печерський районний суд міста києва
Справа № 757/31082/19-к
14 червня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення слідчого відділу (з обслуговування центральної частини м. Києва) Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
Слідчий слідчого відділення слідчого відділу (з обслуговування центральної частини м. Києва) Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання вказує, що в провадженні слідчого відділу Печерського управління поліції ГУНП у місті Києві знаходяться матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100060002563 від 12.06.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , близько 17 год. 00 хв. перебував у центральній частині міста Києва. Приблизно о 17 год 20 хв. гр. ОСОБА_5 , зайшов до магазину ВК «Експрес», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 15/5. Знаходячись у приміщенні зазначеного магазину, останній помітив виставлені для продажу товари, а саме шоколад різних торгових марок, який був викладений у вільній розкладці. Оглянувши виставлені для продажу плитки шоколаду, у зв'язку з тим, що у громадянина ОСОБА_5 при собі були відсутні грошові кошти, в останнього виник прямий умисел на відкрите заволодіння чужим майном. Перебуваючи у приміщенні магазину ВК «Експрес», який належить ТОВ «Альвар», ЄДРПОУ 38916558, та реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 взяв до рук декілька шоколадок, а саме: шоколад молочний «Мілка» 90 г у кількості 5 штук, штрих-код 7622210308092, закупівельною вартістю 21 грн. 86 коп. (за одну одиницю товару) та 109 грн. 30 коп. (за 5 одиниць товару), шоколад молочний класік «Рошен» 90 г у кількості 9 штук, штрих-код 4823077613258, закупівельною вартістю 15 грн.16 коп. (за одну одиницю товару) та 136 грн. 44 коп. (за 9 одиниць товару) та шоколад молочний з апельсиновою цедрою «Рошен» 90 г у кількості 15 штук, штрих-код 4823077621680, закупівельною вартістю 17 грн. 58 коп. (за одну одиницю товару) та 263 грн. 70коп. (за 15 одиниць товару), що в загальній сумі складає 509 грн. 44 коп. та направився на вихід із вищевказаного приміщення магазину. Отже, такими протиправними діями ОСОБА_5 завдав матеріальної шкоди ТОВ «Альвар», ЄДРПОУ 38916558 на суму 509 грн. 44 коп. Таким чином, ОСОБА_5 , своїми умисними діями які виразились відкритому викраденні чужого майна не поєднаному із насильством (грабіж), скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 186 КК України. Зметою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 та запобігання продовженню ним злочинної діяльності, а також для запобігання можливого ухилення ним від кримінальної відповідальності, необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав з викладених у ньому підстав та посилались на наявність передбачених ст.177 КПК України ризиків. Захисник ОСОБА_4 , підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, просили застосувати до підозрюваного домашній арешт з покладанням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України. Вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов наступного висновку. ОСОБА_5 , своїми умисними діями які виразились відкритому викраденні чужого майна не поєднаному із насильством (грабіж), скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 186 КК України.
13.06.2019 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме протоколом огляду місця події, протоколами допитів свідків, протоколами огляду відеозапису з камер відеоспостереження, протоколом затримання ОСОБА_7 .
У діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 186 КК України, тобто підозрюваний вчинив злочин середньої тяжкості, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до чотирьох років.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи лише з фактичних даних, що в містяться в матеріалах клопотання, приходжу до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин. Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами. Слідчий суддя приходить до висновку щодо недоведеності слідчим та прокурором наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України в даному кримінальному провадженні. Прокурором в судовому засіданні заявлено ризики того, що ОСОБА_5 може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування у кримінальному провадженні або продовжити злочинну діяльність. Однак слідчий та прокурор належним чином не обґрунтували і не довели в судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Крім того, прокурором необґрунтовано неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів з урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України, щодо даних про його особу, в їх сукупності. Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення із під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Більше того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані. Клопотання органу досудового розслідування про наявність в кримінальному провадженні ризиків, які обумовлюють доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою фактично обґрунтовано лише тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого злочину, який є особливо тяжким. Проте, сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою. Доводи клопотання слідчого в тій частині, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,2, 3, 5 ст. 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання в клопотанні, не підтвердженні належними та об'єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведені. Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя має право застосувати до підозрюваного інший, більш м'який запобіжний захід. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалось затримання. Також, згідно рішення Європейського суду з прав людини «Ходорковський проти Роси», при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошення видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними. Розглядаючи клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки міцних соціальних зв'язків та постійного місця роботи у нього не має, він не одружений. Може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом здійснення незаконного впливу на свідків кримінального правопорушення, так як ОСОБА_5 достовірно знає їх постійне місце роботи та проживання оскільки отримав із клопотанням про обрання запобіжного заходу і копії матеріалів кримінального провадження, в тому числі копії протоколів допиту, може погрожувати їм фізичною розправою з метою уникнення кримінальної відповідальності. В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)). Отже, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, дані про особу підозрюваного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має визначене місце проживання, його сімейний стан, міцні соціальні зв'язки, за місцем постійного проживання характеризується позитивно, з огляду на відсутність належного обґрунтування існуючих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України в самому клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не доведено належним чином наявність таких ризиків і прокурором під час розгляду справи, слідчим суддею не встановлено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти вказаним ризикам. На підставі вище викладеного, слідчий суддя не встановив підстав щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки обставин необхідності тримання особи під вартою в даному конкретному випадку немає, а тому до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 23-00 години до 06-00 години наступної доби, та саме такий запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього, процесуальних обов'язків визначених частиною 5 ст. 194 КПК України та який в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в тому числі і тих, які прокурор вважає пріоритетними, а саме: продовження злочинної діяльності, вплив на інших учасників провадження. Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення слідчого відділу (з обслуговування центральної частини м. Києва) Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період часу з 23-00 години по 06-00 годину наступної доби, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Визначити строк дії ухвали тривалістю в два місяці - по 12.08.2019 року включно.
Покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, та зобов'язати його: - прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду у кримінальному провадженні; - повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи; - здати на зберігання до відповідних органів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Ухвалу в частині застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 19.06.2019 року о 14-10 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1