Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" серпня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1889/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827)
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119)
про стягнення 43 678 712,05 грн.
за участю представників учасників справи:
позивача - не з'явився;
відповідача - адвоката Ващенко Т.Д., довіреність 40-17/1 від 02.01.2019;
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення з останнього інфляційних втрат за період з червня 2016 по квітень 2019 в розмірі 35303695,98 грн. та 3% річних за період з 11.06.2016 по 11.06.2019 в розмірі 8375016,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема на те, що відповідач прострочив виконання основного зобов'язання за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1204ТЕ-32 від 14.10.2010, у зв'язку з чим виникла прострочена сума заборгованості в розмірі 256374700,13 грн., яку було постановлено стягнути з відповідача за рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2011 у справі № 5023/2406/11, проте вказане рішення суду не було виконано та залишок боргу в сумі 93103128,78 грн. не погашено, а тому позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати, які нараховані за період з червня 2016 по квітень 2019 в розмірі 35303695,98 грн. та 3% річних - за період з 11.06.2016 по 11.06.2019 в розмірі 8375016,37 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 червня 2019 року заяву Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до господарського суду Харківської області засвідчених відповідно до вимог чинного законодавства копій додатків до позову.
03.07.2019 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №16079), до якої останній надає засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства копій додатків до позову.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 липня 2019 року судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1889/19. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на "05" серпня 2019 р. о 10:30.
24.07.2019 до суду від відповідача надійшов відзив по справі №922/1889/19 за вх.№13958, в якому відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі. При вирішенні питання щодо стягнення судового збору відповідач просив суд застосувати ч. 1 ст. 130 ГПК України та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 50%, а 50% судового збору повернути позивачу з державного бюджету.
Представник позивача у судове засідання, що призначене судом на 05.08.2019р. не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі повноважному представнику позивача 11.07.2019.
Присутній представник відповідача у судовому засіданні визнав позов та просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 50%, а 50% судового збору повернути позивачу з державного бюджету.
Відповідно до ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Згідно ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що останні не містять доказів того, що визнання відповідачем позову у цій справі суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про ухвалення в підготовчому засіданні у справі №922/1889/19 судового рішення. При цьому, враховуючи ст. 202 ГПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами, оскільки вони містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.
14.10.2010 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (покупець) був укладений договір на постачання природного газу № 06/10-1204-ТЕ-32 (далі по тексту - договір).
За умовами вказаного договору, постачальник зобов'язався передати покупцю протягом жовтня - грудня 2010 природний газ, а покупець - прийняти та оплатити поставлений газ, в порядку та строки визначені умовами цього договору.
На виконання умов договору позивач протягом жовтня-грудня 2010 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 373 441 236,63грн.
Між тим, відповідач за поставлений природний газ розрахувався не в повному обсязі, а саме розрахувався частково у розмірі 117 066 536,50 грн., у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 256 374 700,13 грн.
Вищезазначені обставини стали підставою для звернення ДК "Газ України" до господарського суду Харківської області з позовами про стягнення з КП "Харківські теплові мережі" заборгованості та штрафних санкцій за поставлений природний газ.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03 червня 2011 року по справі № 5023/2406/11 позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задоволено частково та стягнуто з КП “Харківські теплові мережі на користь позивача 256 374 700,13 грн. боргу за поставлений газ, 4 930 273,05 грн. пені, 3 736 472,36 грн. інфляційних витрат, 1 906 992,41 грн. 3% річних, 25 037, 58 грн. витрат по сплаті державного мита, 231,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 4 930 273,05 грн. пені судом відмовлено.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20 лютого 2013 року по справі № 922/485/13-г позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задоволено. Стягнуто з КП "Харківські теплові мережі" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 6141939,89грн., 3% річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 9173643,22грн. та судовий збір у розмірі 68820,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05 серпня 2014 року по справі №922/2687/14 позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задоволено. Стягнуто з КП "Харківські теплові мережі" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 10 427 550,06 грн., суму, на яку збільшився борг по пені внаслідок інфляційних процесів в розмірі 552 190,58 грн., 3% за несвоєчасні розрахунки у розмірі 3 617 432,41 грн., 3% на пеню за несвоєчасні розрахунки у розмірі 443 093,50 грн. та судовий збір в сумі 73080,00 грн.
Предметом розгляду по вказаним справам є стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу № 06/10-1204-ТЕ-32 від 14.10.2010, що укладений між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець).
Також, позивач зазначив, що на момент звернення до суду із даним позовом, рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2011р. у справі №5023/2406/11 відповідачем не виконано в повному обсязі, вказану у рішенні суму основного боргу у розмірі 93 103 128,78 грн. не сплачено.
При цьому, питання щодо обов'язку КП "Харківські теплові мережі" сплатити ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" грошові кошти, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за період, починаючи з 01 травня 2016 року в судовому порядку при розгляді вищевказаних справ не вирішувалося.
Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з КП "Харківські теплові мережі" 3 % річних та інфляційних втрат за подальше невиконання підприємством рішень господарського суду та покладених на нього зобов'язань з погашення заборгованості за поставлений природний газ.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В розумінні ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості, у тому числі стосовно яких є ухвала про відстрочку або розстрочку виконання, про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення суду тощо, не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Як встановлено судом, рішенням господарського суду Харківської області від 03 червня 2011 року по справі № 5023/2406/11 позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задоволено частково та стягнуто з КП “Харківські теплові мережі на користь позивача 256 374 700,13 грн. боргу за поставлений газ, 4 930 273,05 грн. пені, 3 736 472,36 грн. інфляційних витрат, 1 906 992,41 грн. 3% річних, 25 037, 58 грн. витрат по сплаті державного мита, 231,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 4 930 273,05 грн. пені судом відмовлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".
Оскільки на час розгляду справи № 922/1889/19, рішення господарського суду Харківської області у справі №5023/2406/11 від 03.06.2011 набрало законної сили, суд зазначає, що відповідно до ст. 75 ГПК України вказане є підставою для звільнення позивача від доказування обставин, встановлених під час розгляду вказаної справи.
В постанові від 26 квітня 2017 року в справі № 3-1522гс16 Верховний Суд України сформулював правову позицію щодо обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат (частина друга статті 625 ЦК України). Зокрема, що стягнення 3 % річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Враховуючи, що станом на дату подання даного позову, рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2011 у справі №5023/2406/11 не виконано в повному обсязі, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 43 678 712,05 грн., у точу числі: 8 375 016,37 грн. три проценти річних за прострочення основного боргу за договором №06/10-1204-ТЕ-32 (за період з 11 червня 2016 року по 11 червня 2019 року); 35 303 695,68 грн. інфляційних втрат за прострочення основного боргу за договором №06/10-1204-ТЕ-32 (за період з червня 2016 року по квітень 2019 року включно).
Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 43 678 712,05 грн., у точу числі: 8 375 016,37 грн. три проценти річних за прострочення основного боргу за договором №06/10-1204-ТЕ-32 (за період з 11 червня 2016 року по 11 червня 2019 року); 35 303 695,68 грн. інфляційних втрат за прострочення основного боргу за договором №06/10-1204-ТЕ-32 (за період з червня 2016 року по квітень 2019 року включно) підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, визнані відповідачем, розрахунок перевірений судом, у зв'язку з чим позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову платіжним дорученням №2 від 11.06.2019, що складає 327590,34 грн., решту судового збору слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) інфляційні втрати за прострочення сплати основного боргу за договором № 06/10-1204-ТЕ-32 (за період з червня 2016 р. по квітень 2019 р. включно) в розмірі 35 303 695,98 грн. та 3% річних за прострочення сплати основного боргу за договором № 06/10-1204-ТЕ-32 (за період з 11.06.2016 по 11.06.2019) в розмірі 8 375 016,37 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
3. Судові витрати у справі у вигляді судового збору 655180,68 грн. розподілити наступним чином: у розмірі 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову до суду в сумі 327 590,34 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а решта 50 відсотків судового збору в сумі 327 590,34 грн. підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.
4. Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) судовий збір у розмірі 327 590,34 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
5. Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно платіжного доручення №2 від 11.06.2019, що складає 327 590,34 грн., оригінал якого залишається в матеріалах справи.
Позивач: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827).
Відповідач: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "09" серпня 2019 р.
Суддя І.О. Чистякова