05.08.2019 року м.Дніпро Справа № 904/471/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
секретар судового засідання: Вітко Г.С.,
представники сторін у судове засідання не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019 (повний текст рішення складено 03.05.2019, суддя Петренко І.В.) у справі № 904/471/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Техмет"
до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат»
про стягнення 821 856,92 грн., з яких 572 900,00 грн. основної заборгованості; 45 881,32 грн. трьох відсотків річних; 203 075,60 грн. інфляційних втрат (договір поставки №15-0022-02 від 05.01.2015)
1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Техмет" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (далі - відповідач), в якій просив суд стягнути 821 856, 92 грн., з яких 572 900,00 грн. основної заборгованості; 45 881,32 грн. трьох відсотків річних; 203 075, 60грн. інфляційних втрат (договір поставки №15-0022-02 від 05.01.2015).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019 у справі № 904/471/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Техмет" до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» про стягнення 821 856,92 грн., з яких 572 900,00 грн. основної заборгованості; 45 881,32 грн. трьох відсотків річних; 203 075,60 грн. інфляційних втрат (договір поставки №15-0022-02 від 05.01.2015) задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Техмет" 453 389,00 грн. основної заборгованості; 38 505,63 грн. трьох відсотків річних; 171 771,61 грн. інфляційних втрат; 9 954,74 грн. судового збору.
В решті позовних вимог, а саме: в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Техмет" 119 511, 00грн. основної заборгованості; 7 375,69 грн. трьох відсотків річних; 31 303,99 грн. інфляційних втрат відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що зазначений вид договорів є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити продукцію відповідає обов'язок покупця оплатити його вартість. Відповідач докази погашення спірної заборгованості не надав. Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Доказів повернення товару позивачу відповідачем не надано.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 453 389,00 грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач нарахував три відсотки річних у загальному розмірі 45881,32грн. за загальний період з 16.02.2016 по 23.01.2019.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 38 505,63 грн.
Позивач нарахував інфляційні втрати у загальному розмірі 203 075,60 грн. за загальний період з 16.02.2016 по 31.12.2018.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 171 771,61 грн.
2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019 у справі № 904/471/19, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулось Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» (даді - ПАТ «ДМК»), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019 р. по справі № 904/471/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим з підстав: недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що у відповідності з приписами частин 1-2 статті 277 ГПК України є підставою для його скасування.
Скаржник зазначає, що зміст оскаржуваного рішення свідчить про те, що означені вище висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що видаткові накладні ТД - 0035/п від 04.02.2016 p., № ТД - 0036/п від 04.02.2016 p.; № ТД - 0048/п від 10.02.2016 p.; № ТД - 0095/п від 01.03.2016 р. та товарно-транспортна накладна № 340/9 від 06.09.2016 р. підписані представниками позивача та відповідача, а їхні підписи скріплено печатками підприємств.
Скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, виходячи з наступних міркувань.
Перехід права власності на поставлену продукцію здійснюється з дати поставки, згідно умов поставки, визначених сторонами. При поставках залізничним транспортом датою поставки вважається дата штемпеля станції призначення на залізничній накладній. При поставках автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, проставлена представником «Покупця» в акті приймання-передачі продукції (пункт 5.7).
Умови та порядок здійснення розрахунків сторони узгодили в Розділі 4 Договору та у специфікаціях.
Зокрема, пунктом 4.1 Договору визначено: «Покупець» оплачує продукцію шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок «Постачальника» в наступному порядку: на протязі семи банківських днів з дати поставки, на підставі рахунку на оплату, оформленого «Постачальником» та наданого «Покупцю».
Виходячи з наведених вище умов Договору, вбачається, зокрема, що:
- поставка продукції могла здійснюватись як залізничним, так і автомобільним транспортом;
- сторонами за взаємною згодою визначено: первинні документи, що можуть посвідчувати факт здійснення господарської операції з поставки продукції, а також правила визначення дати поставки продукції.
Позивач зазначав в позовній заяві про те, що поставка продукції згідно накладної № ТД - 0036/п від 04.02.2016 р. здійснювалась залізничним транспортом, усі інші поставки здійснювались автомобільним транспортом, на підставі заявок «Покупця».
У матеріалах справи № 904/471/19 відсутні документи, наявність та складення яких передбачено пунктами 4.5, 5.7 Договору в посвідчення факту здійснення господарської операції з поставки продукції (залізнична накладна, акти приймання-передачі продукції).
А відтак скаржник вважає, що поставка спірної продукції не підтверджується первинними документами, передбаченими умовами Договору.
Апелянт звертає увагу на ту обставину, що питання стосовно повноважень осіб, які зазначені підписантами у видаткових накладних й товарно- транспортній накладній з боку покупця, судом першої інстанції не з'ясовувалось, а відтак висновок суду про те, що зазначені документи підписані представниками покупця, не відповідає обставинам справи.
Зважаючи на відсутність первинних документів в посвідчення здійснення господарської операції з поставки, складення яких передбачено умовами Договору, апелянт вважає, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факт здійснення поставок спірної продукції, а висновок суду про доведеність позовних вимог - є безпідставним.
Окрім цього, апелянт не погоджується з тим, що суд першої інстанції встановлював строк оплати продукції за певною видатковою накладною шляхом відліку семи банківських днів від дати складення видаткових накладних, оскільки це суперечить пункту 4.1 Договору.
Так, при викладенні умов Договору, строк оплати поставленої продукції визначається, виходячи з дати поставки, яка, в свою чергу, визначається залежно від того, яким видом транспорту здійснюється доставка продукції «Покупцю» (залізничним чи автомобільним). Так, при поставці залізничним транспортом датою поставки є дата штемпеля станції призначення на залізничній накладній; при поставці автомобільним транспортом - дата, проставлена «Покупцем» на акті приймання- передачі продукції.
Таким чином, апелянт вважає, що спростовується висновок суду першої інстанції про настання строку виконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, скаржник вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав:
- невідповідність обставинам справи висновків суду першої інстанції в наступних частинах: що поставка спірної продукції на суму 453 389,00 грн підтверджується первинними документами; що строк виконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах є таким, що настав.
- встановлена судом першої інстанції обставина здійснення поставки спірної продукції на суму 453 389,00 грн - не доведена належними та допустимими доказами.
3.Узагальнені доводи інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, погоджуючись, з висновками суду першої інстанції.
30.07.2019 року на канцелярії апеляційного господарського суд від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке обгрунтовано тим, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2019 року по справі №904/2104/19 стосовно ПАТ «ДМК» відкрито провадження у справі про банкрутство та на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України здійснено оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019 у справі № 904/471/19 та призначено розгляд справи на 05.08.2019.
05.08.2019 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися про, час дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019 у справі № 904/471/19 слід залишити без змін з огляду на наступне.
5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Техмет" (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки №15-0022-02 від 05.01.2015 (далі - договір).
Предметом договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця вогнеупірну продукцію, яка іменується у подальшому "продукція", а покупець прийняти та оплатити за неї, визначену даним договором грошову суму (пункт 1.1 договору). Предметом поставки є продукція з найменуванням, вказаним у Специфікаціях до даного договору (пункт 1.2 договору). Специфікація, а також додатки до неї, після підписання сторонами, являються невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.3 договору). Постачальник гарантує, що на момент поставки він має законне право власності на продукцію та надає продукцію вільну від будь-яких прав завдатку, вимог та обтяжень (пункт 1.4 договору).
Ціна договору визначена у пункті 3.2 останнього, а саме загальна вартість договору є величиною змінною та складається із суми всіх специфікацій, оформлених до даного договору.
Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та скріплення печатками та діє до 31.12.2015, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх спливу (пункт 11.1 договору). Сторони дійшли згоди, що умови договору розповсюджуються на відносини, які виникли між ними до моменту підписання даного договору та стосуються його предмету, а саме з 01.01.2015 (пункт 11.2 договору).
Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
В даному випадку предметом договору є вогнеупірна продукція.
Пунктом 5.7 договору визначено, що перехід права власності на поставлену продукцію здійснюється з дати поставки, згідно умов поставки, передбачених сторонами. При поставці залізничним транспортом датою поставки вважається дата штемпеля станції призначення на залізничній накладній. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважаться дата проставлена представником покупця у акті приймання-передачі продукції.
Виконуючи умови укладеного між сторонами договору, позивач стверджував, що передав відповідачу продукцію загальною вартістю 572 900,00 грн. на підставі:
- видаткової накладної №ТД-0035/п від 04.02.2016 на суму 118 521,60 грн.;
- видаткової накладної №ТД-0036/п від 04.02.2016 на суму 100 625,60 грн.;
- видаткової накладної №ТД-0048/п від 10.02.2016 на суму 103 530,00 грн.;
- видаткової накладної №ТД-0095/п від 01.03.2016 на суму 57 312,00 грн.;
- видаткової накладної №ТД-0600/п від 06.09.2016 на суму 73 399,80 грн.;
- видаткової накладної №ТД-0795/п від 22.12.2016 на суму 119 511,00 грн.
6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).
Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Так колегією суддів встановлено, що видаткова накладна №ТД-0035/п від 04.02.2016 на суму 118521,60грн.; видаткова накладна №ТД-0036/п від 04.02.2016 на суму 100625,60грн.; видаткова накладна №ТД-0048/п від 10.02.2016 на суму 103530,00грн.; видаткова накладна №ТД-0095/п від 01.03.2016 на суму 57312,00грн. підписані представниками позивача та відповідача і підписи останніх скріплено печатками підприємств сторін.
Отже, поставка на суму 379 989,20 грн. підтверджується первинними документами.
Щодо поставки товару за видатковою накладною №ТД-0600/п від 06.09.2016 на суму 73 399,80 грн. колегія суддів зазначає про відсутність на ній підпису представника відповідача та печатки підприємства останнього, при цьому матеріали справи містять товарно-транспортну накладну №340/9 від 06.09.2016, яка підтверджує, що 06.09.2016 товар на суму 73 399,80 грн. отримано представником відповідача, що підтверджується підписом останнього у графі "прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)".
Відтак, поставка товару за видатковою накладною №ТД-0600/п від 06.09.2016 на суму 73 399,80 грн. підтверджується первинними документами.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до пункту 4.1 договору покупець оплачує продукцію шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у наступному порядку:
- протягом 7 (семи) банківських днів з дати поставки на підставі рахунку на оплату, оформленого постачальником та наданого покупцю.
Зазначений вид договорів є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити продукцію відповідає обов'язок покупця оплатити його вартість.
Строк оплати за видатковою накладною №ТД-0035/п від 04.02.2016 на суму 118521,60 грн. по 15.02.2016;
Строк оплати за видатковою накладною №ТД-0036/п від 04.02.2016 на суму 100625,60 грн. по 15.02.2016;
Строк оплати за видатковою накладною №ТД-0048/п від 10.02.2016 на суму 103530,00 грн. по 19.02.2016;
Строк оплати за видатковою накладною №ТД-0095/п від 01.03.2016 на суму 57312,00 грн. по 14.03.2016;
Строк оплати за видатковою накладною №ТД-0600/п від 06.09.2016 на суму 73399,80 грн. по 15.09.2016.
Отже, за видатковою накладною №ТД-0035/п від 04.02.2016 на суму 118521,60 грн.; за видатковою накладною №ТД-0036/п від 04.02.2016 на суму 100625,60 грн.; за видатковою накладною №ТД-0048/п від 10.02.2016 на суму 103530,00 грн.; за видатковою накладною №ТД-0095/п від 01.03.2016 на суму 57312,00 грн. ; за видатковою накладною №ТД-0600/п від 06.09.2016 на суму 73399,80 грн є таким, що настав.
Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» докази погашення спірної заборгованості не надало.
Доказів повернення вказаного товару не надано.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Довід скаржника про те, що у матеріалах справи відсутні документи, наявність та складення яких передбачено пунктами 4.5, 5.7 Договору в посвідчення факту здійснення господарської операції з поставки продукції (залізнична накладна, акти приймання-передачі продукції), а відтак поставка спірної продукції не підтверджується первинними документами, передбаченими умовами Договору, є необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ст. 8 Закону, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Так, колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи наявні видаткова накладна №ТД-0035/п від 04.02.2016 на суму 118521,60грн.; видаткова накладна №ТД-0036/п від 04.02.2016 на суму 100625,60грн.; видаткова накладна №ТД-0048/п від 10.02.2016 на суму 103530,00грн.; видаткова накладна №ТД-0095/п від 01.03.2016 на суму 57312,00грн. підписані представниками позивача та відповідача і підписи останніх скріплено печатками підприємств сторін.
Поставка товару за видатковою накладною №ТД-0600/п від 06.09.2016 на суму 73 399,80 грн. підтверджується товарно-транспортною накладною №340/9 від 06.09.2016.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами печатки відповідача всупереч його волі.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що поставка на суму 453 389,00 грн. підтверджується первинними документами у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Згідно ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
У даному випадку, відповідачем не надано доказів звернення до позивача з вимогами в порядку статті 666 Цивільного кодексу України щодо виконання встановленого ч. 2 статті 662 цього Кодексу обов'язку продавця з передачі разом з товаром його приналежностей та документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до Договору. В матеріалах справи відсутні будь-які звернення відповідача до позивача з приводу ненадання товаросупровідних документів.
Довід апелянта про те, що питання стосовно повноважень осіб, які зазначені підписантами у видаткових накладних й товарно-транспортній накладній з боку покупця, судом першої інстанції не з'ясовувалось, а відтак висновок суду про те, що зазначені документи підписані представниками покупця, не відповідає обставинам справи, відхиляється колегією суддів з огляду на те, що відповідачем при розгляді справи у суді першої інстанції не ставився під сумнів факт підпису уповноваженими особами.
При цьому, колегія суддів зазначає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію (в первинних документах), зокрема відсутність зазначення посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, за наявності на документі підпису матеріально-відповідальної особи, відомостей про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо, не є підставою для визнання господарської операції такою, що не відбулась, за умови, що достовірність здійснення господарських операцій за такими первинними документами підтверджена іншими належними доказами у справі, зокрема доказами, які свідчать про відображення здійснення спірних господарських операцій з поставки та отримання товару.
Довід скаржника про те, що строк оплати поставленої продукції визначається, виходячи з дати поставки, яка, в свою чергу, визначається залежно від того, яким видом транспорту здійснюється доставка продукції «Покупцю» (залізничним чи автомобільним), тому при поставці залізничним транспортом датою поставки є дата штемпеля станції призначення на залізничній накладній; при поставці автомобільним транспортом - дата, проставлена «Покупцем» на акті приймання-передачі продукції є немотивованим з огляду на наступне.
Колегією судів встановлено, що умови і порядок розрахунків між сторонами визначено п. 4.1 Договору поставки № 15-0022-02 від 05.01.2015 (далі - Договір). Так, відповідно до п. 4.1 Договору покупець оплачує продукцію шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у наступному порядку:
- протягом 7 (семи) банківських днів з дати поставки на підставі рахунку на оплату, оформленого постачальником та наданого покупцю.
Пункт 5.7. Договору, на який посилається скаржник як на дату відліку строку оплати, визначає перехід права власності на поставлену продукцію, тому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно застосував положення п. 4.1 Договору для оплати продукції.
Також не обгрунтованим є клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.
Відповідно до ч. 2 ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.
Тобто, статтею 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачений порядок розгляду позовних вимог конкурсних кредиторів до боржника. За цим порядком до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство суди мають приймати та розглядати позови до боржника на загальних підставах, а у разі офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство настають наслідки, передбачені частинами другою - п'ятою цієї статті Закону.
Враховуючи, що ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зобов'язує суд зупинити позовне провадження, однак не містить обов'язку щодо зупинення апеляційного провадження, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.
Порушено право позивача на отримання оплати за поставлену продукцію за договором поставки №15-0022-02.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірного висновку суду першої інстанцій, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
10. Судові витрати.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019 у справі № 904/471/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019 у справі № 904/471/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 09.08.2019 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Судді Ю.Б. Парусніков
Т.А. Верхогляд