36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
01.08.19 Справа № 917/645/19
м. Полтава
за позовною заявою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 04053, м. Київ, Шевченківський район м. Києва, вул. Кудрявська, 26/28 в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" (адреса для листування: 64250, Харківська область, Балаклійський район, смт. Донець, вул. Стадіонна, 9)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім АвтоКраз", 39631, Полтавська область, Автозаводський район, м. Кременчук, вул. Київська, 62
про стягнення 739 996,20 грн. штрафних санкцій
Суддя Паламарчук В.В.
Секретар судового засідання Рожко О.П.
Представники сторін:
від позивача: адвокат Заболотний А.М.
від відповідача: не з'явився
Обставини справи: розглядається позовна заява Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім АвтоКраз" про стягнення 739 996,20 грн. штрафних санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №18Т-247 від 24.07.2018 р., в частині строків поставки.
Ухвалою суду від 02.05.2019 р. відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження.
Відповідач, у встановлені в п. 5 ухвали суду від 02.05.2019 р. строки відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідачем подано клопотання №171 від 24.06.2019р. (вхід. №6702 від 01.07.2019р.) про зменшення розміру штрафних санкцій (пені), які зазначені у позовній заяві на 90 відсотків.
Позивач 02.07.2019р. (вхід. №6793) надав заперечення на клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90%, де вказав, що відповідачем не подано доказів наявності виключних обставин для зменшення санкцій.
За ухвалою суду від 02.07.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
30.07.2019 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З приводу вказаного клопотання суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З матеріалів справи слідує, що відповідач 29.05.2019 р. звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи (яке судом задоволено), 01.07.2019 р. відповідач повторно звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи. Таким чином, 30.07.2019 р. відповідач третій раз звертається з клопотанням про відкладення розгляду справи. В обґрунтування вищезазначених клопотань відповідач посилається на неможливість направити в судове засідання свого представника в зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на підставі п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України та додатково зазначає, що оскільки про дату, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений заздалегідь, а тому мав об'єктивну можливість забезпечити реалізацію своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення для участі в судовому засіданні іншого компетентного представника. Крім того, відповідачем не обґрунтовано, чому кожного разу він надає перевагу участі свого представника у розгляді саме іншої справи.
Вказані дії відповідача свідчать про його зловживання своїми процесуальними правами.
В судовому засіданні 01.08.2019 р. представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 01.08.2019 р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.
24.07.2018р. Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім АвтоКрАЗ" (відповідач) уклали договір поставки №18т - 247 (далі - Договір); (а.с.10-28).
Згідно з п. 1.1 Договору, відповідач (постачальник) зобов'язався поставити покупцеві (позивачеві) товар, зазначений у специфікації/ях, що додається/ються до договору і є його невід'ємною/ими частиною/ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Відповідно до пункту 10.1. договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін, і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.
Доказів припинення дії договору чи його розірвання сторони суду не надали.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації/ях.
Підписавши умови договору, сторони в п. 5.1 Договору погодили, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації/ях до цього Договору.
Відповідно до п. 5.2 Договору, обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі ХІV даного Договору.
Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (п.5.3 Договору).
В специфікації № 1 від 24 липня 2018р. (додаток № 1 до Договору; далі - специфікація № 1) сторони узгодили найменування товару та його загальну вартість: трубовоз ТВ1-20 на шасі КрАЗ - 6322-05 з причепом-розпуском трубовоза ТВ1- 20, у кількості 2 штук з загальною ціною із ПДВ 5248200,00грн. (а.с.23-24).
В пункті 2 Специфікації зазначено: строк поставки товару :120 календарних днів з дати укладення договору.
Отже, кінцевою датою поставки товару згідно Договору та специфікації № 1 є 21.11.2018р.
Позивач зазначає, що згідно видаткової накладної №301 від 31.01.2019 р., товар було фактично отримано позивачем 01.02.2019 р. (а.с. - 31).
Відповідно до п. 7.10 Договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у даному Договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
В обґрунтуванні позову позивач посилається на те, що відповідач здійснив поставку товару з простроченням на 71 календарних днів, що є порушенням п. 5.1 Договору та п. 2 Специфікації та підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 7.10 Договору в розмірі 367374,00 грн. 7% штрафу та 372622,20 грн. пені за період з 22.11.2018 р. по 30.01.2019 р.
Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих. ШГВ 1497-003.1.1 - 06 від 13.02.2019 р. про сплату штрафних санкцій за порушення строків поставки, яка залишена без відповіді.
Вищевикладене стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення з відповідача 367374,00 грн. 7% штрафу та 372622,20 грн. пені за період з 22.11.2018 р. по 30.01.2019 р.
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору постачання, за яким в силу ст. 712 ЦК визначено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).
Судом встановлено, що сторони в п. 2 Специфікації визначили строк поставки: 120 календарних днів з дати укладення Договору. Договір укладений 24.07.2018 р. Таким чином, останнім днем поставки товару є 21.11.2018 р.
Відповідно до п. 5.3 Договору, датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.
Матеріалами справи підтверджено, та не спростовано відповідачем, що товар позивачем отримано по видатковій накладній №301 від 31.01.2019 р. Таким чином відповідач поставив товар на 71 день пізніше дати, обумовленої сторонами в Договорі та Специфікації, тобто, прострочення починається з 22.11.2018р. по 30.01.019р.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).
В п. 7.10 Договору встановлено, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у даному Договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
При цьому судом враховується правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 03.12.2013 року № 3-35гс17, про можливість обчислення пені у відсотках не лише від суми грошового зобов'язання, а й від інших сум (зокрема, вартості товару, який має бути поставлено). Відповідно пеня може бути встановлена не лише за порушення грошових зобов'язань.
Так, позивач заявляє позовні вимоги про стягнення з відповідача 372622,20 грн. пені за період з 22.11.2018 р. по 30.01.2019 та 367374,00 грн. 7% штрафу від суми не поставленого товару понад 30 днів. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій та встановив, що нарахування проведенні правильно з дотриманням норм чинного законодавства.
Відповідач надав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) на 90%.
В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що він перебуває в скрутному фінансовому становищі, в підтвердження чого надав баланс (звіт про фінансовий стан) за грудень 2018р.
Також, відповідач зазначає, що автомобілі за даним договором реалізовувалися на підставі договору комісії, укладеним відповідачем з ПАТ «АвтоКрАЗ»; комісійна винагорода відповідача складає 2000,00 грн. за кожен автомобіль; нарахування штрафних санкцій є не співрозмірним отриманій вигоді відповідача від реалізації товару.
Відповідач вказує що сума санкцій є надмірно великою у порівнянні з терміном прострочення поставки.
Позивач проти зменшення пені категорично заперечує.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За змістом наведених норм, зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності наведених вище виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Суд зазначає, що на підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем не було надано належних та допустимих доказів (фінансову звітність за 2018-2019 роки, виписки з банків щодо наявності/відсутності грошових коштів на рахунках). Натомість, надана відповідачем копія балансу (звіту про фінансовий стан) підтверджують фінансову спроможність відповідача.
Посилання відповідача на договір комісії, що укладено між ПРаТ "АвтоКрАЗ" та ТОВ "ТД "АвтоКрАЗ", на звернення відповідача до позивача з листами про продовження строку поставки шляхом укладання додаткових угод не знайшли свого документального підтвердження.
За даними позивача, відповідач з пропозицією урегулювати питання щодо зменшення штрафних санкцій до нього не звертався.
Таким чином, саме лише посилання відповідача на те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та на баланс (звіт про фінансовий стан станом на 31 грудня 2018 р.), не є достатньою підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, а тому клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90% відхиляється судом.
При цьому, суд враховує правову позицію викладену в постановах Верховного суду у справі 917/562/18 від 13.06.2019 р., 924/709/17 від 08.05.2018р.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
При цьому суд зазначає, що позивач при зверненні з позовною заявою платіжним дорученням №130825 від 04.04.2019 р. сплатив 11 100,00 грн. судового збору, в той час як за вказану позовну заяву позивач повинен був сплатити 11099,94 грн. судового збору. Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 11099,94 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім АвтоКрАЗ" (вул. Київська, буд. 62, м. Кременчук, Полтавська область, 39631, ідентифікаційний код 37468941) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вул. Кудрявська, буд. 26/28, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" (вул. Стадіонна, 9, смт. Донець, Балаклійський район, Харківська область, 64250, код ЄДРПОУ 00153146) 372622,20 грн. - пені, 367374,00 грн. - штрафу, 11099,94 грн. - судового збору .
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (через Господарський суд Полтавської області), за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2019р.
Суддя В.В. Паламарчук