20 червня 2019 р. Справа №160/5600/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа: Новомосковський міськрайонний територіальний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
18.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа: Новомосковський міськрайонний територіальний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи на адресу суду позивачем подана заява про забезпечення позову, згідно якої позивач просить:
- зупинити дію Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14726-53 від 15.11.2018 року в сумі - 15 819, 54 грн. та № Ф-14726-53 від 20.02.2019 року в сумі - 18276, 72 грн. Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що на даний час відкрито виконавче провадження № 59098410 за вимогою № Ф-14726-53у від 15 листопада 2018 року у розмірі 15 819,54 грн. та вимогою № Ф-14726-53 від 20.02.2019 року в сумі - 18276, 72 грн. Позивач зазначає, що існує реальна можливість початку державним виконавцем примусового виконання за вимогою № Ф-14726-53 від 20.02.2019 оскарження яких, згідно з чинним законодавством, не зупиняє їх виконання.
Оскільки правомірність (неправомірність) прийняття оскаржу вальної вимоги № Ф-14726-53у від 15 листопада 2018 року у розмірі 15 819,54 грн. та вимогою № Ф-14726-53 від 20.02.2019 року в сумі - 18276, 72 грн Головного управління ДФС у Дніпропетровській області буде встановлено лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи, тому у разі встановлення протиправності оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) і задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої справа та повернути кошти, на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання.
Перевіривши зазначені у заяві про забезпечення позову доводи позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ № 2 від 06 червня 2008 року в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Із матеріалів справи судом встановлено, що в провадженні Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження № 59098410 від 15.05.2019 року з примусового виконання на підставі вимоги № Ф-14726-53у про заборгованість у розмірі 15 819,54 грн виданої 15.11.2018 року.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що під час розгляду в суді вказаної адміністративної справи органом державної виконавчої служби у межах виконавчого провадження № 59098410 можуть бути вчинені дії відносно майна позивача з метою примусового стягнення суми штрафу в розмірі 15 819, 54 грн. Суд також зазначає, що існує велика вірогідність того, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14726-53 від 20.02.2019 року в сумі - 18276, 72 грн. також буде звернена до примусового виконання, у зв'язку з чим позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або взагалі унеможливить поновлення порушеного права позивача на розпорядження майном.
Обираючи вид забезпечення позову, суд зазначає, що співмірним та ефективним буде зупинення стягнення за Вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14726-53у від 15 листопада 2018 року у розмірі 15 819,54 грн. та вимогою № Ф-14726-53 від 20.02.2019 року в сумі - 18276, 72 грн.
Враховуючи завдання адміністративного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а також враховуючи необхідність ефективного захисту позивачем своїх прав та відсутність порушення будь-яких прав відповідача вжиттям такого заходу забезпечення позову, суд доходить висновку про обґрунтованість заявленого клопотання. Тому заяву позивача про забезпечення позову слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Зупинити стягнення за Вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14726-53у від 15 листопада 2018 року у розмірі 15 819,54 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 54 коп. та Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14726-53 від 20.02.2019 року в сумі - 18276, 72 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 72 коп. Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 160/5600/19.
Ухвала підлягає негайному, обов'язковому виконанню шляхом направлення її державним органам для вжиття відповідних заходів згідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Пунктом 2 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасування забезпечення позову.
Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали судуякщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 РозділуVII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Горбалінський