Справа № 755/6902/19
"17" липня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.,
при секретарі Грінкевич А.І.,
за участі:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача Росовський В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до командира роти № 3 батальйону № 1 полку № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції України Росовського Віталія Михайловича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (надалі - Позивач) 25 квітня 2019 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову серії ГБ № 370123 від 14.03.2019 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 119 грн. по справі про адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП та справу про адміністративне правопорушення закрити.
Вимоги мотивує тим, що позивач 14 березня 2019 року близько 22 години 30 хвилин знайомі повідомили позивачу про те, що його автомобіль, який він залишив на ніч поблизу свого будинку, знаходиться у ямі по вулиці Хоткевича, 8 м. Києва. Виявивши відсутність автомобіля на місці, позивач негайно побіг у напрямку, який вказав його знайомий. Прибувши на місце, позивач виявив свій автомобіль, у якого правий бік майже провалився в котлован, де проводилися ремонтні роботи. Через 10-15 хвилин прибули два екіпажи патрульної поліції. Позивач ОСОБА_1 , повідомив про обставини, які сталися та написав заяву про викрадення його автомобіля. Однак, поліцейські звинуватили позивача, що той керував транспортним засобом у нетверезому стані і склали адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В цей час на місце події прибув евакуатор, який витягнув автомобіль позивача з ями. Пізніше, евакуатора з автомобілем позивача та його особистими речами вже не було, хоча перед цим було проінформовано, що евакуатор був необхідний саме для того, щоб витягнути з ями автомобіль. При цьому працівниками поліції жодних документів щодо затримання належного позивачу ОСОБА_1 транспортного засобу не було надано, як і не було повідомлено про місце його зберігання. Таким чином, дії патрульних поліції при вилученні транспортного засобу не ґрунтувались на нормах закону, були протиправними та незаконними у зв'язку з чим позивач змушений був зателефонувати по спецлінії «102» та повідомити про незаконне вилучення транспортного засобу. Патруль за адресою м. Київ, вул. Краківська не прибув, тому вважає що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП.
11 квітня 2019 року позивачем було отримано рекомендоване поштове повідомлення , яке надійшло з УПП у м. Києві ДПП України. При ознайомлені із вмістом поштового відправлення позивачем було виявлено оскаржувану постанову серії ГБ № 370123 видану 14.03.2019 року командиром роти №3 батальйону №1 полку №2 УПП у м. Києві ДПП України старшим лейтенантом поліції Росовським Віталієм Михайловичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119 грн. Також, позивач просить поновити йому строк на оскарження постанови серії ГБ № 370123 видану 14.03.2019 року, оскільки строк пропущений з поважної причини. Постанову про адміністративне правопорушення вважає такою, що підлягає скасуванню, а тому позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відповідачем Росовським В.М. 18.06.2019 року було подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що 13.03.2019 року за адресою вулиця Гната Хоткевича в м. Києві, відбулась дорожньо-транспортна пригода по факту якої складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а також складено адміністративний протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, так як останній керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння: запах з порожнини рота, нестійка хода, невнятна мова, тремтіння пальців рук. Позивачу було повідомлено про складення вищезазначених протоколів, однак останній повідомив, що не керував автомобілем, а насправді ТЗ викрали та позивач вже знайшов його в такому стані. Після оформлення всіх необхідних адміністративних матеріалів, відповідач прийняв рішення відповідно до ст. 265-2 КУпАП про евакуацію ТЗ. Відповідач відмовився від отримання копії акту евакуації на місці. Разом з тим, 14.03.2019 близько 01 години 50 хвилин позивач здійснив виклик на спецлінію «102» та повідомив про незаконне заволодіння транспортним засобом "КІА РІО" д.н. НОМЕР_1 , сірого кольору. Додатково заявник повідомив, що звернеться до Дніпровського УП для написання заяви. Прибувши до Дніпровського УП, після спілкування з позивачем стало відомо, що останній цілеспрямовано завідомо неправдиво повідомив про незаконне заволодіння транспортним засобом. Метою даного виклику була спроба спонукати інспекторів патрульної поліції «вирішити питання на місці». В зв'язку з цим, відповідачем було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП.
02 липня 2019 року позивачем ОСОБА_1 , було подано відповідь на відзив, де зазначив, що відомості зазначені у відзиві на позовну заяву повністю спростовуються відеозаписом з нагрудної камери самих же патрульних поліції та іншими матеріалами справи. Відповідно до відеозапису позивач постійно наголошував, що не керував транспортним засобом, не вчиняв ніяких дорожньо-транспортних подій. Жодних доказів щодо перебування позивача за кермом автомобіля під час скоєння ДТП працівники патрульної поліції не надали. Також, щодо пояснень з приводу адміністративного протоколу серії ГБ № 370123, зазначив що вони не відповідають дійсності.
Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив задовольнити із підстав зазначених у позові.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог. Вважає їх такими, що не відповідають дійсності, хибними та необґрунтованими. Пояснення викладені у відзиві на позовну заяву підтримав в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Як вбачається зпояснень позивача та його представника та матеріалів справи, 13 березня 2019 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 163861 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з якого вбачається що в м. Києві по вулиці Гната Хоткевича, 8 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "КІА РІО" д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, невнятна мова. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків.
Позивачем ОСОБА_1 було подано скаргу на неправомірні дії працівників патрульної поліції та скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.
Відповіддю на адвокатський запит від 03.04.2019 № 440аз/41/11/4/02-2019 вбачається , що окрім протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, було складено адміністративний протокол серії БР № 125269 від 13.03.2019 за ст. 124 КУпАП.
Відповідачем разом з відзивом було подано копію постанови з Єдиного державного реєстру судових рішень від 30 травня 2019 року по справі № 755/4700/19 з якої вбачається, що позивача ОСОБА_1 було визнано винним за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 340 гривень 00 копійок. Також, відповідно до цієї постанови ОСОБА_1 визнано винним за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 10 200 грн 00 копійок та рік позбавлення права керування транспортними засобами.
В судовому засіданні позивачем було подано клопотання про долучення доказів, а саме постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2019 року по справі № 33/824/2666/2019 з якої вбачається, що постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року - скасовано, провадження по справі щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП та ст. 124 КУпАП.
Як вбачається з постанови серії ГБ № 30123 від 14.03.2019 року в м. Києві за адресою вул. Краківська, 8 громадянин ОСОБА_1 зробив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме: заявив про незаконне заволодіння транспортним засобом КІА РІО НОМЕР_1 , який був евакуйований за ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119 грн.
Згідно з ст. 183 КУпАП, відповідальність настає за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, міліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Позивачем, заперечується факт порушення ним адміністративного правопорушення передбаченого відповідальність за яке передбачено ст. 183 КУпАП.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення чинного законодавства при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності посадовою особою відповідача не були дотримані, оскільки жодні докази на підтвердження вини позивача в матеріалах справи відсутні.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 1, 33, 183, 245, 251, 268, 280 КУпАП, ст. ст. 2, 9, 72-78, 90, 205, 241-246, 250, 251, 286, 287 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до командира роти № 3 батальйону № 1 полку № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції України Росовського Віталія Михайловича про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову від 14 березня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення серії ГБ № 370123, передбачене ст. 183 КУпАП - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення закрити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22 липня 2019 року.
Суддя Н. О. Яровенко