Номер провадження 2/754/4274/19
Справа №754/4701/17
Іменем України
06 серпня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Таран Н.Г.,
секретаря судового засідання: Ковтуненка В.В.
за участю:
представника позивача: адвоката Каленської Т.М.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача адвоката Заріцького С.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом
В провадження Деснянського районного суду м. Києва надійшла вищевказана позовна заява. Вимогами уточненої позовної заяви є: визначення позивачу додаткового строку, достатнього для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті її батька - ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 23.12.20147 року за реєстровим номером 3-665 П'ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 частково недійсним. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказувала на те, що про день смерті батька не знала, так як проживала в м. Донецьку, з батьком спілкувалась дуже рідко, останній раз з ним бачились в 2010 р. В 2015 році позивач змінила місце проживання і на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_2 . В січні 2017 року позивачу випадково стало відомо про смерть її батька ОСОБА_1 Отримавши свідоцтво про смерть батька позивач звернулась із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого батька до П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори. Однак, постановою державного нотаріуса від 21.03.2017 року у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлого нотаріальною конторою було відмовлено в зв'язку з тим, що позивач пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини після батька, так як позивач постійно не проживала з померлим на день його смерті і тому є такою, що не прийняла спадщину. Враховуючи те, що позивач постійно проживає в м. Донецьку, а зараз в м. Костянтинівка, Донецької області, про смерть свого батька була не обізнана, тому не мала можливості бути присутньою на його похоронах. Свідоцтво про смерть батька отримала тільки в 28.01.2017 року тому не мала можливості своєчасно подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, та з поважних причин пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, в зв'язку з чим позивачу необхідно отримати право на додатковий строк для прийняття спадщини у судовому порядку.
Ухвалою суду від 12.04.2017 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 24.04.2017 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та забезпечення доказів у вищевказаній справі та накладено арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 . Витребувано з П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори завірену належним чином копію свідоцтва про право на спадщину від 23.12.2014 року на ім'я ОСОБА_1 та інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1 .
15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.
У відповідності до п.п. 9 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Каленська Т.М. уточнені позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на обґрунтування зазначені у позовній заяві.
Відповідач - ОСОБА_1 та його представник - адвокат Заріцький С.М., у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та заперечували щодо їх задоволення. Підтримали поданий до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позивачем не надано до суду жодних доказів, які б вказували на те, що позивач намагалася дізнатися про стан батька, і що таку інформацію від неї приховували чи не надавали і що саме це стало причиною того, що вона не знала про смерть батька.
Представник третьої особи: Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в судове засідання не з'явився, однак, відповідно до надісланих на адресу суду письмових пояснень просив розглянути справу за відсутності представника Головного територіального управління юстиції у м. Києві з урахуванням фактичних обставин справи та ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Вислухавши представника позивача, відповідача, представник відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши і проаналізувавши докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).
Суд вважає зазначити, що відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу підставу та предмет позову може визначити виключно позивач. Суд не вправі визначити предмет, підставу (інше), сторін позову також у зв'язку із принципом змагальності цивільного процесу.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»), при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У частинах першої та другої статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Згідно копії інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 07.06.2013 року, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації 04.12.2001 року, розпорядження №2009.
Також в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_1 відкрилась спадщина на майно, яка складається, зокрема, з квартири АДРЕСА_1 .
23.12.2014 року державним нотаріусом П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Малюгою О.А. видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , який є братом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .
Спадщина на яку видано свідоцтво складається з квартири АДРЕСА_1 .
Згідно зі ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.
Відповідно до частини 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1272 ЦК України передбачено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Позивач 21.03.2017 року подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, однак постановою від 21.03.2017 року державний нотаріус П'ятнадцятої київської нотаріальної контори Романенко О.М. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно після смерті її батька - ОСОБА_1 , оскільки позивач пропустила встановлений чинним законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлого батька, постійно не проживала з померлим на день його смерті і тому є такою, що не прийняла спадщину.
У судовому засіданні представник позивача вказувала на те, що позивач пропустила строк у зв'язку з тим, що була необізнаною про смерть батька, оскільки проживала в м. Донецьк, а наразі проживає в м. Костянтинівка, Донецької області, про що свідчить копія довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 30.03.2015 року.
Згідно п.24 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7 надано роз'яснення про те, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.
При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними.
У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Згідно Правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-85цс12, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
В постанові Верховного Суду України 26.09.2012 року по справі №6-85цс-12 зазначається, що правила ч.3 ст.1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.
Ця позиція Верховного Суду України є обов'язковою для всіх судів у відповідності з іст.360-7 ЦПК України.
Відповідно до правової позиції викладеної в Постанові Верховного Суду України від 06.02.2013 року у справі 6-167цс 12 прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежало виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийнята спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.
Більше того, Верховний суд України у постанові від 04.11.2015 року по
справі №6-1486цс15 вказав, що причина пропуску строку для прийняття спадщини не
може бути визнана поважною, оскільки саме по собі незнання про смерть
спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів
на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Об'єктивних, непереборних, істотних труднощів у позивача для вчинення нею дій по поданню до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті батька не було. Обставини, на які посилається позивач, такими не є. Поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини позивач не навела.
Посилання позивача про необізнаність про факт смерті її батька судом не приймається як поважні причини пропуску звернення до нотаріуса, виходячи з наступного.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як необізнаність позивача про смерть її батька, віддаленість місця проживання, тощо.
Разом з тим, пунктами 3.5, 3.23, 3.24 глави 10 «Видача свідоцтв про права на спадщину» Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, в окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, передбачено можливість надіслання заяви про прийняття спадщини поштою.
Таким чином, чинне законодавство України передбачає декілька варіантів порядку реалізації громадянами права подання заяви про прийняття спадщини. У випадку, якщо фізична особа за станом свого здоров'я або іншими причинами не має можливості прийти до нотаріальної контори, то така особа може запросити нотаріуса додому для особистого написання заяви у присутності нотаріуса або ж направити таку заяву поштою з обов'язковим засвідченням справжності підпису заявника.
Тобто, переважну більшість часу, який надається спадкоємцю для прийняття спадщини, позивач мала можливість реалізувати своє право, але не зробила цього та не надала жодного доказу неможливості звернення до нотаріуса.
Позивач не скористалась зазначеним вище способом реалізації свого права та окрім того, без поважних причин пропустила встановлений чинним законодавством строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Оскільки суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про визначення позивачу додаткового строку для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, то позовні вимоги про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 23.12.2014 року за реєстровим номером 3-655 П'ятнадцятою київською державної нотаріальною конторою ОСОБА_1 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 частково недійсним також не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги є похідними.
Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності, оскільки позивач пропустила строк прийняття спадщини, то суд вважає позов таким, що підлягає залишенню без задоволення.
Рішення повинно відповідати вимогам ст.ст. 213, 215 ЦПК, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з вище викладених обставин справи, які були встановлені у судовому засіданні, та нормативних положень Законів України, ураховуючи практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 258, 259, 263-265, 268, 272, 354, 355 ЦПК України ст. ст. 1265, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві, про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення суду складено 08.08.2019 року.
Суддя: Н.Г. Таран