проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"07" серпня 2019 р. Справа № 905/528/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Пархоменко О.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Селедцової Катерини Сергіївни, с. Пискунівка, Донецька обл. (вх.№7185)
на рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2019 року у справі №905/528/19, ухвалене в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В..), повний текст якого складено 14.06.2019 року.
за позовом Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго", м. Миколаївка
до Фізичної особи - підприємця Селедцової Катерини Сергіївни, с. Пискунівка, Донецька обл.
про стягнення 11 209,04 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.06.2019 року у справі №905/528/19 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Селедцової Катерини Сергіївни на користь Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго" борг за договором оренди №03/2018 від 03.07.2018 року в сумі 9232,13 грн., пеню в сумі 1322,90 грн., 3% річних - 110,24 грн., інфляційних - 442,56 грн. та судовий збір в сумі 1921,00 грн.
Фізична особа - підприємець Селедцова Катерина Сергіївна з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2019 року у справі №905/528/19; ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити; стягнути з позивача 2881,50 грн., витрат на сплату судового збору, 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.
Висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи; відповідачем не порушувались умови п.5.7. та п.5.10 договору оренди, оскільки були відсутні документи на орендоване майно.
Відповідач дійсно ознайомлена з технічним станом приміщення, проте, не передбачала, що у позивача були відсутні будівельно-технічні документи на приміщення: технічний паспорт, план електрифікації, план водовідведення та водопостачання тощо.
Після підписання договору оренди нерухомого майна №03/2018 від 03.07.2018 року відповідач жодного дня не користувалася приміщенням за його призначенням з причин перешкоджання в цьому саме позивачем; оскільки ціна предмету оренди була визначена не вірно, то фактично по цій істотній умові договору сторони не досягли згоди; позивач не попереджав відповідача про відсутність документів на орендоване приміщення; наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2019 року, суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М..
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Селедцової Катерини Сергіївни на рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2019 року у справі; позивачу встановлено строк до 02.08.2019 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на 07.08.2019 року.
30.07.2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на апеляційну скаргу (вх.№7098), в якій останній просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, яку долучено до матеріалів справи.
01.08.2019 року представник відповідача звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (вх.№7185), в якому просить постановити ухвалу про участь відповідача Селедцової К.С. та її представника адвоката Снєжко А.Г. у судовому засіданні в режимі відеоконференції; доручити забезпечення проведення відеоконференції Краматорському міському суду Донецької області; у разі неможливості задовольнити дану заяву, розглянути апеляційну скаргу без участі апелянта та його представника, яка долучена до матеріалів справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 року задоволено клопотання Фізичної особи - підприємця Селедцової Катерини Сергіївни про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду даної справи в режимі відеоконференції; доручено Краматорському міському суду Донецької області забезпечити проведення відеоконференції у справі.
В судове засідання 07.08.2019 року представники позивача на відповідача не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.
На підтвердження направлення копії ухвали суду від 09.07.2019 року позивачу та відповідачу у справі додано фіскальні чеки УДППЗ "Укрпошта" від 11.07.2019 року: №6102228956820, №6102228956804 з яких вбачається, що позивач отримав копію ухвали суду 19.07.2019 року (а.с.178, том 1), від відповідача повернулось повідомлення №6102228956790 з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» (а.с. 177, том 1), адвокат відповідача копію ухвали отримав -17.07.2019 року (а.с.174, том 1).
На підтвердження направлення копії ухвали суду від 01.08.2019 року позивачу та відповідачу у справі додано витяги з сайту "Укрпошта" № 61022290192778 , №6102229019286 та №6102229019294, з яких вбачається, що станом на 08.08.2019 року повідомлення знаходяться у точці видаці (а.с. 199-201 , том 1).
Крім того, вказані ухвали суду від 09.07.2019 року та 01.08.2019 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Між Комунальним підприємством Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Селедцовою Катериною Сергіївною (далі - орендар, відповідач) підписано договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Миколаївської міської об'єднаної територіальної громади № 03/2018 від 03.07.2018 року.
За умовами пунктів 1.1, 1.2, 1.3 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове вбудоване приміщення, розташоване в цокольному поверсі житлового будинку (далі - майно), загальною площею 82,1 кв.м., розміщене за адресою: вул. Січових Стрільців, 47/17, м. Миколаївка, Слов'янського району, Донецької області , що перебуває на балансі КП «Сервіскомуненерго», вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.01.2018 і становить за незалежною оцінкою 152396,00 грн. без ПДВ. Майно передається в оренду з метою розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи. Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком орендодавця і орендаря.
Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається Миколаївська міська об'єднана територіальна громада, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.1, п.2.2 договору).
Згідно пункту 3.1. договору, орендна плата визначена за результатами конкурсу, проведеному в ЕТС шляхом проведення публічних торгів (аукціону) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2018 року - 2300,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. договору). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. договору).
У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п.3.4 договору).
Орендна плата перераховується на рахунок орендодавця щомісяця не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим (п.3.6 договору).
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.3.7 договору).
Відповідно до пункту 3.10 договору, вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж не входять до складу орендної плати.
Згідно з п. 3.11 договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції орендодавцю.
За умовами договору орендар також зобов'язався: забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки (п.5.3 договору); своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна; протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за висновком про вартість; у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п.5.9 договору); самостійно оплачувати вартість спожитих комунальних послуг постачальникам цих послуг, що надаються за окремими договорами, укладеними орендарем в 7-ми денний термін з моменту підписання акту приймання-передачі, з цими організаціями (централізоване водопостачання, водовідведення, тепло-, газо-, електропостачання та т.п., п.5.10 договору); здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію договору (якщо це передбачено законодавством) за рахунок своїх коштів (п.5.13 договору); компенсувати орендодавцю вартість понесених витрат на передачу майна в оренду (публікацію оголошень в ЗМІ, проведення оцінки комунального майна, п.5.14 договору).
Згідно пункту 10.1 договору, орендар не має права передавати свої зобов'язання за договором та передавати об'єкт оренди в користування повністю або частково в користування третім особам.
Договір укладено строком на 2 роки 360 днів, що діє з 03.07.2018 року до 28.06.2021 року включно (п.11.1 договору).
Зміни до умов договору або розірвання допускаються за взаємної згоди сторін(п.11.3 договору).
Згідно п.11.6 договору, його чинність припиняється внаслідок, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря.
У разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю (п.11.8 договору). Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 11.9 договору).
Договір оренди № 03/2018 від 03.07.2018 року підписаний обома сторонами без розбіжностей і зауважень.
За матеріалами справи позивач передав, а відповідач прийняв за актом приймання-передачі від 03.07.2018 року індивідуально визначене майно: нежитлове вбудоване приміщення, розташоване в цокольному поверсі житлового будинку (далі - майно), загальною площею 82,1 кв.м., розміщене за адресою: вул. Січових Стрільців, 47/17, м. Миколаївка, Слов'янського району, Донецької області , що перебуває на балансі КП «Сервіскомуненерго».
Згідно акту приймання-передачі орендованого майна від 03.07.2018 року, вартість майна становить за незалежною оцінкою 152 396,00 грн. без ПДВ; технічний і пожежобезпечний стан майна задовільний.
Майно у відповідності з узгодженим висновком орендодавця і орендаря на момент укладення договору потребує поточного ремонту.
Вказаний акт приймання-передачі підписаний обома сторонами без розбіжностей і зауважень.
19.07.2018 року відповідачка зверталася з заявою від до Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго", вх.№ СКЭ1067 , в якій просила, з метою невідкладного виконання умов п.5.13 договору № 03/2018 від 03.07.2018 року щодо нотаріальної його реєстрації, передати їй до 25.07.2018 року належним чином завірені: технічний паспорт приміщення; свідоцтво або інший документ що підтверджує право власності Миколаївської міської ради на приміщення; звіт про оцінку майна, що передається в оренду; довіреність ФОП Селедцовій К.С. на право здійснення реєстраційних дій та дій зі страхування орендованого майна.
Позивач листом № 1213 від 06.08.2018 року повідомив, що в силу ст. 793 ЦК України нотаріальному посвідченню підлягають договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладені на строк три і більше роки, а оскільки договір оренди № 03/2018 від 03.07.2018 року укладений на термін 2 роки 360 днів, такий договір не підлягає нотаріальному посвідченню.
17.08.2018 року відповідачка направила позивачу претензію, в якій вказала, що після підписання договору, оцінки технічного і санітарного стану орендованого приміщення (приміщення відключене від електропостачання, протікає стеля, не працює каналізація та стік, на стінах та підлозі скрізь пліснява та продукти розладу органіки, відсутні лічильники на тепло, гаряче водопостачання та електролічильник), вона як орендар зверталась до орендодавця з листом від 18.07.2018року з проханням надати їй необхідні для користування орендованим майном документи на приміщення, але такі документи не отримала і вважає, що своїми діями орендодавець умисно перешкоджає їй користуватись орендованим майном на умовах оренди, у зв'язку з чим вимагала прийняти приміщення в розпорядження КП «Сервіскомуненерго», узгодити з нею дату та час підписання акту приймання-передачі майна та відшкодувати збитки за участь у торгах, витрати на забезпечення проведення торгів у розмірі 4344,00 грн.
До претензії додано проект акту передавання-приймання майна від 17.08.2018 року, підписаний з боку ФОП Селедцової Катерини Сергіївни , згідно пункту 2 якого майно повертається у незмінному стані, після укладення договору оренди ніяких будівельно-технічних робіт не проводилося.
26.10.2018 року відповідачка надала позивачу повідомлення про те, що у разі відмови узгодити дату передання приміщення власнику протягом п'яти днів з дати його отримання відповідно до розроблених нею актів приймання-передачі, ключі з протоколом фіксації стану приміщення будуть передані позивачу кур'єрською доставкою; повідомлення отримано позивачем за вх.№1105 від 26.10.2018 року.
Позивач у листі від 02.11.2018 року № 1707 вказав на наявність заборгованості з орендної плати ФОП Селедцової Катерини Сергіївни за договором № 03/2018 від 03.07.2018 року у розмірі 2740,68 грн., яку необхідно погасити протягом семи днів з дня отримання листа, а також про те, що питання про дострокове розірвання договору буде розглянуто після повного погашення заборгованості з орендної плати.
03.11.2018 року відповідачка направила позивачу листом з описом вкладення до посилки ключ гвинтовий та акт приймання-передачі.
Відповідно до акту передавання-приймання майна від 02.11.2018 року, складеного у присутності свідків у кількості двох осіб та підписаного ФОП Селедцовою Катериною Сергіївною , відповідачка повертає позивачу нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Слов'янський район, м. Миколаївка, вул. Січових Стрільців 47/17 , загальною площею 82,1 кв.м.; майно повертається у незмінному стані, після укладення договору оренди ніяких будівельно-технічних робіт не проводилося, стан приміщення не погіршився.
13.11.2018 року комісією позивача проведено огляд нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 82,1 кв.м., розташованого в цокольному поверсі житлового будинку за адресою: Слов'янський район, м. Миколаївка, вул. Січових Стрільців 47/17 та виявлено, що технічний стан приміщення з моменту передачі в оренду не погіршився.
Підставою для огляду приміщення стала одностороння відмова ФОП Селедцової Катерини Сергіївни від орендованого приміщення та надходження 13.11.2018 року на адресу КП «Сервіскомуненерго» поштового відправлення № 8431305027243 з описом вкладення, в якому знаходились по одному екземпляру гвинтовий ключ та акт приймання-передачі, датований 02.11.2018 року та підписаний ФОП Селедцовою К.С. , гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6
Рішенням комісії позивача було прийнято нежитлове приміщення, загальною площею 82,1 кв.м., розташоване в цокольному поверсі житлового будинку за адресою: Слов'янський район, м. Миколаївка, вул. Січових Стрільців 47/17 та припинено нарахування орендної плати ФОП Селедцової К.С. з 13.11.2018 року включно за договором оренди № 03/2018 від 03.07.2018 року, про що складено відповідний акт від 13.11.2018 року.
У листі від 22.11.2018 року № 1895 Комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Сервіскомуненерго" запрошувало Фізичну особу - підприємця Селедцову Катерину Сергіївну для оформлення додаткової угоди про дострокове припинення договору оренди № 03/2018 від 03.07.2018 року і передачу об'єкта оренди за актом приймання-передачі в присутності представника позивача.
Доказів направлення чи вручення листа відповідачу матеріали справи не містять, як не містять і доказів реагування на цей лист з боку відповідача.
30.01.2019 року позивач направив відповідачу претензію від 28.01.2019 року вих.№ 147 на суму 9232,13 грн., в якій вимагав впродовж трьох робочих днів з дати її отримання сплатити заборгованість з орендної плати за період з 03.07.2018 року по 12.11.2018 року за договором оренди № 03/2018 від 03.07.2018 року.
Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом про стягнення з відповідача боргу за договором оренди №03/2018 від 03.07.2018 року в сумі 9232,13 грн. (за серпень 2018 року - 2562,61 грн., за вересень 2018 року - 2740,68 грн., за жовтень 2018 року - 2792,75 грн., за листопад 2018 року - 1136,09 грн.), пені за період з 11.09.2018 року по 11.03.2019 року в сумі 1322,90 грн., 3% річних - 110,24 грн. та інфляційних - 442,56 грн. до господарського суду Донецької області.
14.06.2019 року господарським судом Донецької області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Спірні правовідносини регламентуються положеннями ГК України, ЦК України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закону) та умовами Договору, укладеного між сторонами.
Договір за своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України.
Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно із статтями 173, 174, 175 ГК України, статями 11, 202, 509 ЦК України, і відповідно до статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першою статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться у статті 283 ГК України.
За частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 ГК України та ст.ст.759, 762 ЦК України, за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.
Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (частина третя статті 18 Закону).
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (частини перша та третя статті 19 Закону).
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором, а відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Згідно з ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (частина третя статті 291 ГК України).
За ст. 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.
Згідно ч.1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За положеннями ст.795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Господарський суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо того, що спірний договір оренди не відповідає закону і є недійсним, оскільки згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину) та з цих підстав аргументи апелянта на те, що оскільки ціна предмету оренди була визначена не вірно, то фактично по цій істотній умові договору сторони не досягли згоди, не приймаються.
За приписами ст. 14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Місцевий господарський суд вірно вказав на те, що Фізичною особою-підприємцем Селедцовою Катериною Сергіївною не подано до господарського суду першої інстанції доказів визнання у судовому порядку недійсним договору оренди № 03/2018 від 03.07.2019 року та, що з відповідним зустрічним позовом у встановленому порядку відповідачка також не зверталась, а матеріали справи не містять доказів для висновку про дотримання відповідачем умов договору оренди №03/2018 від 03.07.2018 року.
Також, до матеріалів справи не долучались і докази вжиття заходів ФОП Селедцовою К.С. для виконання взятих на себе зобов'язань, передбачених розділом п'ятим договору, зокрема: своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна; протягом місяця після укладення договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за висновком про вартість; надати орендодавцю оригінал договору страхування та копії платіжних доручень про сплату страхових внесків ; самостійно оплачувати вартість спожитих комунальних послуг постачальникам цих послуг, що надаються за окремими договорами, укладеними орендарем в 7-ми денний термін з моменту підписання акту приймання-передачі, з цими організаціями ( централізоване водопостачання, водовідведення, тепло-, газо-, електропостачання, тощо ).
А за таких підстав не приймаються аргументи апелянта щодо того,що висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а відповідачем не порушувались умови п.5.7. та п.5.10 договору оренди, оскільки були відсутні документи на орендоване майно.
Господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачка на момент укладення договору оренди № 03/2018 від 03.07.2018 року була обізнана про технічний стан об'єкта оренди, про що свідчить: заява ФОП Селедцової К.С. від 23.05.2018 року з проханням укласти з нею договір оренди на спірне приміщення; письмова згода з умовами договору оренди від 23.05.2018 року та протокол електронних торгів від 31.05.2018 року.
Матеріали справи не містять документального підтвердження того, що наймодавець (позивач) передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; Акт приймання-передачі орендованого майна від 03.07.2018 року відповідачка підписала без зауважень, з технічним станом приміщення, що орендується, була згодна, що спростовує її заперечення.
За таких підстав не приймаються аргументи апелянта на те, що відповідач була ознайомлена з технічним станом приміщення, проте, не передбачала, що у позивача відсутні будівельно-технічні документи на приміщення та, що після підписання договору оренди відповідач не користувалася приміщенням за його призначенням з причин перешкоджання в цьому позивачем, який не попереджав відповідача про відсутність документів на орендоване приміщення.
Належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.73-79 ГПК України, які б могли бути підставою для звільнення відповідача від плати за весь час, протягом якого майно на її думку не могло бути нею використане через обставини, за які вона не повинна відповідати, відповідачем не надано.
Місцевий господарський суд вірно встановив, що також підтверджується і матеріалами справи, що відповідачкою не дотримано порядку розірвання договору найму, передбаченого частиною третьою статті 291 ГК України, відповідно до якої на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджується той факт, що Фізична особа - підприємець Селедцова Катерина Сергіївна відмовилась від договору в односторонньому порядку та направила на адресу КП «Сервіскомуненерго» поштове відправлення № 8431305027243 з описом вкладення, в якому знаходились по одному екземпляру гвинтовий ключ та акт приймання-передачі, датований 02.11.2018 року та підписаний ФОП Селедцовою К.С. , гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6
Втім, одностороння відмова від договору прямо заборонена ч.1 ст. 188, ч.1 ст. 291 ГК України, ч.1 ст.651 ЦК України та пунктами 11.3, 11.6 договору оренди, відповідні звернення з боку відповідача до позивача щодо дострокового припинення (розірвання) договору оренди та оформлення додаткової угоди до договору оренди № 03/2018 від 03.07.2018 року в матеріалах справи відсутні.
За змістом п. 3.11 договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.
Так, за рішенням комісії позивача було прийнято нежитлове приміщення загальною площею 82,1 кв.м., розташоване в цокольному поверсі житлового будинку за адресою: Слов'янський район, м. Миколаївка, вул. Січових Стрільців 47/17 та припинено нарахування орендної плати ФОП Селедцової К.С. з 13.11.2018 включно за договором оренди № 03/2018 від 03.07.2018 року, про що складено відповідний акт від 13.11.2018 року, а тому, фактично об'єкт оренди є повернутим 13.11.2018 року.
Як зазначено вище, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються у договорі (частини перша та третя статті 19 Закону).
Господарським судом першої інстанції вірно вказано на те, що матеріали справи не містять доказів повної чи часткової сплати орендної плати за серпень 2018 року - 2562,61 грн., за вересень 2018 року - 2740,68 грн., за жовтень 2018 - 2792,75 грн., за 13 днів листопада 2018 року - 1136,09 грн., тому вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу з орендної плати в сумі 9232,13 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно частини першої ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
За ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до статті 3 вказаного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини другою статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у п.3.7 договору сторони домовились про те, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (договору).
Так, згідно п.3.1, п.3.3, п.3.6, п.3.7 договору оренди, відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 549, ч.2 ст.625 ЦК України за несвоєчасне внесення орендної плати відповідачу нараховані з 11.09.2018 року по 11.03.2019 року пеня в сумі 1322,90 грн., 3% річних - 110,24 грн. та інфляційні - 442,56 грн. за кожен місяць зобов'язань окремо.
Перевіривши за допомогою калькулятору «ЛІГА. ЗАКОН» розрахунок пені, річних та інфляційних, нарахованих за несвоєчасне внесення орендної плати відповідачем з 11.09.2018 року по 11.03.2019 року, колегія суддів зазначає, що розрахунок є арифметично вірним, а саме: пеня в сумі 1322,90 грн., 3% річних - 110,24 грн. та інфляційні - 442,56 грн. за кожен місяць зобов'язань окремо та вимоги в цій частині господарським судом першої інстанції задоволені обгрунтовано, у пред'явленому до стягнення розмірі.
Матеріалами справи доводи позивача належними доказами не спростовано, а тому господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з віднесенням судових витрат за розгляд цієї справи на відповідача.
Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Селедцової Катерини Сергіївни залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2019 року у справі №905/528/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 09.08.2019 року.
Головуючий суддя О.І. Терещенко
Суддя В.І. Сіверін
Суддя М.М. Слободін