09 серпня 2019 року Справа № 280/1730/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Винник Михайла Івановича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
до заступника начальника Головного управління Держпраці України у Запорізькій області ОСОБА_1 , до Головного управління Держпраці України у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546)
про визнання дій незаконними та скасування постанови,
16 квітня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - позивач) до заступника начальника Головного управління Держпраці України у Запорізькій області Ганенко Олександра Олександровича (далі - відповідач 1), до Головного управління Держпраці України у Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якому позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд: визнати протизаконними дії ГУ Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу, винесену заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Ганненко Олександром Олександровичем; скасувати повністю постанову № ЗП 1342/1150/НП/АВ/СПТД-ФС від 16.08.2018.
Позивач вважає дії працівників ГУ Держпраці протиправними, а постанову про накладення штрафу такою, що підлягає скасуванню, із підстав, викладених у позовній заяві.
Ухвалою від 22.04.2019 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 13.05.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 28.05.2019.
Ухвалою суду від 13.05.2019 було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою суду від 28.05.2019 підготовче судове засідання було відкладено на 10.07.2019.
30 травня 2019 року на адресу суду представником відповідачів було надано відзив на позовну заяву. У своєму відзиві представник відповідачів зазначає, що у преріод з 12.04.2018 по 13.04.2018 інспекторами праці ГУ Держпраці у Запорізькій області було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_2 . За результатами перевірки позивача 13.04.2018 складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЗП641/572/АВ. За результатами аналізу матеріалів інспекційного відвідування було винесено припис про усунення виявлених порушень від 13.04.2018 № ЗП641/572/АВ/П із зазначенням у ньому строків для усунення виявлених порушень. У звязку з ненаданням позивачем жодної відповіді про факт усунення виявлених порушень з питань оформлення трудових відносин, зазначених у приписі, відповідачем 2 було видано наказ № 1091 від 18.07.2018 про проведення інспекційного відвідування, направлення на проведення інспекційного відвідування № 505 від 18.07.2019, після чого інспекторами було здійснено спробу інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 для перевірки стану виконання зазначеного припису. В ході інспекційного відвідування документальне підтвердження про виконання даного припису, а аткож документи щодо використання найманої праці, ведення яких передбачено законодавством про працю, позивач надати відмовився. У звязку з ненаданням обєктом відвідування документів та неможливістю проведення інспекційного відвідування було складено Вимогу про надання документів у строк до 25.07.2018 та Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20.07.2018 № ЗП1342/1150/НП та направлено позивачеві із повідомленням про вручення. 25.07.2018 позивач до ГУ Держпраці у Запорізькій області не зявився, документи, зазначені у Вимозі не надав. Таким чином відповідач зазначає, що здійснити захід державного контролю за додержанням законодавства про працю ФОП ОСОБА_2 не вдалось у звязку зі створенням перешкод у діяльності інспектора праці, про що був складений Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 25.07.2018 № ЗП1342/1150/НП/АВ. В свою чергу ненадання посадовій особі відповідача 2 необхідних для проведення заходу контролю документів та пояснень є порушення норм чинного законодавства, відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
У підготовчому засіданні 10.07.2019 протокольною ухвалою строк підготовчого провадження було продовжено та відкладено засідання на 25.07.2019.
25.07.2019 закрито підготовче провадження, що підтверджується особистими заявами представників сторін. Крім того, 25.07.2019 судом було постановлено ухвали про відмову у витребуванні доказів та про прийняття уточненої позовної заяви.
Також 06.08.2019 від позивача та представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
За таких обставин та керуючись частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.
На підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини.
За результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, 11.04.2018 о 13 год. 30 хв. в приміщенні гаражів № 620, 621, 622, які знаходяться у приватній власності ФОП Винника та розташовані в гаражному кооперативі “Скіф”, знаходилась одна особа, ОСОБА_3 Він перебував в гаражному приміщенні та займався виробництвом меблів в одязі, схожому на робочий, що зафіксовано засобами відеотехніки. В усних поясненнях, що зафіксовано засобами відеотехніки, ОСОБА_3 було сказано, що він проходить навчання з виробництва меблевого гарнітура впродовж тижня у ФОП ОСОБА_4 , стверджував, що найманих працівників у ФОП ОСОБА_2 взагалі немає, працює він особисто; для транспортування меблів наймає водія з особистим автомобілем; зі слів ОСОБА_3 заробітну плату або винагороду за виконувану роботу він не отримував, трудовий договір чи будь які інші договори (про навчання чи стажування) не підписували. Із пояснень сторожів гаражного кооперативу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в приміщенні вказаних вище гаражів впродовж кількох років, регулярно в різний час приїздять одни й тіж люди в кількості трьох осіб на роботу з виробництва меблів. Із письмових пояснень ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_3 є колегою позивача та клієнтом з придбання меблів та намагався особисто змайструвати собі меблі на обладнанні та під керівництвом позивача.
За результатом інспекційного відвідування складено Акт №ЗП641/572/АВ від 13.04.2018, згідно з Розділом ІІІ якого виявлені порушення: ч.1 та ч.3 ст. 24 КЗпП України.
13.04.2018 відповідачем прийнято Припис про усунення виявлених порушень №ЗП641/572/АВ/П.
04.05.2018 відповідачем винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП641/572/АВ/П/ТД-ФС, якою накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 у сумі 111690 грн.
Відповідно до наказу № 1091 від 18.07.2018 про проведення інспекційного відвідування, направлення на проведення інспекційного відвідування № 505 від 18.07.2019, інспекторами було здійснено спробу інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 для перевірки стану виконання припису №ЗП641/572/АВ/П від 13.04.2018. В ході інспекційного відвідування документальне підтвердження про виконання даного припису, а також документи щодо використання найманої праці, ведення яких передбачено законодавством про працю, позивач надати відмовився. У звязку з ненаданням обєктом відвідування документів та неможливістю проведення інспекційного відвідування було складено Вимогу про надання документів у строк до 25.07.2018 та Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20.07.2018 № ЗП1342/1150/НП та зупинено строк проведення інспекційного відвідування до 25.07.2018.
25.07.2018 позивач до ГУ Держпраці у Запорізькій області не зявився, документи, зазначені у Вимозі не надав.
У звязку з цим був складений Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 25.07.2018 № ЗП1342/1150/НП/АВ.
16.08.2018 уповноваженими посадовими особами було винесено постанову про накладення штрафу № ЗП1342/1150/НП/АВ/СПТД-ФС, відповідно до якої на ФОП ОСОБА_2 , на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, було накладено штраф у розмірі 372300 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо проведення інспекційного відвідування протиправними та не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджено постановою Кабінетом Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295).
За приписами пункту 2 Порядку № 295, Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Відповідно до п. 3 Порядку №295, інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).
Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 295, Інспекційні відвідування проводяться зокрема за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
Як свідчать матеріали справи, 20.07.2018 головним інспектором праці Скуріхіною Т.В., на підставі направлення від 18.07.2018 №505, виданого відповідно до наказу №1091 від 18.07.2018, здійснено спробу інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до пункту 16 Порядку №295, у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
За результатом проведеного заходу головним державним інспектором Скуріхіною Т.В. складений Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ЗП 1342/1150/НП від 20.07.2018, в якому зазначено про створення перешкод у діяльності інспектора праці, у вигляді ненаданя для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, ненадання керівником усних та письмових пояснень з питань, що стосуються законодавства про працю.
Пунктом 17 цього Порядку встановлено, що копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.
Отже, відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, має наслідком надсилання об'єкту відвідування копії акта про неможливість проведення інспекційного відвідування та письмової вимоги із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.
Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, та яке проводиться на підставі наказу та направлення, за наявності підстав для його проведення. Відповідачем складений Акт у зв'язку із створенням, на його думку, об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці.
Разом із тим, щодо правомірності застосування до ОП ОСОБА_2 штрафу слід зазначити наступне.
Відповідно до абз.6 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Абз. 7 ч.2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Відповідач стверджує, що саме на підставі наведеного вище та керуючись абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України до ФОП ОСОБА_2 було застосовано фінансову санкцію у вигляді накладення штрафу в розмірі 372 300 грн., шляхом винесення Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 1342/1150/НП/АВ/СПТД-ФС від 16.08.2018.
З аналізу положень Порядку № 295 вбачається, що термін «створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування» це активна протидія, або бездіяльність об'єкта відвідування, яка полягає саме у ненаданні необхідної інформації.
Проте суд зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2018 по справі № 808/1790/18 позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 до першого заступника начальника Головного управління Держпраці України у Запорізькій області Дановського В.В. були задоволені частково, визнано протиправною та скасовано постанову ГУ Держпраці у Запорізькій області № ЗП641/572/АВ/П/ТД-ФС від 04.05.2018 про стягнення штрафу у розмірі 111690 грн. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду у даній справі постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 було залишено без змін.
Як вбачається зі змісту рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2018 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 судами було встановлено, що як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови та притягнення позивача до фінансової відповідальності були висновки відповідача щодо протиправного допущення позивачем до роботи без укладення трудового договору - ОСОБА_3 . На переконання відповідача, вказані обставини належним чином підтверджуються письмовими поясненнями сторожа ОСОБА_6 , усними поясненням сторожа ОСОБА_5 , зафіксованими засобами відеотехніки, усними та письмовими поясненнями роботодавця-підприємця ОСОБА_2 та усними поясненнями ОСОБА_3 , зафіксованими засобами відеотехніки. Однак, як вбачається з пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , останній перебував в гаражному приміщенні, належному позивачу, з метою виготовлення меблів для особистих цілей, та навчався цьому у ОСОБА_2 . В свою чергу, що стосується пояснень сторожів гаражного кооперативу, то суди зазначили, що останні не є належними доказами вчинення позивачем порушення приписів ст. 24 Кодексу Законів про працю України, в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України, оскільки ними достаменно не підтверджується факт наявності між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_7 трудових відносин та допуску останнього до виконання роботи без укладення трудового договору, а зазначається лише про те, що деякі особи постійно приїздили до гаражу ОСОБА_2 , проте чи здійснювали такі особи якусь діяльність, достовірно вказаним особам не відомо. Інших доказів, які б обґрунтовували факт порушення ОСОБА_2 приписів ст. 24 Кодексу Законів про працю України, відповідачем до суду надано не було.
З огляду на вищевикладене запитувані документи у ФОП ОСОБА_2 були відсутні.
Отже, суд приходить висновку, що позивачем не вчинялось жодних перешкод у діяльності інспектора праці.
Крім того, Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю надано право інспекторам ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги.
Суд зазначає, що інспектори мали можливість ознайомитися в період проведення інспекційного відвідування із будь-якою документацією стосовно працевлаштування працівників позивача за місцем його знаходження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку, жодних перешкод у проведенні перевірки ФОП ОСОБА_2 створено не було, матеріалами справи не підтверджується така обставина.
З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку, що позивачем не вчинялось жодних перешкод у діяльності інспекторів праці, сам по собі факт складання актів про неможливість проведення інспекційного відвідування, та вимоги не свідчить про вчинення активних дій позивачем для перешкоджання проведенню інспекційного відвідування.
Доказів зворотнього відповідачем суду не наданою.
Отже, відповідачем при прийняті спірної постанови не враховано та не дослідженні всі обставини, а відтак, оскаржувана постанова є такою, що підлягаю скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 9486,00 грн, що підтверджено квитанціями від 16.04.2019 №794, від 27.06.2019 №11273, від 08.05.2019 №0.0.1346381778.1.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
А відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки передумовою для виникнення даного спору стало протиправне рішення відповідача, а саме постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача пов'язані зі сплатою судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці України у Запорізькій області у повному розмірі.
Разом з тим, витрати виконавчого збору, повязані з виконанням постанови не підлягають відшкодуванню оскільки, в рамках даного адміністративного позову судом не досліджувалось питання повязане з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання оскаржуваної постанови.
Керуючись статтями 241-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 1342/1150/НП/АВ/СПТД-ФС від 16.08.2018 року, винесену Головним управлінням Держпраці України у Запорізькій області.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця Винник Михайла Івановича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 9486,00 грн. (девять тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці України у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2019.
Суддя А.В. Сіпака