18 липня 2019 року Справа № 160/5114/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіГорбалінського В.В.
за участі секретаря судового засіданняСітайло О.В.
за участі:
представника позивача представника відповідача Рисіна О.О. Романовича Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІРНИЧА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ" (код ЄДРПОУ 42116198, вул. Рокоссовського, буд. 9, прим. 17, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50027) до Відповідача 1: Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000), Відповідача 2: Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "КРИВБАСМІТАЛСТІЛ" (код ЄДРПОУ 40999062, вул. Олександра Поля, буд. 14, кв.14, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000) про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІРНИЧНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1), Головного управління ДФС в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «КРИВБАСМІТАЛСТІЛ», в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1091100/42116198 від 01.03.2019 р. про відмову у реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 4 від 13.02.2019 р. до податкової накладної № 3 від 12.02.2019 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 4 від 13.02.2019 р. до податкової накладної №3 від 12.02.2019 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
- зобов'язати Державну фіскальну службу України подати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по даній справі у строк протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем було подано на реєстрацію до податкового органу розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 4 від 13.02.2019 р. до податкової накладної № 3 від 12.02.2019 р. Згідно квитанцій про реєстрацію розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 4 від 13.02.2019 р. до податкової накладної № 3 від 12.02.2019 р. було отримані податковим органом, його було прийнято, проте, реєстрацію зупинено та запропоновано платнику податків подати додаткові документи та пояснення, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК. На виконання п.п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем в електронному вигляді були направлені документи, запитувані відповідачем. Однак, комісією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було прийняті рішення про відмову у реєстрації податкової накладної та розрахунків коригування з підстав надання платником копій документів, які складенні з порушенням законодавства. Позивач вважає, що рішення відповідача про відмову у реєстрації податкової накладної є протиправним, оскільки підстав для зупинення реєстрації не було. Крім того, первинні документи фінансово-господарської діяльності підприємства та пояснення були подані до податкового органу. Вказані документи повністю підтверджують господарські операції, за результатами якої складена податкова накладна, яка надіслана для реєстрації. З урахуванням наведеного, рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації є протиправним та підлягає скасуванню. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 06.06.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
01.07.2019 року та на адресу суду від відповідача-1 - Державної фіскальної служби України надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних були прийняті на регіональному рівні, що в свою чергу свідчить про безпідставність позовних вимог позивача в частині визнання протиправними та скасування рішень комісії Державної фіскальної служби України. Також відповідач вказав, що дії по реєстрації податкових накладних в ЄРПН є дискреційними повноваженнями, в які не допускається будь-яке втручання, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
01.07.2019 року на адресу суду від відповідача-2 - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних були прийняті через надання позивачем копій документів, без належного, на їх думку, оформлення, які розкривають зміст проведених господарських операцій, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.
10.07.2019 року на адресу суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзиви відповідачів є законодавчо необґрунтованими та такими, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив, що містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05.02.2019 року між позивачем та ТОВ «Кривбасміталстіл» було укладено договір субпідряду №05/02, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди №1 від 11.02.2019 року до первинного договору, ТОВ «ГМК», як субпідрядник, зобов'язувалося провести роботи на об'єкті ПАТ «Арселоміттал Кривий Ріг» з ремонту механічного обладнання Аглоцеху-1, Аглоцеху-2, Аглоцеху-3, Доменного цеху, відповідно до умов основного договору підряду з Замовником.
12.02.2019 року ТОВ «КРИВБАСМІТАЛСТІЛ» на рахунок ТОВ «ГМК» відповідно до умов п. 5.1 вищезазначеного Договору здійснило попередню оплату в розмірі 2 500 0000 грн.
Після отримання даної попередньої оплати ТОВ «ГМК» склало та подало на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну № 3 від 12.02.2019 р. на суму ПДВ 416 666,67 грн., яка була зареєстрована 25.02.2019 р.
13.02.2019 року від ТОВ «КРИВБАСМІТАЛСТІЛ» до ТОВ «ГМК» надійшов лист від 13.02.2019 р., в якому ТОВ «КРИВБАСМІТАЛСТІЛ» просило ТОВ «ГМК» повернути частину перерахованих коштів платіжним дорученням № 930 від 12.02.2019 р. на суму 2 500 000 грн. в сумі 1 250 000 грн., як помилково перераховану.
На виконання даного листа ТОВ «КРИВБАСМІТАЛСТІЛ» від 13.02.2019 р., ТОВ «ГМК» в той же день платіжним дорученням № 186 від 13.02.2019 р. повернуло ТОВ «КРИВБАСМІТАЛСТІЛ» зайво сплачені 1 250 000 грн.
В зв'язку з поверненням ТОВ «ГМК» ТОВ «КРИВБАСМІТАЛСТІЛ» частини зайво сплачених грошових коштів в сумі 1 250 000 грн., 13.02.2019 р. було складено та подано на реєстрацію в ЄРПН розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 4 від 13.02.2019р. на суму ПДВ 208 333.33 грн.
За результатами обробки цього РК автоматизованою системою «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України ТОВ «ГМК» 26.02.2019 року надіслано квитанцію про прийняття даного РК та зупинення його реєстрації відповідно до п.201.16 ст. 201 ПК України з тієї причини, що сума компенсації вартості товару/послуги за кодом УКТЗЕД/ДКПП 33.12.23, зазначеного у розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов'язань, перевищує величину залишку такого товару (різниця обсягу придбання постачальника та обсягу постачання отримувача такого товару/послуги), що відповідає вимогам п.п. 2.
26.02.2019 р. позивачем було надіслано детальне пояснення щодо помилковості сплати ТОВ «КРИВБАСМІТАЛСТІЛ» попередньої оплати за Договором підряду № 05/02 від 05.02.2019р., а саме сплати замість 1 250 000 грн. суми в розмірі 2 500 000 гри. та в зв'язку з цим помилкової реєстрації ТОВ «ГМК» податкової накладної № 3 від 12.02.2019 р. на суму ПДВ 416 666,67 грн., замість реєстрації цієї податкової накладної на суму ПДВ 208 333,33 грн., що в подальшому і намагалося ТОВ «ГМК» відкоригувати, подаючи на реєстрацію вищезазначений РК.
Разом з даними поясненнями, ТОВ «ГМК» також надало пакет копій наступних документів окремими файлами: додаток 1 - договір підряду № 05/02 від 05.02.2019 р., додаток 2 - платіжне доручення № 930 від 12.02.2019 р., додаток 3 - лист ТОВ «КРИВБАСМІТАЛСТІЛ» № 13 від 13.02.2019 р., платіжне доручення № 186 від 13.02.2019 р.
01.03.2019 р. комісія ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийняла рішення № 1091100/42116198 про відмову у реєстрації розрахунку коригування № 4 від 13.02.2019 в СРПН.
Підставою для відмови у здійсненні реєстрації РК ТОВ «ГМК» стало: «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, а саме: надано платіжні доручення без засвідчення банком проведення фінансової операції; встановлена розбіжність між призначенням платежу (передплата за роботи згідно дог. 05/02 від 05.02.2019р. та номенклатурою ПН та РК (авансовий платіж за підрядні роботи по АЦ1 Акт 366-08-02 1 послуга та 0,16547826 послуги), без підтвердження проведених операцій даними бухгалтерського обліку та наявними дозвільними документами, власними або орендованими фондами.
Не погоджуючись з таким рішенням комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 01.03.2019 № 1091100/42116198 про відмову у реєстрації РК № 4 від 13.02.2019 р. в СРПН, ТОВ «ГМК» звернулося до Комісії з розгляду скарг ДФС України із скаргою від 07.03.2019 р. на вказане рішення.
За результатами розгляду поданої скарги ТОВ «ГМК», Комісією ДФС України з питань розгляду скарг було прийнято рішення від 18.03.2019 р. № 15733/42116198/2, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване рішення Комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації РК - без змін. В якості підстави для прийняття такого Рішення було зазначено наступне: 1) відсутні копії документів, що підтверджують факт придбання, виготовлення або переробки ТМЦ/чи можливість надання послуг, виконання робіт; 2) відсутні копії документів, що підтверджують факт реалізації товарів (робіт, послуг) та/або документи надано не в повному обсязі.
Вважаючи, на підставі викладеного, свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Відповідно до вимог п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 року № 117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.
Згідно з вимогами п. 4 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок № 177), у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак, визначених у пункті 3 цього Порядку, такі податкова накладна/розрахунок коригування не підлягають моніторингу та підлягають реєстрації в Реєстрі.
Як видно з п. 5 Порядку № 177, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Відповідно до вимог п. 12 та 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.
Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;
2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;
3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Як видно з рішення Комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області про відмову у реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 4 від 13.02.2019р., підставою для відмови податковим органом позивачу у реєстрації податкових накладних є надання платником документів, які складені з порушенням законодавства.
При цьому, в оскаржуваних рішеннях не наведено обґрунтувань причин відмови в реєстрації податкових накладних.
Зокрема, податковим органом в самому рішенні не вказано, які вимоги законодавства порушено при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
Отже, в оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтувань причин відмов в реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 4 від 13.02.2019р.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
У даному випадку, під час розгляду справи відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навели обґрунтованих мотивів прийняття оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1091100/42116198 від 01.03.2019 р. про відмову у реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 4 від 13.02.2019 р. до податкової накладної № 3 від 12.02.2019 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до вимог п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.
У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.
Так, пунктом 28 Порядку №117, окрім іншого, визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
При цьому, згідно з нормами п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачами, надані позивачем документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.
Відповідно ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 4 від 13.02.2019р., складений позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх направлення.
Щодо зобов'язання ДФСУ подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили даним судовим рішенням, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд зазначає, що у вище наведених судових рішеннях Верховного Суду міститься посилання на ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно якої встановлення судового контролю за виконанням рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Бурдов проти Росії від 07.05.2002, Ромашов проти України від 27.07.2004, Шаренок проти України від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України Про виконавче провадження. Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України Про виконавче провадження).
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України Про виконавче провадження врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач буде створювати перешкоди для його (рішення) виконання.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо зобов'язання ДФС України подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили даним судовим рішенням.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати, підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позивних вимог.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІРНИЧА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ" (код ЄДРПОУ 42116198, вул. Рокоссовського, буд. 9, прим. 17, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50027) до Відповідача 1: Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000), Відповідача 2: Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053), Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "КРИВБАСМІТАЛСТІЛ" (код ЄДРПОУ 40999062, вул. Олександра Поля, буд. 14, кв.14, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000) - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1091100/42116198 від 01.03.2019 р. про відмову у реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 4 від 13.02.2019 р. до податкової накладної № 3 від 12.02.2019 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 4 від 13.02.2019 р. до податкової накладної №3 від 12.02.2019 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В задоволенні вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної службу України подати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по даній справі у строк протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІРНИЧА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ" судовий збір у розмірі 1921 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІРНИЧА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ" судовий збір у розмірі 1921 грн.
Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення суду складений 23 липня 2019 року.
Суддя В.В. Горбалінський