Справа № 758/2928/15-ц
Категорія 26
про залишення позову без руху
15 липня 2019 року місто Київ
Подільський районний суд м.Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Гальчинській А.О.,
за участю: представника позивача - адвоката Майтапової В.Ю.,
представника відповідачів - ОСОБА_3,
розглянувши у підготовчому засіданні питання про прийняття до провадження зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райфффайзен Банк Аваль», третя особа: ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та встановлення порядку і строків повернення коштів та матеріали цивільної справи за позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду заяву представника відповідачів про відвід головуючому судді та матеріали цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Райфффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В провадженні Подільського районного суду м.Києва перебуває цивільна справа за позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 12.06.2008 р. в розмірі 25 982,92 доларів США, що виникла станом на 17.02.2015 р.
Провадження у справі було відкрито ухвалою від 07.04.2015 р. (суддя Роман О.А.),
На підставі протоколу повторного автоматичного розподілу від 04.12.2017 р. матеріали вищевказаної справи передані для розгляду судді Ларіоновій Н.М.
Відповідно п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) відбувається за нормами ЦПК України, чинного з 15.12.2017 р., в порядку загального позовного провадження.
В підготовчому засіданні представник відповідачів, діючи при цьому як представник відповідача ОСОБА_1 , подав зустрічний позов, в якому позивач за зустрічним позовом просить: 1) розірвати кредитний договір від 12.06.2008 р., укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Райфффайзен Банк Аваль»; 2) встановити порядок та строк повернення позивачем боргу за даним кредитним договором в розмірі, визначеним судом на момент його розірвання, розстрочивши таке повернення на п'ят років, шляхом внесення грошових коштів на вказаний відповідачем рахунок рівними частками в останній робочий кожного місяця, починаючи з наступного місяця після набрання рішенням суду законної сили. Посилаючись на захист прав споживача, позивачем за зустрічним позовом не сплачений судовий збір. Даний зустрічний позовом сторона відповідача просить прийняти до провадження.
Представник позивача заперечувала проти прийняття до провадження вищевказаного зустрічного позову, посилаючись на те, що він поданий з порушенням строків на його подання.
Суд, вислухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та матеріали зустрічного позову, дійшов таких висновків.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12 травня 1991 р. № 1023-XII "Про захист прав споживачів". Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з п.22 ч.1 ст.1 Закону № 1023-ХІІ споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»,крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цьогоЗаконута пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;7) ціну продукції визначено неналежним чином;8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція -замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Крім того, Верховним Судом України неодноразово наголошувалось на тому, що Закон № 1023-XII застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 грудня 2015 р. у справі № 6-1341цс15).
Як вбачається з вищевказаного позову, підставою звернення позивача з вищевказаним позову в частині розірвання кредитного договору не є порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживача» (в позові відсутнє жодне посилання про це), є зміна економічних умов у країні, при цьому правове обгрунтування вимог позивача - ст.651 ЦК України (підстави для розірвання договору).
Крім цьому, на вимоги про встановлення порядок та строк повернення позивачем боргу за даним кредитним договором
А відтак, на правовідносини, що виникли між сторонами за вищевказаним зустрічним позовом, не є захистом прав споживача, а тому на них не поширюються вимоги Закону України «Про удовий збір». В зв'язку з чим вищевказаний зустрічний позов підлягає оплаті судовим збором за ставками, що діють на час звернення позивача до суду.
Відповідно до ст.4 ч.2 п.1 п.п.2 Закону України «Про судовий збір» позовні вимоги немайнового характеру, до яких відносяться вимоги позивача за зустрічним позовом, заявлені фізичною особою, оплачуються судовим збором в розмірі 0,4 розмірі прожиткового мінімум фізичних осіб, що дорівнюється 768,4 грн.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, сума судового збору за вищевказаним позовом становить 1 536,8 грн. (768,4 х 2).
Пунктом п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 р. « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам дано роз'яснення, що в разі об'єднання в позовній заяві дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).
Отже, для розгляду вищевказаного зустрічного позову в поданому вигляді стороні позивача необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1 536,8 грн. до державного бюджету (реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - 31211256026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106) та подати до суду оригінал квитанцій про його сплату судового збору, або документи, які підтверджують звільнення позивача від сплати судового збору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення вищевказаного зустрічного позову без руху з наданням позивачам строку для усунення вказаних вище недоліків, а саме: сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі, з роз'ясненням того, що в разі їх не усунення у встановлений судом термін вищевказана зустрічна позовна заява буде залишена без розгляду на підставі ст.257 ч. 1 п. 8 ЦПК України.
Оскільки стороні позивача за зустрічним позовом необхідно усунути недоліки за зустрічною позовною заявою, в підготовчому засідання необхідно оголосити переву.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 185, 258-260, 261, 353 ЦПК України, п.9, 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) -
Залишити без руху зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райфффайзен Банк Аваль», третя особа: ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та встановлення порядку і строків повернення коштів.
В підготовчому засіданні оглосити переву на 06 серпня 2019 р. о 14.30 год.
Про час та місце розгляду справи повідомити осіб, що беруть участь в справі.
Ухвала в частині сплати судових витрат може бути оскаржена до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 15 днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.
СуддяН. М. Ларіонова