08 серпня 2019 року справа № 580/2186/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства “Спарта і К” про стягнення коштів,
05.07.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18000, м.Черкаси, вул.Благовісна, буд.269/105; код ЄДРПОУ 21368023) (далі-позивач) про стягнення з Приватного підприємства “Спарта і К” (19052, Черкаська обл., Канівський р-н, с. Таганча; код ЄДРПОУ 34257116) на користь позивача адміністративно-господарських санкцій в сумі 23190,00 грн. за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2018 році та пені у розмірі 1112,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не виконав у 2018 році норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, що має наслідком сплату адміністративно-господарських санкцій, які відповідач у добровільному порядку не сплатив. Тому позивач просив стягнути вищевказані кошти.
Ухвалою суду від 09.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу відповідач отримав 18.07.2019, а позивач - 12.07.2019.
29.07.2019 відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказував, що 01.11.2018 відповідач влаштував на посаду прибиральника особу з інвалідністю. Тому вважає, виконав норматив щодо працевлаштування інваліда. Відомості про таке працевлаштування у звіті 10-ПІ не зазначено внаслідок технічної помилки.
01.08.2019 позивач подав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідачем не виконано норматив щодо працевлаштування інвалідів, оскільки така особа прийнята на роботі лише 01.11.2018. Доказів вчинення дій, направлених на працевлаштування інвалідів відповідач ні позивачу, ні суду не надав. Згідно з даними центру зайнятості відповідач інформації про попит на робочу силу не надавав. Тому викладені у відзиві доводи є необґрунтованими.
Оскільки сторони клопотань про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання) або заперечень на розгляд справи саме у спрощеному провадженні суду не надали, з огляду на відсутність необхідності виклику та допиту свідків, призначення експертизи, суд вирішив розглянути справу у спрощеному провадженні без проведення судового засідання та їх виклику (у письмовому провадженні).
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суд встановив, що згідно з даними поданого відповідачем 18.02.2019 позивачу звіту форми 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) на підприємстві відповідача у 2018 році складала 10 осіб. Запис у графі «середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність» відсутній.
Листом від 17.05.2019 №98/01-27 позивач повідомив відповідача про необхідність сплати ним адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у сумі 23190,00грн. в строк до 15 квітня року, наступного за звітним.
Крім того, відповідача було повідомлено, що сума нарахованої пені станом на 17.05.2019 становить 455,12 грн. У разі несплати санкцій відділення Фонд звернеться до Черкаського окружного адміністративного суду щодо вирішення вищезазначеного питання у судовому порядку.
Оскільки добровільно такі кошти відповідач не сплатив, позивач звернувся в суд із цим позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд врахував, що спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Частиною 3 ст.18 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
На підставі ч.3 ст.19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Отже, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.
Оскільки згідно з даними поданого відповідачем звіту форми №10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2018 році становила 10 осіб, нормативом робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для позивача є 1 штатна одиниця.
Перевіряючи виконання позивачем вказаного нормативу суд встановив, що відповідно до наказу відповідача від 01.11.2018 №154 прийнято на посаду прибиральника ОСОБА_1 , який відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 є інвалідом 3 групи.
Відповідно до п.3.2 розділу 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №286 (далі - Інструкція №286), середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.
Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу.
Згідно з абз.1 п.3.2.1 розділу 3 цієї Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 до 30 або 31 число (для лютого - до 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.
Відповідно до п.3 Додатку до Інструкції округлення результатів обчислень для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці здійснюється за правилом парної цифри.
Округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює "4", вона відкидається; якщо - більше або дорівнює "6", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю. Якщо остання значуща цифра "5", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін.
Згідно з п.3.2.5 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
Пунктом 3.4 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року №42 (далі - Інструкція №42), визначено, що дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).
Отже, фактична тривалість роботи інваліда на підприємстві впливає на показник нормативу у звітному періоді.
Відповідно до наведених норм показник середньооблікової тривалості роботи штатного працівника позивача, якому відповідно до законодавства встановлена інвалідність, є 0,17 (2 місяці відпрацьовані інвалідом / 12 місяців року), а отже підлягає округленню до нуля, що й було зазначено відповідачем у відповідному звіті за 2018 рік форми 10-ПІ.
З огляду на фактично відпрацьований час особи з інвалідністю ОСОБА_1 у 2018 році (2 місяці) суд дійшов висновку, що його середньообліковий показник, розрахований відповідно до вимог Інструкції №286 та Інструкції №42, становить 0. Отже, відповідач не виконав встановлений ч.1 ст.19 Закону №875-ХІІ норматив щодо працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2018 році, оскільки не забезпечив виконання нормативу за період січень-жовтень 2018 року.
Згідно з абз.2 п.4 ч.3 ст.50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон №5067-VI) визначено обов'язок роботодавця своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Відповідно до п. 1.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті незалежно від місцезнаходження.
Згідно з висновками Верховного Суду (далі - ВС) у постанові від 21.08.2018 №816/675/17 у подібних правовідносинах, що відповідно до ч.5 ст.245 КАС України обов'язкові для врахування судом, на підприємство покладається обов'язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.
З листа Канівської міськрайонної філії Черкаського обласного центру зайнятості від 11.05.2019 №04-31/458 суд встановив, що протягом 2018 року від ПП «Спарта і К» звітів «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» не надходило.
Додатково вказано, що у 2018 році на обліку у Канівської міськрайонної філії Черкаського обласного центру зайнятості перебувало 111 осіб з інвалідністю.
Отже, відповідач не виконав обов'язок з інформування територіального органу Державної служби зайнятості про наявність вакантної посади для працевлаштування особи з інвалідністю.
Неповідомлення про наявність вакансій уповноважених органів, установ, організацій (у тому числі місцевого центру зайнятості, спілки організацій інвалідів, тощо), відсутність розміщення таких повідомлень в засобах масової інформації (у тому числі друкованих) підтверджують порушення вимог “Стандартних правил забезпечення рівних можливостей для інвалідів”, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 20 грудня 1993 року, а також Державної типової програми реабілітації інвалідів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року №1686.
ВС у вищевказаній постанові також вказав, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV (далі - ГК України) адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання.
Частини 1-2 ст.218 ГК України передбачають, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Доказів наявності таких обставин відповідач не надав.
Частинами 1-2 ст.20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції згідно з ч.4 ст.20 Закону №875-ХІІ розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Зі звіту форми №10-ПІ, наданого відповідачем до позивача, середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2018 рік становила 46380,00грн. Тому сума адміністративно-господарських санкцій становить 23190,00грн.
Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій є 15 квітня 2019 року, у зв'язку з чим відповідачу нарахована пеня за прострочення термінів сплати у розмірі 1112,80грн. (17,50% (облікова ставка НБУ) * 120/100/365 * 80 (кількість днів прострочення) * 23190,00грн.).
Суд встановив, що добровільно відповідач ці суми коштів не сплатив, а отже позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу содових витрат.
Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Позов Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення коштів задовольнити повністю.
Стягнути Приватного підприємства “Спарта і К” (19052, Черкаська обл., Канівський р-н, с.Таганча; код ЄДРПОУ 34257116) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18000, м. Черкаси, вул.Благовісна, буд.269/105; код ЄДРПОУ 21368023) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осоіб з інвалідністю у 2018 році в розмірі 23190,00 грн. (двадцять три тисячі сто дев'яносто гривень нуль копійок) та пені у розмірі 1112,80 грн. (одна тисяча сто дванадцять гривень вісімдесят копійок).
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя А.М. Бабич
Рішення складене у повному обсязі 08.08.2019.