07 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 921/192/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю "Санітарно-екологічний сервіс"
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 (судді: Кордюк Г. Т., Орищин Г. В., Желіка М. Б.) у справі
за позовом Дочірного підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санітарно-екологічний сервіс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство Державна акціонерна компанія Хліб України,
про визнання недійсним договору оренди,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" (далі - ДП ДАК "Хліб України") звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санітарно-екологічний сервіс" (далі - ТОВ "Саніторно-екологічний сервіс") про визнання недійсним договору оренди.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 06.05.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи на розгляд іншому суду та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
2.2. ТОВ "Санітарно-екологічний сервіс" оскаржило ухвалу господарського суду Тернопільської області від 06.05.2019 в апеляційному порядку і просило скасувати її в частині відмови в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд іншому суду.
2.3. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 апеляційну скаргу ТОВ "Санітарно-екологічний сервіс" повернуто скаржнику з підстав, передбачених пунктом 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
2.4. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачена можливість оскарження ухвали про відмову в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд іншому суду у справі окремо від рішення суду.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду ТОВ "Санітарно-екологічний сервіс" у касаційній скарзі просить ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 скасувати і передати справу для продовження її розгляду до суду апеляційної інстанції.
3.2. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що предметом позову є визнання правочину недійсним, вказаний спір не пов'язаний безпосередньо з місцем виконання договору, а тому підсудність вказаного спору визначається на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу за загальним правилом. Зважаючи на те, що місцезнаходженням відповідача є вул. Віскозна, 3, м. Київ, тому на думку скаржника, матеріали справи №921/192/19 необхідно передати за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.
3.3. ТОВ "Санітарно-екологічний сервіс" вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано пункт 8 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, чим обмежено йому доступ про правосуддя, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.
4.2. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
4.3. Відповідно до частини другої статті 254 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення не допускається.
4.4. Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.
4.5. Системне тлумачення статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні з метою забезпечення балансу інтересів сторін, не допущення зловживання процесуальними правами, справедливий розгляд справи упродовж розумного строку.
4.6. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.
4.7. Предметом апеляційного оскарження, як установлено в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції, є ухвала місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд іншому суду, яка не передбачена переліком, наведеним у статті 255 Господарського процесуального кодексу України.
4.8. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена ухвала місцевого господарського суду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції та правомірно повернув подану ТОВ "Санітарно-екологічний сервіс" апеляційну скаргу без розгляду відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
4.9. Отже, ураховуючи наведене, доводи скаржника щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли підтвердження під час касаційного провадження.
4.10. Відповідач у контексті рішень Конституційного Суду України і практики Європейського суду з прав людини посилається на порушення судом апеляційної інстанції основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи і рівності усіх учасників судового процесу.
4.11. Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
4.12. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
4.13. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
4.14. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996, серія A, N 212-A, с. 15, п. 31).
4.15. З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм процесуального права.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.3. Згідно з частою першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду прийнята із додержанням норм процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю "Санітарно-екологічний сервіс"залишити без задоволення.
2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 №921/192/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Зуєв
Судді Н. О. Багай
Т. Б. Дроботова