ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23392/17
провадження № 2/753/3513/19
"06" серпня 2019 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Козін В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тал-інвест» про визнання договору недійсним та відшкодування збитків у подвійному розмірі, суд -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Тал-інвест» про визнання договору недійсним та відшкодування збитків у подвійному розмірі. Мотивуючи свої вимоги тим, що 12 травня 2015 року між ним та ТОВ «Тал-інвест» був укадений договір про управління цінними паперами та (або) іншими фінансовими інструментами, та (або) грошовими коштами, зі змістом та умовами якого він не був уцілому ознайомлений, а підписав його лише з підстав умовляння представника ТОВ «Тал-інвест», який у усній розмові з ним обіцяв вигідні умови вкладення ним грошових коштів до товариства. Так, при умові вкладення ним грошових коштів строком на 1 (один) рік, він матиме значно більші відсотки, ніж обяціють банки, та за його бажанням - їх повернення не у національній валюті, а у будь-якій іноземній валюті, наприклад, доларах США, що його й зацікавило, оскільки володів готівковими грошовоми коштами та мав бажання їх вкласти на депозитний рахунок для отримання прибутку (процентів), за наслідком чого й на підставі усних роз'яснень та переконань указаної особи погодився на укладення такого договору. Тобто, він довірився особі на його переконання про пропозицію фінансового характеру, яка його зацікавила, й зважаючи на похилий вік та вади зі слухом, довірився такій особі на його переконання й підписав договір та почав вносити на користь відповідача готівкові кошти протягом травня 2015 року по квітень 2016 року у загальній сумі 700 000 грн. 00 коп., які проводив частинами: спочатку - 300 000 грн. 00 коп., а мотім ще 400 000 грн. 00 коп. рівними платежами по 100 000 грн. 00 коп., відповідно, усього на рахунок ТОВ «Тал-інвест» здійснив 5 (п'ять) платежів. Проте, по минуванню річного строку йому не повернули не лише обіцяні відкотки, а й вкладені грошові кошті - 700 000 грн. 00 коп. Він неодноразово звертався до ТОВ «Тал-інвест» із вимогою про сплату відсотків у іноземній валюті за вкладені ним грошові кошти, проте отримував відмову із роз'ясненням про відсутність прибутку компанії тощо, після чого просив повернути вкладені ним грошові кошті, проте й ця вимога не була відповідачем задоволеною. Після чого він зрозумів, що до нього з боку відповідача був застосований обман, оскільки ТОВ «Тал-інвест» умисно ввело його в оману щодо істотних умов договору, що на його думку згідно ст. 230 ЦК України такий договір має бути визнаний недійсним. Й оскільки відповідач застосував обман, він за правилом ч.3 ст. 230 ЦК України зобов'язаний відшкодувати йому збитки у подвійному розмірі - 1 400 000 грн. 00 коп. (700 000 грн. 00 коп. х 2 = 1 400 000 грн. 00 коп.), що й стало підставою звернення до суду з цим позовом.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , діючий на підставі договору про надяння правової допомоги від 11 грудня 2017 року (а.с.37 том 1) та ордеру адвоката про надання правової допомоги від 17 липня 2018 року (а.с.233 том 1), позовні вимоги підтримали з тих же підставі та просили їх задовольнити.
Позивач надав відповідь на відзив відповідача.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 , діючий на підставі ордеру про надання правової допомоги від 23 січня 2019 року (а.с.41 том 2), позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.
Відповідач надав відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив відповідача.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вислухави пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вислухавши свідчення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають відмові у задоволенні із наступних підстав.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
За приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але, за аналогією, породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 12 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Тал-інвест» був укадений договір про управління цінними паперами та (або) іншими фінансовими інструментами, та (або) грошовими коштами № УУ1/15 (ладі - договір управління), за умовами якого установник управління ( ОСОБА_1 ) передає управителю (ТОВ «Тал-інвест») (в управління на певний строк активи, а управитель (ТОВ «Тал-інвест») зобов'язується за винагороду здійснювати від свого імені управління переданими йому активами в інтрересах установника управління згідно з умовами цього договору (п.1.1) (а.с. 104-112 том 1).
Як вбачається із довідки про юридичну особу ТОВ «Тал-інвест», код ЄДРПОУ - 21680000, дата взяття на облік - 27.12.2006 року, вид діяльності - Код КВЕД 66.12 - посередництво за договорами по цінних паперах або товарах (основний), код КВЕД 64.99 - надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), код КВЕД 66.11 - управління фінансовими ринками (а.с.100-102 том 1).
ТОВ «Тал-інвест» має ліцензію № 286948 серії АЕ від 06.07.2012 року необмеженого строку, надану Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку щодо професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з торгів цінними паперами, діяльність з управління цінними паперами (а.с.121 том 1).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) (ч.1 ст. 1029 ЦК України).
Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом (ч.ч.1, 2 ст. 1030 ЦК України).
Особливості управління цінними паперами встановлюються законом (ст. 1045 ЦК України).
Відповідно до преамбули Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цей Закон регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.
Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами, які створюються у формі господарського товариства та для яких операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами є виключним видом діяльності, крім випадків, передбачених цим Законом, а також банками (ч.1 ст. 17Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).
Діяльність з управління цінними паперами - діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами, іншими фінансовими інструментами та коштами, призначеними для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти, а також отриманими у процесі управління цінними паперами, іншими фінансовими інструментами і коштами в інтересах установника управління або визначених ним третіх осіб (ч.5 ст. 17Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).
Зважаючи на мету дільності ТОВ «Тал-інвест», яке має ліцензію № 286948 серії АЕ від 06.07.2012 року необмеженого строку, надану Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку щодо професійної діяльності на фондовому ринку, останній зідйснює діяльність з торгів цінними паперами, діяльність з управління цінними паперами (а.с.121 том 1).
Ураховуючи мету укладання оспорюваного договору управління - є досягнення найбільш ефективного використання об'єктів управління (п. 1.2 договору управління).
Перелік активів, що передаються в управління за цим договором безпосередньо установником управління, наведено в Додатку № 2 до договору управління.
Сума договору має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальних заробітних плат на дату підписання цього договору (п.1.3 договору управління) (а.с. 104-112 том 1).
Відповідно до визначення термінів договору управління, укладеного сторонами, «активи або об'єкти управління» - цінні папери та/або фінансові інструменти та/або грошові кошти установника управління, призначені для інвестування в цінні папери та/або інші фінансові інструменти, а саме: цінні папери та/або інші фінансові інструменти та/або грошові кошти, передані в управління управителю цього договору, а також цінні папери та/або інні фінансові інструменти та/або грошові кошти, набути управителем у власність установника управління протягом строку дії цього договору та у зв'язку із його виконанням (а.с. 104 том 1).
Договір, укладений сторонами, набуває чинності з моменту його підписання та діє 1 (один) рік (п.11.1.1 договору управління). Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про намір припинити дію або змінити умови договору, договір вважається подовженим на такий же строк і на таких же умовах (п.11.1.2 договору управління) (а.с.104-112).
Окрім того, сторонами була укладена Інвестиційна декладація від 12 травня 2015 року, як додаток (додаток № 1) до основного договору (договіру управління), що складає його невід'ємну частину, яка визначає напрями та способи інвестування за договором, відомості про структуру активів та обмеження, накладені на діяльністю управителя (а.с.113 том 1), а відповідно до Переліку об'єктів управління (активами) (додаток № 2) (додаток до договору управління), що складає також його невід'ємну частину, визначено, що установник управління - ОСОБА_1 передав управителю - ТОВ «Тал-інвест» 300 000 (триста тисяч) грн. 00 (нуль) коп., а відповідно до додатку № 3 до договору від 12 травня 2015 року, що складає його невід'ємну частину, визначений розрахунок винагороди управителя (а.с.114 том 1).
Уподальшому, між цими ж сторонами - ОСОБА_1 та ТОВ «Тал-інвест» була укладена Додаткова угода № 1 від 14 січня 2016 року до договору управління № УУ1/15 від 12 травня 2015 року щодо умов якої сторони домовились про передачу ОСОБА_1 активів у вигляді грошових коштів у розмірі 100 000 грн. 00 коп. управителю - ТОВ «Тал-інвест» (а.с.116 том 1).
21 січня 2016 року між цими ж сторонами - ОСОБА_1 та ТОВ «Тал-інвест» була укладена Додаткова угода № 2 до договору управління № УУ1/15 від 12 травня 2015 року щодо умов якої сторони домовились про передачу активів ОСОБА_1 у вигляді грошових коштів у розмірі 100 000 грн. 00 коп. управителю - ТОВ «Тал-інвест» (а.с.117 том 1).
03 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Тал-інвест» була укладена Додаткова угода № 3 до договору управління № УУ1/15 від 12 травня 2015 року щодо умов якої сторони домовились про передачу активів ОСОБА_1 у вигляді грошових коштів у розмірі 100 000 грн. 00 коп. управителю - ТОВ «Тал-інвест» (а.с.118 том 1).
25 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Тал-інвест» була укладена Додаткова угода № 4 до договору управління № УУ1/15 від 12 травня 2015 року щодо умов якої сторони домовились про передачу активів ОСОБА_1 у вигляді грошових коштів у розмірі 100 000 грн. 00 коп. управителю - ТОВ «Тал-інвест» (а.с.119 том 1).
12 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Тал-інвест» була укладена Додаткова угода № 5 до договору управління № УУ1/15 від 12 травня 2015 року щодо умов якої сторони домовились про передачу активів ОСОБА_1 у вигляді грошових коштів у розмірі 78 423 грн. 29 коп. управителю - ТОВ «Тал-інвест» (а.с.120 том 1).
На виконання умов договору ТОВ «Тал-інвест» надсилав ОСОБА_1 звіти про розрахунки отриманого інвестиційного прибутку, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 136-142), й визнається позивачем.
На погодження укладення указаних договорів 12 травня 2012 року позивач ОСОБА_1 власноручно заповнив Додаток до Правил проведення фінансового моніторингу (опитувальник для фізичної особи), де зазначив усі свої персональні дані, й у графі «мета ділових відносин з суб'єктом первинного фінансового моніторингу (отримання прибутку за рахунок інвестицій в цінні папери, пенсійні накопичення, отримання послуг або товарів за цільвими облігаціями, придбання пакета акцій, що дозволяє брати участі у котролі юридичної особи, викуп емітентом власних акцій тощо), вказав: «отримання прибутку за рахунок інвестицій в цінні папери» (пункт 7), а у пункті 8 такого Додатку щодо наданя інформації про характер ділових відносин з суб'єктом фінансового моніторингу (перелік послуг, які клієнт бажає отримати, однарозова операція, постійні відносини тощо) вказав: «довгостроковий характер відносин», а у графі пункту 11 щодо джерел фінансування операції, вказав - «власні кошти», «проценти з вкладів» та «спадок» (а.с.122-123 том 1), окрім того до договору ним надана письмова згода-повідомлення встановленого зразка від 12 травня 2015 року суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних про що зазначена ним власноручна дата її заповнення та особистий підпис (а.с.124 том 1), ним також надані документи, що персоніфікують його особу - паспорт громадянина України (його копію) та ідентифікаційний код платника податків (а.с125-127 том 1), що вказує на його свідомий вибір сторони договірних відносин, усвідомлення таких відносин, називаючи їх «довготривалими», проставляючи на кожному аркуші договору свій власноручний підпис, продовжуючи договірні правовідносини шляхом укладання додаткових договорів - від 14 січня 2016 року, 21 січня 2016 року, 03 лютого 2016 року, 25 квітня 2016 року й 12 травня 2016 року, та на їх виконання, вносячи по-етапно грошові кошти значними сумима (300 000 грн. та по чотири рази по 100 000 грн.), передаючи їх в управління ТОВ «Тал-інвест», тобто зважаючи на його дії/поведінку у таких договірних відносинах, підстав вважати, що він, як сторона договору, був введений ТОВ «Тал-інвест» в оману щодо таких договірних відносин, немає.
Так, усі зазначені договори та документи, що передували укладенню таких договорів (додатки до основного договору, що складають невід'ємну частину такого договору), погоджені позивачем, що підтверджується його особистими підписами на кожному аркуші.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Тал-інвест» із заявою - повідомленням від 12 лютого 2017 року (вх. 100217/1 від 10.02.2017 року) про припинення договору управління між сторонами, а також «пропозицію» від 01 березня 2017 року (вх. 010317/1 від 01 березня 2017 року), у якій він підтверджує своє рішення вважати з 12 травня 2017 року кінцевою датою дії договору управління (а.с. 134, 135 том 1).
Зі змісту вказаних заяв вбачається посилання ОСОБА_1 на пункти договору управління, що також підтверджує про його, як сторони договірних правовідносин, обізнаність та свідоме розуміння умов договору. Свідоме розумінні умов договору останнього також підтверджується змістом його переписки з ТОВ «Тал-інвест» упродовж дії договору управління.
Так, відповідно Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє 1 (один) рік (п.11.1.1 договору управління). Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про намір припинити дію або змінити умови договору, договір вважається подовженим на такий же строк і на таких же умовах (п.11.1.2 договору управління) (а.с.104-112).
П.п. (і) п.11.2.1 припинення договір відбувається у разі закінчення його строку за заявою однієї із сторін відповідно до п.п.11.1.2 договору.
Враховуючи положення п.п. (і) п.11.2.1, п.п.11.1.2 договору управління й, подану заяву ОСОБА_1 про припинення договору управління з 12 травня 2017 року, указаний договір було припинено, що визнається сторонами, й ними не оспорюється. За наслідками якого ОСОБА_1 отримав вкадені ним в управління відповідача активи й уподальшому продав їх іншій компанії, що ним також визнається й не оспорюється.
Позивач вважає, що після укладення договору він зрозумів, що до нього з боку відповідача був застосований обман, оскільки по минуванню обумовленого договором строку він не отримав очікуваного прибутку, відповідно відповідач умисно ввів його в оману щодо істотних умов договору, й такий договір на підставі ст. 230 ЦК України має бути визнаний недійсним.
Так, відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Проте, з такою позицією позивача погодитися не можна, оскільки його дії як сторони договірних відносин при підготовці до укладення та укладенні й продовженні договірних відносини оспорюваного правочину є логічними та послідовними, триваючими та такими, що мали місце пролонгації (продовження) за його свідомою згодою, що свідчить про його дійсний намір укласти саме оспорюваний договір від 12 травня 2015 року, а не будь-який інший, й погодження на його продовження шляхом укладення 5 (п'яти) додаткових договорів до договору від 14 січня 2016 року, 21 січня 2016 року, 03 лютого 2016 року, 25 квітня 2016 року та 12 травня 2016 року із внесенням по-етапно грошових коштів значними сумами (300 000 грн. та по чотири рази по 100 000 грн.), передаючи їх в управління ТОВ «Тал-інвест». При цьому, проставляючи власноручний підпис на кожному аркуші договору та додатків до нього, що складають його невід'ємну частину, заповнюючи й інші документи - заяви процедурного характеру, що передували укладенню такого договору, усі записи він робив власноручно, при цьому жодних зауважень та/або заперечень, або ж непорозумінь, пропозиції щодо змін до змісту умов, зауважень щодо незрозумілості тексту або ж шрифту договору, його термінології під час укладення та упродовж дії такого договору він не вносив, при цьому мав можливість, оскільки такі графи ним заповнювалися власноручно й такі записи ним могли робитись, проте такі дії не вчиняв.
Так, свідок позивача ОСОБА_4 (а.с.62 том 2) підтвердила, що про правовідносини між її чоловіком - ОСОБА_1 та ТОВ «Тал-інвест» вона знає лише з його слів, свідком їх правовідносин не була, проте їй відомо, що позивач вклав грошові кошти до указаного товариства, вважаючи його «трастом», який не повертає вкладені грошові кошти.
Інший свідок ОСОБА_5 (а.с.72 том 2) вказала про те, що ОСОБА_1 був уцілому обізнаний щодо умов укладення договору щодо управління майном - грошовими коштами, цінними паперами, погодив його умови, та за його наслідками уклав інші додаткові угоди, що складають невід'ємну частину основного договору, й уподальшому з певною періодичністю вкладав свої грошові кошти до товариства, тим самим продовжуючи строк дії договору управління, отримуючи прибуток, й упродовж цього строку не мав жодних претензій, й за його заявою від 12 травня 2017 року відповідно до умов договору про припинення договірних правовідносин, останні за його заявою були припинені, за наслідком якого він отримав цінні папери та продав їх іншій компанії за вигідною ціною, яка перевищує вартість вкладених ним коштів.
Так, 12 травня 2015 рокусторони укладають оспорюваний договір управління (а.с.5), в якому позивач своїм підписом (згодою) вказав про те, що при укладенні вказаного договору він діяв добровільно й перебувала при здоровому розумі та ясній пам"яті, розумів значення своїх дій, попередньо ознайомлений з його умовами, що підтверджується його підписами на кожному аркуші договору та додатків до нього, що складають його невід'ємну частину, надав заповнену заяву - додаток до Правил проведення фінансового моніторингу (опитувальник для фізичної особи), де зазначив усі свої персональні дані, й у графі «мета ділових відносин з суб'єктом первинного фінансового моніторингу (отримання прибутку за рахунок ініестицій в цінні папери, пенсійні накопичення, отримання послуг або товарів за цільвими облігаціями, придбання пакета акцій, що дозволяє брати участі у котролі юридичної особи, викуп емітентом власних акцій тощо), вказав: «отримання прибутку за рахунок інвестицій в цінні папери» (п.7), а у пункті 8 такого Додатку щодо наданя інформації про характер ділових відносин з суб'єктом фінансового моніторингу (перелік послуг, які клієнт бажає отримати, однарозова операція, постійні відносини тощо) вказав: «довгостроковий характер відносин», а у графі пункту 11 щодо джерел фінансування операції вказав - «власні кошти», «проценти з вкладів» та «спадок» (а.с.122-123 том 1), вказаний договір підписаний позивачем у його персональній присутності, присутності відповідача, про їх особи сторони були обізнані як контрагентів.
Цей факт підтверджується й показами свідка ОСОБА_5 , яка була підписантом договору з боку Управителя, й вказала про те, що про свій намір передати грошові кошти в управління саме ТОВ «Тал-інвест» позивач усвідомлював, й, бажаючи продовження договірних правовідносин час від часу вносив кошти до товариства з метою їх передачі управителю, продовжуючи тим самим договірні правовідносини, а тому вважати за такої поведінки позивача, що договір був укладений за умови, що відповідач ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, немає.
Крім того, слід звернути увагу на той фактор, що позивач власноруч на кожному аркуші договору управління, який складається із 11 (одинадцяти) аркушів, додатків до нього, що складають його невід'ємну частину - на 2 (двух) аркушах, а також на додаткових 5 (п'яти) договорах - на 5 (п'яти) аркушах, проставив свій особистий підпис, його дії із певною періодичністю щодо внесення грошових коштів у значних сумах у загальній сумі 700 000 грн. управителю - ТОВ «Тал-інвест» вказують на його свідоме погодження на укладення та укладення цього договору, розуміння його сутності, розуміння істотних умов.
Будь-яких доказів про те, що позивач перебував у поганому стані здоров"я, внаслідок якого не міг повноцінно розуміти значення своїх дій, керувати ними, матеріали справи не містять. Факт перебування позивача під час укладення оспорюваного договору у доброму стані підтверджено його діями (поведінкою), показами свідка ОСОБА_5 , яка вказала про те, що позивач, незважаючи на свій похилий вік, поводив себе впевнено та виважено, представляв себе як високоосвідчену людину, розуміючу в питанням фінансів та управління фінансами, й погодив своє волевиявлення на укладення договору управління, про що проставив свої власні підписи на кожному аркуші угоди та документах, що передували укладенню такої угоди - заявах тощо, а у подальшому фахово цікавився питанням виконання та дотримання з боку управителя угоди.
Водночас, судом враховані ті обставини, що оспорюваний договір за умовами якого позивач передав в управління відповідача першим платежем 300 000 грн., а у подальшому по-етапно по 100 000 грн., всього - 700 000 грн., й практику позивача у його поведінці щодо розпорядженні майном - передачу грошових коштів в управління відповідача, зміст його письмових переписок між ТОВ «Тал-інвест», який фахово цікавився фінансовими питанням дотримання умов виконання договору управління останнього, що підтверджується письмовою перепискою, тощо, що виключає можливість введення його в оману ТОВ «Тал-інвест» при укладанні оспорюваного правочину щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: природи правочину, прав та обов"язків сторін.
Будь-яких належних та допустимих доказів про те, що позивач вказаних договірних правовідносин з боку відповідача був введений в оману, позивач не надав, а його доводи будуються лише на припущеннях, що спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи.
На підтвердження цього висновку судом встановлено, що обставин введення позивача з боку ТОВ «Тал-інвест» в оману при укладенні договору не було.
Так, текст оспорюваного договору ОСОБА_1 прочитано, зміст, значення та наслідки угоди йому роз'яснені й були зрозумілими, зважаючи на його поведінку під час дії договору, і відповідали його намірам, про що останнім проставлені підписи в договорі на кожному аркуші та документах, що передували укладенню такого договору, заявах тощо, додатках до договору про продовження договірних відносин тощо. Під час укладення цієї угоди позивач відомо розумів значення своїх дій, оскільки був ознайомлений зі змістом такого договору, сутність договору йому була зрозумілою, що підтверджується йодо діями під час дії такого договору.
Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Договір є укладеним, відповідно до ст. 638 ЦК України, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї осторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правочин має вчинятися у формі встановленій закон (ч.4 ст. 203 ЦК України).
П. 20 Постанови Плунуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», визначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Проте, наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких позивача введено в оману, і сам факт обману, позивач, як особа, яка вважає, що діяла під впливом обману, не довів.
Відповідно до вимог ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно, стороною позивача до суду не надано жодних доказів того, що теплопостачання (дотримання температурного рижому у місцях загального користування будинку) не відповідало нормативам й санітарним нормам.
Так, принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання абао оспорення (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 ст. 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Контитуції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджене порушення було обгрутованим.
Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, здійснюючи передбачене статтею 55 Контитуції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов'язаний надати суб'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Так, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізоване належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звертатися за судовим захистом.
В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання про наявність порушеного суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно, окрім визначеної підстави, й із урахуванням відсутності належних та допустимих доказів, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно, в ході розгляду справи судом встановлено, що укладена позивачем договірних відносин угода не вчинена під впливом обману, одна із сторін - відповідач навмисно не вводила іншу сторону - позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, укладена позивачем саме та угода, яку він дійсно мав намір укласти. Ця угода не суперечить законові, іншим актам законодавства, особа позивача, який її вчиняв, мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі, а тому правових підстав для визнання правочину недісним на підставі ч.1 ст. 230 ЦК України немає.
Аналізуючи зібрані по справі докази, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не доведені, обставини, викладені в позовній заяві не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, відтак законні підстави для задоволення позову судом не встановлені.
За таких підстав, приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.6 ст.141 ЦПК України, й судові витрати компенсовати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про захист прав споживачів», а тому судові витрати мають бути компенсовані за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 11, 509, 203, 230 ЦК України, з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", керуючись Керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тал-інвест» про визнання договору недійсним та відшкодування збитків у подвійному розмірі, - відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.