Справа № 560/2056/19
іменем України
08 серпня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить: 1) визнати протиправним рішення головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21 березня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком; 2) зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до загального трудового стажу періодів роботи шофером з 01.01.1982 по 31.12.1982 - 289 вихододнів, з 01.01.1984 по 31.12.1984 - 326 вихододнів, з 01.01.1988 по 31.12.1988 - 321 вихододнів, з 01.01.1989 по 31.12.1989 - 342 вихододнів, з 01.01.1990 по 31.12.1990 - 351 вихододнів, з 01.01.1991 по 31.12.1991 - 293 вихододнів, з 01.01.1992 по 31.12.1992 - 311 вихододнів, з 01.01.1994 по 31.12.1994 - 288 вихододнів, з 01.01.1996 по 31.12.1996 - 282 вихододнів в колгоспі «Урожай», КСП «Урожай», приватно-орендному підприємстві «Урожай» та призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26, п. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 18 серпня 2018 року, тобто після дня досягнення 60-річного віку.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що після досягнення 60 років, в серпні 2018 року звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області для призначення пенсії за віком. Проте відповідачем не зараховано 9 років роботи, в яких відпрацьований встановлений мінімум трудової участі для членів господарства, що привело до відсутності 25 років необхідного стажу для призначення пенсії за віком і рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, відмовлено в призначенні пенсії за віком. Зазначає, що виконання роботи шофером в сільгосппідприємствах «Урожай» з 01.08.1981 по 31.12.2001 підтверджено даними записів в трудовій книжці про вказану щорічну кількість вихододнів, встановлений мінімум трудової участі, щорічну заробітну плату.
Відповідно до ухвали від 17.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 08.08.2019 залишено без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.
30.07.2019 відповідачем подано до суду відзив на позов, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що до страхового стажу ОСОБА_2 не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки від 30.01.1979 р. НОМЕР_1 за 1982 p., 1984 p., з 1988 p. по 1992 p., 1994 p. та 1996 p. в колгоспі «Урожай», оскільки записи про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих виходів не завірені підписом голови господарства або спеціально уповноваженою ним особою. Крім того, вищезазначені періоди не підтверджено довідкою від 04.07.2018 р. №478/01-32, виданою Городоцьким районним трудовим архівом (арк. спр. 80-81).
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, і дослідивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 14.03.2019 звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою щодо призначення пенсії за віком (арк. спр. 8, 54-55).
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21 березня 2019 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю 25 років страхового стажу (арк. спр. 50).
Листом від 28.03.2019 за №10122/03 головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача, що у разі наявності документів (трудової книжки, довідки господарства (підприємства) чи архівної установи, тощо), які підтверджують членство в колгоспі, в страховий стаж кожний рік роботи, починаючи з 01.01.1966 року, зараховується як повний, якщо членом колгоспу виконано встановлений мінімум трудової участі в колективному господарстві, в іншому випадку - за фактичною тривалістю. Відповідно до поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу тривалість страхового стажу становить 18 років 11 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком (арк. спр. 78).
На виконання ухвали суду від 17.07.2019 відповідач листом від 29.07.2019 за №19308/08 надав письмову інформацію про те, що до страхового стажу ОСОБА_2 не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки від 30.01.1979 р. НОМЕР_1 за 1982 p., 1984 p., з 1988 p. по 1992 p., 1994 p. та 1996 p. в колгоспі «Урожай», оскільки записи про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих виходів не завірені підписом голови господарства або спеціально уповноваженою ним особою. Крім того, вищезазначені періоди не підтверджено довідкою від 04.07.2018 р. №478/01-32, виданою Городоцьким районним трудовим архівом (арк. спр. 49).
Так, згідно записів трудової книжки від 30.01.1979 НОМЕР_1 , позивач 10.07.1981 був прийнятий в колгосп "Урожай" с. Веселець Городоцького району шофером, та зазначено з 1981 по 2005 роки встановлений мінімум та вироблений мінімум трудоднів. З 1982 по 2005 рік кількість трудоднів позивача перевищує встановлений щорічний мінімум. Дані записи скріплені печатками приватно-орендного підприємства "Урожай", однак не завірені підписом голови господарства або спеціально уповноваженою ним особою (арк. спр. 12-13).
Довідкою від 04.07.2018 №478/01-32, виданою Городоцьким районним трудовим архівом позивачу, вказано, що він працював в колгоспі "Урожай" с. Веселець Городоцького району, однак за 1982 p., 1984 p., з 1988 p. по 1992 p., 1994 p. та 1996 p. відомостей про стаж не виявлено (арк. спр. 27).
При цьому, довідкою від 28.02.2019 №127/01-32, виданою Городоцьким районним трудовим архівом позивачу, вказано, що справи з особового складу за 1950-2006 роки колгоспу "Урожай" с. Веселець Городоцького району передані не в повному обсязі (арк. спр. 23).
Також, згідно довідки від 28.02.2019 №04-06/187, виданою Городоцьким районним трудовим архівом позивачу, у протоколі №3 загальних зборів колгоспу «Урожай» с. Веселець від 22 травня 1992 року значиться питання про ліквідацію колгоспу «Урожай» та створення колективного сільськогосподарського підприємства «Урожай». У протоколі №2 загальних зборів членів КСП «Урожай» від 17 червня 1997 року значиться питання про реорганізацію КСП приватно-орендне підприємство "Урожай" с. Веселець (арк. спр. 30).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.10.2015, приватно-орендне підприємство "Урожай" припинено 08.11.2006 (арк. спр. 31-34).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що до стажу роботи зараховується робота на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У пункті 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 затверджено Основні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників (далі - Основні положення), згідно з пунктом 1 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу.
Відповідно до пунктів 5, 6 Основних положень до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання). Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Крім того, згідно з пунктом 13 Основних положень відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Також слід зазначити, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання.
Відповідно до записів трудової книжки позивача, протягом спірних періодів він виконував річний мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Щодо доводів відповідача про відсутність у трудовій книжці позивача підписів голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи, то суд зазначає, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Також Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідач, також покликається на довідку від 04.07.2018 №478/01-32, виданою Городоцьким районним трудовим архівом, згідно якої за 1982, 1984, з 1988 по 1992, 1994 та 1996 роки відомостей про стаж позивача не виявлено. Однак суд звертає увагу на те, що цією ж державною установою, згідно довідки від 28.02.2019 №127/01-32, стверджено, що справи з особового складу за 1950-2006 роки колгоспу "Урожай" с. Веселець Городоцького району передані не в повному обсязі.
Право особи на гарантоване пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може нею контролюватись, тому на цю особу не може покладатись відповідальність за їх збереження.
Отже, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи, що складає 9 років.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21 березня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про призначення пенсії позивачу з 18.08.2018, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058 позивач має право на пенсію за віком, так як досяг 60 років і має страховий стаж (з врахуванням 9 років, які необхідно зарахувати та обрахованого відповідачем стажу в розмірі 18 років 1 місяців 11 днів) більше 26 необхідних років.
Підпунктом 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім такого випадку, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою щодо призначення пенсії 14.03.2019. Пенсійного віку позивач досягнув 17.08.2018. У позовній заяві позивач вказує, що в серпні 2018 року звернувся за призначенням пенсії, однак надана ним на підтвердження цього заява про видачу довідки про наявний страховий стаж від 06.08.2018 (арк. спр. 19) не є заявою про призначення пенсії.
Отже, позивач не подав заяву про призначення у трьохмісячний термін з дня досягнення пенсійного віку, тому пенсія повинна бути призначена йому з 14.03.2019 - з дня звернення за пенсією. Оскільки позивач просить суд зобов'язати відповідача призначити пенсію з 18.08.2018, а судом встановлено право позивача на призначення пенсії з 14.03.2019, тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню частково.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, суд з урахуванням висновків Верховного Суду у справах № 677/277/17 та №490/12392/16-а дійшов висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах закону при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється частково.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду з позовом сплатив судовий збір в розмірі 1536,80 грн., тому такі витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21 березня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1982 по 31.12.1982, з 01.01.1984 по 31.12.1984, з 01.01.1988 по 31.12.1992, з 01.01.1994 по 31.12.1994, з 01.01.1996 по 31.12.1996, а також призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 14.03.2019.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1536,80 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 08 серпня 2019 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м.Хмельницький, Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя А.І. Петричкович