Справа № 148/1401/19
09 серпня 2019 року м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького районного суду Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
адвокати обвинуваченого ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Вінниці обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017020000000087 від 18.02.2019 року, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 4 cт. 187, п.6,9 ч. 2 ст. 115 КК України, відносно якого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,-
В проваджені Вінницького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 cт. 187, п.6,9 ч. 2 ст. 115 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор клопотав про призначення судового розгляду кримінального провадження, враховуючи, що підстав для прийняття рішень згідно п.п. 1 - 4 ч.3 ст. 314 КПК України не вбачається. Також клопотав про продовження строку тримання під вартою, так як ризики, які стали підставою для встановлення ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли. Зокрема зазначив, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, намагався знищити сліди злочину, злочин вчинив відносно особи похилого віку, тому вважає, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 може вчиняти тиск на потерпілого та свідків, ухилятися від явки до суду, що унеможливить розгляд справи у розумні строки, та може вчиняти інші кримінальні правопорушення. Також прокурор просив врахувати, що внаслідок злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_6 настала смерть особи похилого віку.
Потерпілий ОСОБА_9 надав суду заяву про проведення підготовчого судового розгляду за його відсутності. На стадії досудового розслідування потерпілим подано цивільний позов про стягнення моральної та матеріальної шкоди.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проти призначення кримінального провадження до розгляду не заперечили. Щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою зазначили, що вина обвинуваченого у скоєнні за ст. 115 КК України, не доводиться належними доказами, ризики є відсутніми, так як ОСОБА_6 має стійкі соціальні зв'язки, працював до затримання, свої попередні покази не підтримав, а тому підстав для задоволення клопотання прокурора не має.
Заслухавши думку учасників підготовчого провадження суд враховує, як вбачається з тексту обвинувального акту - обвинувальний акт містить всі необхідні відомості визначені за ст.291 КПК України. Клопотань щодо повернення обвинувального акту не поступило, клопотання щодо слухання кримінального провадження судом присяжних також не поступило, обвинувачений просить проводити розгляд справи колегією суддів. Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК, тому кримінальне провадження підлягає до призначення до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, колегією суддів.
Щодо клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зустрічного клопотання обвинуваченого, щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт, суд виходить з того, що відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний розглянути питання продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно до п.п.4,5 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років та до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Запобіжний захід до ОСОБА_6 застосовано за рішенням суду, а саме, за ухвалою Вінницького міського суду від 01.03.2019 року, та було продовжено за ухвалою Вінницького міського суду від 19.06.2019 року, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України. Застава не визначалася у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки злочин спричинив загибель людини.
Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
При цьому, суд враховує, що злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_6 віднесені відповідно до ст.12 КК України до особливо тяжкого злочину, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення передбаченого п. 6,9 ч. 2 ст. 115 КК України строком покарання від 10 до 15 років позбавлення волі або довічним позбавленням волі; за ч. 4 ст. 187 КК України від 8 до 15 років позбавлення волі, що дає достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може, з метою уникнення від покарання, незаконно впливати на потерпілих та свідків, які підлягають виклику до суду, уникати явки до суду.
Також суд враховує, що внаслідок злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_6 настала смерть особи похилого віку, згідно обставин встановлених за обвинувальним актом намагався знищити та приховати сліди злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності. ОСОБА_6 не працює, проживає з батьками, доказ отримання постійного самостійного доходу суду не наданий.
Тому, враховуючи вищевказане, суд вважає наявними підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ризики передбачені п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України суд вважає наявними.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України - не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
У зв'язку із викладеним, на підставі ч.2 ст.315 та ч.3 ст.331 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Виходячи з того, що на даний час судовий розгляд даного кримінального провадження лише призначається, суд з'ясувавши думку учасників кримінального провадження, вважає за необхідне продовжити термін тримання під вартою ОСОБА_6 строком до 2 місяців.
Враховуючи вимоги норм розділу ІІ КПК України, зокрема, ст. ст. 177,183,199, а також вищевказані обставини, суд вважає, що більш м'які заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 314, 315, 331 КПК України, колегія суду, -
Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 12017020000000087 від 18.02.2019 року, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч .4 ч. 187, п.6,9 ч. 2 ст. 115 КК України, відносно якого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в приміщенні Вінницького районного суду Вінницької області на 14 серпня 2019 року на 14 год. 30 хв., колегіально у відкритому судовому засіданні.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч .4 ст. 187, п.6,9 ч. 2 ст. 115 КК України, строком до 2 місяців - до 08 жовтня 2019 року включно.
У судове засідання викликати прокурора, потерпілого, свідків та доставити ОСОБА_6 до залу суду.
Прийняти для спільного розгляду з кримінальним провадженням цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди. Визначено за ОСОБА_9 статус цивільного позивача, за ОСОБА_6 статус цивільного відповідача.
Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження не пізніше, ніж за п'ять днів до початку судового розгляду.
Копію ухвали направити для виконання начальнику УВП№1 м. Вінниці.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду на протязі 7 діб в частині продовження строку тримання під вартою. В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3