Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області
Справа № 483/335/19
Провадження № 2-о/483/24/2019
Іменем України
04 липня 2019 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Казанлі Л.І.,
за участю секретаря Гречки С.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи - Очаківський районний сектор управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області та ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення, -
06 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 із вказаною заявою. Свої вимоги представник заявниці обґрунтовував тим, що остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Єревані Республіки Вірменія та в 1990 році разом зі своєю родиною переїхала на постійне місце проживання на територію України, де проживає до теперішнього часу в м. Очакові Миколаївської області. 11 вересня 2017 року вона отримала постійну посвідку на проживання в Україні та в подальшому намагалася отримати паспорт громадянина України, однак їй було відмовлено в зв'язку відсутністю документів на підтвердження того факту, що вона до 24 серпня 1991 року проживала на території України. Посилаючись на викладені обставини, просив встановити факт постійного проживання заявниці на території України з 1990 року по теперішній час.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, надавши заяви про розгляд справи без їхньої участі. В минулому судовому засіданні заявниця та її представник повністю підтримали вимоги заяви. Заінтересована особа ОСОБА_3 не заперечувала проти її задоволення, підтвердивши факт проживання її сестри ОСОБА_2 на території України з 19990 року по теперішній час.
Вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визнано іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Єревані Республіки Вірменія, що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 , виданим 17 липня 1972 року відділом ЗАГСу м. Єреван Республіки Вірменія (а. с. 11).
Як вбачається з листа Очаківського РС УДМС України в Миколаївській області за №2/211/602 від 28 лютого 2019 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі паспорта громадянки України та роз'яснено її право на звернення до суду з метою встановлення факту постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року (а .с. 15).
Листом Верховного суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 р.
Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, який має юридичне значення.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 вказаного вище Закону громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності цим Законом проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Пунктом 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, передбачено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Як вбачається з листа за підписом начальника УМВС України в Миколаївській області від 23 червня 2003 року (а. с. 13), заявницю ОСОБА_2 Указом Президента України № 491/2003 від 07 червня 2003 року прийнято до громадянства України.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердили, що заявниця ОСОБА_2 дійсно проживала на території України з 1990 року.
Факт проживання заявниці на території України також підтверджується медичною документацією, а саме медичною карткою її сина ОСОБА_6 (а. с. 49-64), з якої вбачається, що вагітна сином заявниця знаходилася на обліку в Очаківській ЦРЛ з 1991 року.
Таким чином, факт постійного проживання ОСОБА_2 на території України станом на 24 серпня 1991 року підтверджується зазначеними вище доказами.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що викладені докази у своїй сукупності доводять той факт, що ОСОБА_2 з 1990 року проживала на території України, а тому вимогизаявниці про встановлення цього факту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити повністю.
Вважати встановленим, що ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Єревані республіки Вірменія, постійно проживала на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: