Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" серпня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2239/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Кучко А.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 99 А-3)
про стягнення 99.000,00 грн.
за участю
представників :
від позивача - не прибув;
від відповідача - не прибув.
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди у розмірі 99000,00 грн.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складається із витрат зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено розгляд справи по суті на 06.08.2019 о 12:30.
01.08.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №18488), в якому останній просить суд здійснювати розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача, повідомляє суд про те, що заявлені позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить зменшити розмір заявленого до стягнення судового збору на 50 % відповідно до положень частини 1 ст. 130 ГПК України.
05.08.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотання (вх. №18711), в якому останній просить суд здійснювати розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача та повідомляє суд про те, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Позивач в судове засідання 06.08.2019 свого повноважного представника не направив, про розгляд даної справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 26.07.2019 (вих. № 018062/2).
Відповідач в судове засідання 06.08.2019 свого повноважного представника не направив, про розгляд даної справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 24.07.2019 (вих. № 018062/3).
На підставі викладеного, суд вважає сторін по справі такими, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що норми статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлюють принципи диспозитивності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, беручи до уваги приписи статті 129 Конституції України, які визначають одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.
Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступне:
Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.06.2019 за №10711050052024060 відбулася державна реєстрація змін до установчих документів Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" та змінено повне та скорочене найменування юридичної особи позивача на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС".
03.03.2018 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі - страховик) та ОСОБА_1 (надалі - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №56056а8кгв, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб марки Mazda 3 д/н НОМЕР_1 (а.с. 12-27).
02.01.2019 близько 21:35 в м. Києві по вул. Г.Дніпра, 32 проти буд. №32 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Mazda 3" д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки "Toyota Camry" д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а їх власникам заподіяна матеріальна шкода.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Оболонського районного суду міста Києва від 14.02.2019 по справі №756/1153/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с. 35).
Майнові інтереси власника транспортного засобу "Mazda 3" д/н НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, було застраховано у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №56056а8кгв від 03.03.2018, у відповідності до умов якого, позивач взяв на себе зобов'язання при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в межах визначеної договором страхової суми.
У зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №56056а8кгв від 03.03.2018 (а.с. 28).
Характер отриманих збитків в результаті ДТП підтверджується актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 14.01.2019 (а.с. 37-43).
Загальна вартість запчастин та ремонтних робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу - "Mazda 3" д/н НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку № 1129480_РФ_085003 від 17.01.2019, становить 110772,83 грн. (а.с. 44-45).
В результаті настання дорожньо-транспортної пригоди (страхового випадку) позивачем проведено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт №АХА2441010 від 21.01.2019 за договором добровільного страхування наземного транспорту №56056а8кгв від 03.03.2018 на суму 105422,83 грн. (а.с. 46-47)
Відповідно до платіжного доручення №529 445 від 22.01.2019, Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “АХА Страхування”, було сплачено страхувальнику суму страхового відшкодування за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу у розмірі 105422,83 грн. (а.с. 48).
Разом з тим, згідно полісу № АМ/008224221, майнові інтереси ОСОБА_2 , під керуванням якого на момент виникнення ДТП знаходився автомобіль марки "Toyota Camry" д/н НОМЕР_2 , застраховано в Товаристві з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія".
Відповідно до лімітів полісу Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" № АМ/008224221 ліміт за шкоду, завдану майну в результаті ДТП становить 100.000,00 грн., розмір франшизи становить 1000,00 грн. (а.с. 36).
На підставі вищевикладеного, позивачем наголошено про те, що до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" у порядку регресу перейшло право вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" на отримання компенсації за шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 99.000,00 грн. (ліміт страхового відшкодування у розмірі 100.000,00 грн. - франшиза у розмірі 1000,00 грн.)
18.03.2019 в порядку досудового врегулювання спору Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" було направлено на адресу Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № ЕЛ_7475 (а.с. 49-51), проте вказана заява з боку відповідача залишилася без відповіді та задоволення.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, Суд виходить з наступного.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно з ч. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування) - ч. 2 ст. 352 Господарського кодексу України.
Частиною 1 ст. 355 Господарського кодексу України передбачено, що об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
За приписами статті 979 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України "Про страхування", за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
В силу положень частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно приписів ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Матеріали справи свідчать про те, що у зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №56056а8кгв від 03.03.2018.
В результаті настання події, що має ознаки страхового випадку, позивачем складено страховий акт за договором добровільного страхування наземного транспорту №56056а8кгв від 03.03.2018. на суму 105422,83 грн. та відповідно до платіжного доручення № 529 445 від 22.01.2019, вказану суму страхового відшкодування було сплачено страхувальнику за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу.
Згідно приписів статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У цьому випадку існує основне зобов'язання між страхувальником або вигодонабувачем, з одного боку, і особою, відповідальною за збитки - з іншого. Однак, в даному разі відбувається заміна осіб у зобов'язанні шляхом переходу прав кредитора до іншої особи на підставі закону: страховик заміняє собою страхувальника в його вимогах до особи, відповідальної за збитки. Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник передає свої права страховику і приймає на себе зобов'язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. Страхувальник передає свої права на добровільній основі. При цьому, права вимоги передаються в тому ж обсязі, в якому вони могли б бути здійснені самим страхувальником. Право вимоги переходить до страховика в межах виплаченої суми страхового відшкодування. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Таким чином, на підставі вищезазначеного, до позивача перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як зазначено в п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору. А тому при визначенні розміру страхового відшкодування слід використовувати дані, які узгоджені сторонами в страховому полісі.
Відповідно до лімітів полісу Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" № АМ/008224221 ліміт за шкоду, завдану майну в результаті ДТП становить 100.000,00 грн., розмір франшизи становить 1000,00 грн.
Згідно ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування", франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було вираховано суму франшизи, яка складає 1000,00 грн. на отримання компенсації за шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 99.000,00 грн. (ліміт страхового відшкодування у розмірі 100.000,00 грн. - франшиза у розмірі 1000,00 грн.)
Згідно зі ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Як вже було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, 18.03.2019 в порядку досудового врегулювання спору Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" було направлено на адресу Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № ЕЛ_7475, проте вказана заява з боку відповідача залишилася без відповіді та задоволення, що свідчить про те, що відповідач у встановлений законом строк заявлену суму страхового відшкодування позивачу не сплатив.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з виплати позивачеві страхового відшкодування.
Відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного вище, та з огляду на визнання відповідачем заявлених позовних вимог щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди у розмірі 99000,00 грн., а також відсутності у матеріалах справи доказів, які б спростовували обставини, про які позивачем повідомлено суд, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат у справі №922/2239/19.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується загальними положеннями, викладеними в ст. 129 ГПК України відповідно до якої судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, враховуючи наявність клопотання відповідача, викладене останнім у відзиві на позовну заяву про застосування положень частини 1 ст. 130 ГПК України при вирішення питання розподілу судових витрат з огляду на визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, суд зазначає наступне.
Приписами частини 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що відповідачем до початку розгляду справи по суті визнано позовні вимоги, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 960,50 грн.
Решта судового збору в розмірі 960,50 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 130, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 99 А-3, код ЄДРПОУ 31236795) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 20474912) - 99000,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та витрати зі сплати судового збору у розмірі 960,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 20474912) з Державного бюджету України 960,50 грн. судового збору, сплаченого до господарського суду Харківської області згідно платіжного доручення № 553 827 від 17.04.2019.
Оригінал платіжного доручення № 553 827 від 17.04.2019 про сплату судового збору залишається в матеріалах справи № 922/2239/19.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "09" серпня 2019 р.
Суддя Г.І. Сальнікова