ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 серпня 2019 року м. Київ № 640/14580/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову
ОСОБА_1 (далі - заявниця) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом заборони Міністерству юстиції України змінювати реєстраційні дані Релігійної організації «Київська патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату (Київська Патріархія УПЦ КП)» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до ухвалення кінцевого рішення у справі.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує, що вона є членом громади Храму Різдва Христового Української Православної Церкви Київського Патріархату у місті Одеса та звернулася до Міністерства юстиції України з інформаційним запитом про надання інформації про наявність наказу Міністерства юстиції України про припинення діяльності Релігійної організації «Київська патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату (Київська Патріархія УПЦ КП)». Не отримавши відповіді на запит, заявниця з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дізналася про те, що Релігійна організація «Київська патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату (Київська Патріархія УПЦ КП)» у стані припинення. Заявниця вказує на очевидну протиправність дій Міністерства юстиції України щодо ліквідації Релігійної організації «Київська патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату (Київська Патріархія УПЦ КП)» та вказує, що у випадку ліквідації такої Релігійної організації та вчинення відповідних реєстраційних дій, виконання записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскарження наказу Міністерства юстиції України про ліквідацію Релігійної організації не матиме сенсу, отже скасування такого наказу не має правовим наслідком скасування вже вчинених на підставі такого наказу реєстраційних дій.
Також заявниця акцентує увагу на очевидній протиправності дій Міністерства юстиції України, яке всупереч імперативних положень статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» станом на час звернення до суду з даною заявою не надало відповідь на інформаційні запити заявниці щодо наявності рішення про припинення діяльності Релігійної організації «Київська патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату (Київська Патріархія УПЦ КП)», чим заявницю позбавлено права на оскарження такого рішення в судовому порядку.
Додаткового заявниця вказує, що у випадку проведення процедури ліквідації Релігійної організації «Київська патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату (Київська Патріархія УПЦ КП)» захист її права на свободу совісті, що знаходить своє вираження у свободі сповідування своїх переконань спільно з іншими під єдиноначаллям релігійного центру Української Православної Автокефальної Церкви Київського Патріархату у культових спорудах наданих у користування релігійним громадам, які входять до її складу, буде також неможливим.
Так, відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.
У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
В свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог (аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року №826/16365/17).
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.
Суд звертає увагу, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Проте, заявницею станом на час розгляду заяви про забезпечення позову не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди її правам, свободам та інтересам та які б унеможливили захист її прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Окрім того, в матеріалах, доданих до заяви, відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання ймовірного рішення суду.
За таких підстав та враховуючи, що заявницею не доведено існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявниці, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва --
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову залишити без задоволення.
Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко