ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15487/19
провадження № 1-кс/753/5620/19
"09" серпня 2019 р. слідчий суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву представника потерпілої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про відвід слідчого Дарницького управління поліції ГУ НП міста Києва ОСОБА_5 від кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100020008240 від 20 вересня 2018 року за ознаками злочину передбаченого за ч. 1 ст. 125 КК України, -
06 серпня 2019 року від представника потерпілої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 надійшла заява до слідчого судді про відвід слідчого Дарницького управління поліції ГУ НП м. Києва ОСОБА_5 від кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100020008240 від 20 вересня 2018 року за ознаками злочину передбаченого за ч. 1 ст. 125 КК України.
Заява вмотивована тим що слідчий ОСОБА_5 заінтересована у результатах криміналнього провадження, її поведінка викликає сумніви у неупередженості кримінального провадження у межах досудового розслідування.
В судове засідання заявник та її представник не з'явилися, про час та місе якого повідомлялися належним чином.
Слідчий Дарницького управління поліції ГУ НП м. Києва ОСОБА_5 в судове засідання не з"явилися, про дату час та місце розгляду заява повідомлялась належним чином.
Відповідно до ст. 107 КПК України за відсутності учасників кримінального провадження, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Слідчий суддя, вивчивши та проаналізувавши заяву про відвід слідчого, додані до неї матеріали, приходить до наступного.
Надаючи оцінку доводам заявника, слідчий суддя виходить з того, що порядок відводу слідчого від участі у кримінальному провадженні врегульований ч.1 ст. 77 КПК України, відповідно до якої прокурор, слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Аналогічні положення відображені і у ч. 4 ст. 38 КПК України щодо зобов'язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов'язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.
Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Практика Європейського Суду з Прав Людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь - який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту ( див. рішення у справі « проти України », « Мута проти України », « Карабет та інші проти України » ).
А в рішенні Європейського суду з прав людини у справі « Бучинська проти України » Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі « Бучинська проти України » заява № 35493 / 10 від 30 квітня 2015 року , п. 49 ), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства ( див. рішення у справі « Сельмуні проти Франції, заява № 235803 / 94, параграф 95, « Нечипорук і Йонкало проти України », заява № 42310 / 04, параграфи 148, 149 ), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі « Салман проти Туреччини, заява № 21986 / 93, п. 100, « Нечипорук і Йонкало проти України », заява № 42310 / 04, параграф 150 ).
Враховуючи, що об'єктивних сумнівів щодо упередженості слідчого слідчого відділу Дарницького УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_5 в розумінні положень ст. 77 КПК України не вбачається, а доводи, викладені в заяві заявника, належного обґрунтування не знайшли, слід дійти висновку, що заява представника потерпілої авдоката ОСОБА_4 , подана в інтересах ОСОБА_3 про відвід слідчого задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 77, 80 81, 83, 110, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні заяви представника потерпілої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про відвід слідчого Дарницького управління поліції ГУ НП міста Києва ОСОБА_5 від кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100020008240 від 20 вересня 2018 року за ознаками злочину передбаченого за ч. 1 ст. 125 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: