23 липня 2019 року Справа 160/6789/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині перейменування вулиці, -
18 липня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, в якій позивач просить:
- визнати частково протиправним та частково скасувати з моменту його прийняття розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 19 травня 2016 року №Р-223/0/3-16 «Про перейменування топонімів у населених пунктах області» в частині пункту 35 Додатку 2, згідно якого перейменуванню підлягає вулиця Щербини в Індустріальному районі м. Дніпра на вул. М.Міхновського.
Відповідно до п.п. 1, 3 та 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач оскаржує розпорядження Дніпропетровської обласної державної адміністрації №Р-223/0/3-16 «Про перейменування топонімів у населених пунктах області», яке прийняте та опубліковане - 19.05.2016 року.
Відповідно до ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В додатках, доданих до даної позовної заяви, міститься клопотання позивача про поновлення прокушеного строку на подання позовної заяви до адміністративного суду.
В обґрунтування зазначеного клопотання позивач зазначає, що під час перебування в міському транспорті в жовтні 2018 року останній дізнався, що на підставі оскаржуваного рішення відповідачем перейменовано вулицю ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 М.Міхновського. З даною позицією позивач не погоджується, тому бажає оскаржити дане рішення в судовому порядку та просить суд поновити строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою з жовтня 2018 року, а саме: з моменту, коли останній дізнався про даний факт.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач вже звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з даним позовом у справі №160/5392/19, проте, 10.07.2019 року дану позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку із не усуненням недоліків, зазначених в ухвалі про залишення позову без руху від 12.06.2019 року.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, дослідивши позицію позивача, викладену в зазначеному вище клопотанні, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Акти місцевих державних адміністрацій, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Згідно Закону України «Про інформацію» одними із принципів інформаційних відносин є гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією, а основними напрямами державної інформаційної політики є, зокрема, забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності. Вказаний обов'язок реалізується відповідно до частини 2 цієї статті, згідно якої інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
Також відповідні гарантії містяться в Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації».
Отже, всі наведені вище норми, містять гарантії щодо безперешкодного отримання громадянами інформації про діяльність органів влади, обов'язок оприлюднення рішень в засобах масової інформації та створюють однакові умови для отримання такої інформації всіма громадянами та рівні можливості для реалізації ними своїх прав. Зокрема, і щодо оскарження вказаних рішень та висловлення щодо них своїй власної думки і позиції.
Суд оцінив доводи позивача, що про оспорюване рішення він дізнався лише в жовтні 2018 року в громадському транспорті та зазначає наступне.
Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому стаття 121 КАСУ встановлює, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, водночас він не наводить жодних обґрунтувань поважності його пропуску. Єдиним аргументом зазначено той факт, що він дізнався про вказане розпорядження в жовтні 2018 року, водночас суду не надано ані доказів такої обставини ані доказів того, що позивач не був обізнаний з вказаним рішенням до жовтня 2018 року.
Суд враховує, що, як зазначив сам позивач, відповідачем виконано обов'язок щодо оприлюднення оспорюваного рішення і у суду відсутні відомості або дані, що ним були створені перешкоди у обізнаності позивача з вказаним рішенням. За таких умов, суд вважає клопотання позивача необґрунтованим, а строк таким, що не підлягає поновленню з зазначених підстав на наведених доводів.
Відповідно до ст. 123 КАСУ у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі викладеного, суд залишає дану позовну заяву без руху та пропонує позивачу усунути визначені недоліки шляхом надання до адміністративного суду:
- клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині перейменування вулиці - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали суду.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом надання до суду:
- клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Горбалінський