоване на дотримання розумних строків розгляду справи і недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з'являються до суду, а позивач і не з'являється в судове засідання, і не використовує положення про процесуальне представництво в суді.
Аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги підстави для залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою сторони позивача за первісним позовом, а також розумність строків розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність залишення первісного позову без розгляду. При цьому, залишення позовної заяви без розгляду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Суд роз'яснює сторонам, що відповідно до ч. 3 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст. 223, п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд,-
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про поділ спільного майна подружжя - залишити без розгляду;
Роз'яснити позивачу за зустріним позовом, що залишення заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом;
Копію ухвали надіслати учасникам справи;
Ухвала може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України). У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.В. Гребенюк