08 серпня 2019 року Справа № 280/3227/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулія О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Приморське ОУПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії позивачу, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року з 01.10.2017 року у відповідності до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
2) зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію, обчислену з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 жовтня 2017 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Приморському ОУПФУ в Запорізькій області та одержує пенсію, обчислену відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII). Має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Під час проходження військової служби з 27.09.1986 по 28.10.1986 перебував в зоні Чорнобильської АЕС, де виконував свої військові обов'язки. Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», що міститься у положеннях частини 3 статті 59 Закону №796-ХІІ зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. У зв'язку із прийняттям такого рішення позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке скеровує роботу всіх місцевих пенсійних фондів із заявою про перерахунок пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. У відповідь позивачу надіслано лист, який не містить конкретної відповіді на заяву позивача, а лише включає в себе бюрократичні відписки з цитуванням Закону №796-XII. Таким чином, перепризначення пенсії у добровільному порядку не відбулось та ніяких дій з боку відповідача після звернення позивача не здійснено. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 09.07.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою суду від 09.07.2019 витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
Відповідачем 22.07.2019 подано документи на виконання вимог ухвали про витребування доказів (вх.№30152) та відзив на позовну заяву (вх.№30151), в якому він зазначив, що положення ч.3 ст.59 Закону №796-XII поширюється на військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу. Позивач проходив дійсну строкову військову службу у період з 15.05.1974 по 13.05.1976, а участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС приймав як військовозобов'язаний у складі військової частини, будучи призваним на військові збори, у період з 27.09.1986 по 28.10.1986. Оскільки на момент участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС останній не проходив дійсну строкову службу, а був призваний на військові збори, то на позивача не поширюються положення ч.3 ст.59 Закону №796-XII. Додатково повідомляє, що 26.06.2019 постановою Кабінету Міністрів України №543 внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210, а саме абзац перший пункту 9-1 викладено в такій реакції: «За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року». Зазначені зміни набули чинності з 01.07.2019. Таким чином, перерахунок ОСОБА_1 з урахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати проведено з 01.07.2019. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 08.08.2019 замінено відповідача у справі - Приморське ОУПФУ в Запорізькій області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України №796-XII (а.с.81).
Відповідно до довідки від 03.01.2012 №59/С-8/75 позивач під час проходження військової служби з 27.09.1986 до 28.10.1986 перебував в зоні Чорнобильської АЕС, куди був відкомандирований для виконання службових обов'язків (а.с.9).
У відповідності до копії посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 07.08.2006, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії (а.с.8).
У зв'язку із прийняттям рішення Конституційним Судом України №1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 по справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою щодо перерахунку розміру пенсії відповідно до ст.59 Закону №796-XII, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Листом від 28.05.2019 №1258/С-9 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області надано відповідь, за змістом якої зазначено, що ч.3 ст.59 Закону №796-XII визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Механізм обчислення пенсії передбачений п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки, ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби, підстави для обчислення пенсії по інвалідності виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відсутні. Однак, другим сенатом Конституційного суду України 25.04.2019 прийнято Рішення №1-р(ІІ)/2019 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.3 ст.59 Закону №796-XII. Разом з цим, оскільки Рішення №І-р (ІІ)/2019 не містить положень щодо порядку його виконання, з зазначеного питання Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики України (а.с.10).
Не погодившись з відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та вважаючи, що з 01.10.2017 у відповідності до ст.59 №796-XII має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та наведених заперечень, оцінюючи обґрунтованість наведених учасниками справи аргументів на підставі поданих сторонами письмових доказів, суд виходить з такого.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначені Законом №796-ХІІ.
Статтею 59 Закону №796-ХІІ регулюються питання призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Статтею 59 Закону №796-XII (у редакції чинній до 01.10.2017 року) передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону (ч.2 ст.59 Закону №796-XII).
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження (ч.3 ст.59 Закону №796-XII).
Таким чином, ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2017 року, було визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII) статтю 59 Закону №796-ХІІ викладено в наступній редакції: «Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Закон №2148-VIІІ в частині внесених змін набрав чинності з 01.10.2017 року.
Таким чином, Законом №2148-VIII розширено перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Статтею 10 Закону №796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до примітки до вказаної статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 (далі - Порядок №1210).
Приписами пункту 9-1 Порядку №1210 (в редакції на час відмови позивачу у перерахунку пенсії) визначено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Таким чином, для перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ особа має відповідати наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.
Тобто, лише наявність зазначених критеріїв у їх сукупності обумовлюють визначення військовослужбовця як такого, що має право на отримання відповідного розміру пенсійного забезпечення.
Відповідач не заперечує той факт, що позивач у період з 27.09.1986 по 28.10.1986 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовозобов'язаний, однак зазначає, що строкову військову службу позивач проходив в період з 15.05.1974 по 13.05.1976.
Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за ч.3 ст.3 59 Закону №796-ХІІ, оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження ним дійсної строкової служби.
Враховуючи, що висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на отримання пенсії на підставі ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ з 01.10.2017, у згоджуються зі змістом даної норми в редакції, яка була чинною на той час, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у здійсненні перерахунку позивача пенсії з 01.10.2017 року відповідно до ч.3 ст. 59 Закону №796-XII, з підстав того, що позивач на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не проходив дійсну строкову службу, є правомірною.
Разом з тим, при вирішенні даної справи суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) від 25.04.2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 3 статті 59 Закону №796-XII, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях ч.3 ст. 59 Закону №796-XII.
У Рішенні Конституційний Суд України наголосив, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за ч.3 ст. 59 Закону та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Зважаючи на викладене, словосполучення «дійсної строкової» норми ч.3 ст.59 Закону №796-XII втратило чинність з 25.04.2019 року.
Отже, позивач набув право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі від мінімальної заробітної плати згідно з ч.3 ст.59 Зaкoну №796-XII саме з 25.04.2019.
В той же час, з відзиву відповідача відомо, що на виконання Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року та постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 року №543 «Про внесення змін до деяких Постанов Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова № 543), відповідачем самостійно проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.07.2019 року, що підтверджується копією протоколу призначення пенсії (а.с.81).
Пунктом 2 Постанови №543 абзац перший пункту 9-1 Порядку №1210, викладено в такій редакції: «За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою».
Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що право на перерахунок пенсії з розміру, встановленого ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ, виникло у позивача не у зв'язку з прийняттям Постанови №543, а на підставі ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ в редакції з урахуванням рішення Конституційного Суду України у справі №3-14/2019, саме з 25.04.2019 року.
Крім того, суд зазначає, що як вбачається зі змісту ч.3 ст.59 Закону №796-XII пенсія з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, обчислюється лише за бажанням особи, яка має відповідне право.
Отже, для реалізації такого права особа має висловити своє бажання шляхом звернення з відповідною заявою до компетентного органу.
Судом встановлено, що з метою реалізації права на перерахунок пенсії на підставі ч.3 ст.59 Зaкoну №796-XII позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, однак йому було відмовлено.
Суд зазначає, що з наявних матеріалів справи не вбачається дата звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в Запорізькій області з вказаним зверненням.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, після 25.04.2019 з урахуванням фактичної дати звернення позивача з відповідним зверненням.
Щодо відсутності в рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі № 1-р(ІІ)/2019 порядку його виконання суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.97 Закону України «Про Конституційний Суд України» суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Отже, встановлення порядку та строків виконання рішення Конституційного Суду є правом Суду і відсутність такого порядку в рішенні не є підставою для його невиконання.
Таким чином, із урахуванням встановленого судом факту перерахунку позивачу пенсії із 01.07.2019, вимога позивача щодо здійснення йому перерахунку пенсії відповідно до ч.3 статті 59 Закону №796-XII з 01.10.2017 року підлягає частковому задоволенню, а саме перерахунок має бути проведений після 25.04.2019 з урахуванням фактичної дати звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії по 30.06.2019.
При цьому, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Приморського ОУПФУ в Запорізькій області, оскільки позивач не вчинив активних дій щодо звернення саме до Правобережного ОУПФУ м.Запоріжжя, що зумовлює необізнаність суб'єкта владних повноважень щодо необхідності відновлення прав позивача.
Доказів звернення позивача до Приморського ОУПФУ в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч.3 ст.59 №796-XII до матеріалів справи не надано.
Враховую викладене, для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, суд вважає, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, після 25.04.2019 з фактичної дати звернення позивача з відповідним зверненням по 30.06.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011. Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, необхідності у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не має.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 263 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, після 25.04.2019 з фактичної дати звернення позивача з відповідним зверненням по 30 червня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 08.08.2019.
Суддя М.О. Семененко