ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19374/18
провадження № 2/753/2907/19
"14" травня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Даниленко В.В.
при секретарі Пасько І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У жовтні 2018 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтований такими обставинами. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 21.01.2005 року, виданого згідно наказу Київської державної адміністрації за номером 12. У вказаному помешканні зареєстровани громадянини: ОСОБА_3 , якій є сином позивача та ОСОБА_2 , який фактично за адресою реєстрації не проживає, чим порушує майнові права позивача.
В підготовчому засідання позивач підтримала позовні вимоги, відповідач заявив про визнання відповідачем позову в повному обсязі.
Враховуючи, що відповідач визнав позов, суд відповідно до положень частини 3 статті 200 ЦПК України вбачає підстави для ухвалення рішення в підготовчому засіданні.
Заслухавши учасників справи та вивчивши докази, суд вважає позов обґрунтованим з таких підстав.
Відповідно до положень частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Правовими підставами для задоволення позову є відповідні положення цивільного законодавства.
Так, за приписом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до статті 319 ЦК України, яка встановлює визначальні принципи здійснення права власності, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Стаття 321 ЦК України, у якій закріплений конституційний принцип непорушності права власності, проголошує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 Житлового кодексу УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Стаття 391 ЦК України надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі власника будинку або квартири, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та існування перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право, та з яких підстав.
За приписом статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є підставою для зняття особи з реєстраційного обліку.
Отже зважаючи на те, що відповідач визнав позов, і таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, наявні підстави для задоволення позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 200, 206, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: