Справа № 758/15702/17
Категорія 29
28 січня 2019 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Мариненко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті пошкодження рухомого майна, -
В листопаді 2017 р. позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача КП «ККОЖФ «Подільського району м.Києва» на її користь заподіяну їй матеріальну шкоду внаслідок пошкодження належного їй транспортного засобу у розмірі 59 043,47 грн.; стягнути з відповідача на її користь компенсацію за заподіяну їй моральну шкоду внаслідок пошкодження належного їй транспортного засобу у розмірі 5 000,0 грн.
В обґрунтування свої вимог позивач зазначає, що 16.09.2017 року о 05 год. 50 хв. на належний їй на праві власності транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Nissan», модель «Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, який був припаркований у дворі біля 1-го під'їзду будинку по вул. Турівській, 18/20, що у Подільському районі м.Києва, впала цегляна конструкція , яка при подальшому огляді виявилася невід'ємним елементом будинку по вул. Турівська, 18/20, в м. Києві , за припущенням - повітропроводом, що складався із скріплених цеглин, був прикріплений до стіни будинку до висоти підвіконня вікна першого поверху і прикривав вентиляційний отвір з підвального приміщення зазначеного будинку. У результаті падіння цегляної конструкції на належний позивачу транспортний засіб було суттєво пошкоджено. Зазначає, що після виявлення зазначеної події позивачем був викликаний патруль національної поліції, яким було зафіксоване та задокументоване пошкодження рухомого майна, що було наслідком падіння цегляної конструкції - елементу будинку по вул. Турівська, 18/20, 1-й під'їзд в м. Києві . Окрім того, нею було подано заяву до Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві з приводу зазначеної пригоди. Крім того, відповідно до висновку за результатами проведення авто товарознавчого дослідження, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 01.11.2017 року № 20618/17-54, вартість відновлювального ремонту, заподіяного позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу складає 59 043,47 грн., вартість матеріального збитку завданого власнику пошкодженого транспортного засобу складає 33 592,68 грн.
В травні 2018 року представником відповідача поданий відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача зазначає, що житловий будинок , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Турівська, 18/20 , що в Подільському районі перебуває на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» та збудований в 1990 році. Вказує, що відсутні належні докази того, що «цегляна конструкція» чи «цементна конструкція» знаходиться на балансі відповідача, жодними доказами не доведено, що дана конструкція є так званим невід'ємним елементом будинку за адресою: м. Київ, вул. Турівська, 18/20 . Зазначає, що відповідачем неодноразово були проведені загальний і весняний огляди житлового будинку № 18/20 по вул. Турівській , що підтверджується відповідними актами. 26.04.2018 року було проведено загальний огляд жилого будинку № 18/20 по вул. Турівська та уповноваженою комісією складено відповідний акт , що підтверджує, що будинок перебуває в задовільному стані, придатний для подальшої експлуатації. Проте дворове асфальтування в незадовільному стані. Тобто фахівцями не виявлено, що житловий будинок № 18/20 по вул. Турівській в м. Києві перебуває в аварійному стані, потребує ремонту фасаду. Зазначає, що пошкодження автомобілю могло відбутися і в іншому місці ніж тому, про яке стверджує позивач у позові. Стверджує, що заподіяння шкоди майну позивача відбулось з вини самої ОСОБА_1 , якою був залишений автомобіль під будинком, що є житловою зоною та стоянка транспортних засобів там заборонена нормами чинного законодавства.
В травні 2018 р. позивачем подано відповідь на відзив, в якому сторона позивача зазначає про те, що надані стороною відповідача документи не спростовують факту заподіяння шкоди позивачу з вини відповідача.
Відповідно до п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення ЦПК України (2017 р.) розгляд даної справи підлягає за нормами ЦПК України (2017 р.), чинного з 15.12.2017 р., в порядку загального позовного провадження.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представник відповідача до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених в відзиві.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить транспортний засіб «Nissan», модель «Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, що підтверджено відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та визнається відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2017 року вказаний вище транспортний засіб, будучи припаркованим у дворі будинку № 18 / 20 по вулиці Турівській, що у Подільському районі м.Києва , - безпосередньо біля 1-го під'їзду даного будинку, зазнав механічних пошкоджень.
Про даний факт позивач 16.09.2017 р. подала заяву до Подільського управління поліції ГУ НП у м. Києві.
Висновком Подільського УП ГУ НМ в місті Києві від 06.10.2017 р. (проведення перевірки по заяві ОСОБА_1 ) встановлено відсутність будь-яких ознак кримінального правопорушення.
18.09.2017 р. позивач направив відповідачу претензію про відшкодування в місячний термін збитків, заподіяних внаслідок падіння, як стверджує позивач, невід'ємного елементу вищевказаного будинку, який складався з цеглини.
Листом від 25.09.2017 р. за вих.№ 10663/В-1530-1586-2037 відповідач відмовив позивачу у відшкодуванні шкоди, посилаючись на протиправність поведінки самого позивача, що саме і зумовило заподіяння шкоди, оскільки позивач припаркувала свій автомобіль на прибудинковій території, де мала залишити свій автомобіль не більше 5 хвилин.
Відповідно до висновку експерта за результатами автотоварознавчого дослідження від 01.11.2017 р. № 20618/17-54, проведеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Nissan», модель «Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, внаслідок падіння цементної конструкції становить 59 043,47 грн.; вартість матеріального збитку, завданого власнику даного автомобіля, внаслідок падіння цементної конструкції дорівнює 33 592,68 грн.
Спір між сторонами виник з підстав наявності вини відповідача, як стверджує позивач, у заподіянні йому шкоди як власнику майна, та відсутності такої вини з боку відповідача та, навпаки, наявності такої вини у формі необережності самого позивача, як стверджує відповідач.
Постанова Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» за № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі цієї статті настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини в заподіянні шкоди.
За загальним правилом, відсутність хоча б одного елемента складу цивільного правопорушення, виключає настання цивільної відповідальності. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Згідно з п. 1.10. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.201 р. № 1306 (з посл.змінами), стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Пунктом 26.2. Правил дорожнього руху встановлено, що у житловій зоні забороняється, зокрема, стоянка транспортних засобів поза спеціально відведеними місцями і таке їх розташування, яке утруднює рух пішоходів і проїзд оперативних чи спеціальних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 17.12.5 Правил благоустрою м.Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008 р., водії автотранспортних засобів зобов'язані паркувати транспортні засоби виключно у визначених місцях згідно з лініями розмітки або дорожніми знаками.
Нормами СанПин 2.2.1/2.1.1.1200-03 «Санітарно-захисні зони і санітарна класифікація підприємств, споруд й інших об'єктів», закріплених у Додатку № 10 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 р. № 173, встановлено мінімальну відстань від місця паркування автомобіля до фасаду житлового будинку і торців з вікнами, а саме - не менше 10 метрів.
Визначення поняття "прибудинкова територія" зустрічається лише у деяких нормативно-правових актах: Податковому кодексі України, Законі України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та у двох підзаконних актах (Наказі Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій" №76 від 17 травня 2005 року та Наказі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків №389 від 29 грудня 2011 року).
Відповідно до норм чинного законодавства, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Тим самим, законодавець визначив цільове призначення використання прибудинкової території мешканців багатоквартирного будинку.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Стороною відповідача визнається той факт, що будинок № 18/20 по вул.Турівській, що у Подільському районі міста Києва , перебуває на балансі відповідача - КП «ККОЖФ «Подільського району м.Києва».
Судом достеменно встановлено, що позивач припаркувала належний їй транспортний засіб у дворі будинку № 18/20 по вулиці Турівській , що у Подільському районі міста Києва .
Позивачем не надано доказів, які підтверджують, що територія, де знаходився її автомобіль, як зазначає позивач в момент пошкодження 16.09.2017 р. о 05.50 год., є відведеною для стоянки автомобілів та, що автомобіль знаходився у спеціально обладнаному місці для паркування автотранспорту.
Більш того, як вбачається з фотографій, наданих позивачем, відстань від стіни будинку до припаркованого автомобіля позивача марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є значно меншою ніж 10 метрів, автомобіль знаходиться саме біля під'їзду на прибудинковій території, яка не є територією, відведеною для стоянки автомобілів, або спеціально обладнаним місцем для паркування транспортних засобів. Сам позивач вказує про те, що автомобіль був залишений на ніч біля під'їзду будинку.
Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що позивачем, на порушення вищевказаних правових норм належний йому на праві власності автомобіль був залишений у невстановленому для паркування місці.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 4 ст. 319 та ст. 322 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.323 ЦК України).
Отже, оскільки захисту підлягає саме порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес, а позивачем не було доведено, що його право було порушено з вини відповідача, адже саме позивач, як власник автомобіля, з метою збереження свого майна у відповідному стані мав подбати про нього шляхом врахування погодних умов та дотримуватись при паркуванні автомобіля допустимої відстані від небезпечних об'єктів (в т.ч. і при умові можливого падіння цегляної конструкції), а також позивачем не було надано суду жодних доказів того, що шкода була спричинена її майну саме внаслідок протиправних дій відповідача, та між вказаними діями та шкодою є причинний зв'язок, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми матеріальної шкоди у заявленому розмірі.
Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про відшкодування матеріальної шкоди, то суд вважає за необхідне відмовити і в позові в частині відшкодування моральної шкоди.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача і сплачений останнім при подачі позову судовий збір, оскільки суд дійшов висновку паро відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного ст.ст.319, 322, 323, 1166 ЦК України, п.п. 1.10., 26.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.201 р. № 1306 (з посл.змінами), керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, п.9, 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.),
В позові ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» (юридична адреса: 04071, м.Київ, вул.Хорива, 21; код ЄДРПОУ 39609111) про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної в результаті пошкодження рухомого майна, - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. М. Ларіонова