27 червня 2019 року Справа № 160/3863/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 160/3863/19 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 05393056, вул. Маяковського, 3, м. Дніпро, 49064) до Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053), -
25.04.2019 року Приватне акціонерне товариство «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 05393056, вул. Маяковського, 3, м. Дніпро, 49064) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 01.03.2019 року № 834/6/99-99-12-01-02-15/ІПК;
- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 04.04.2019 року № 1448/6/99-99-12-01-02-15/ІПК;
- стягнути судові витрати на користь ПрАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД».
В обґрунтуванні позовної заяви Позивач зазначає, що звернувся до Державної фіскальної служби України із запитом від 25.01.2019 року № 106/447 та від 20.02.2019 року № 106/859 «Про отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства щодо конкретного визначення обсягів пального на акцизному складі». Вважає, що надані Відповідачем індивідуальні податкові консультації від 01.03.2019 № 834/6/99-99-12-01-02-15/1ПК та від 04.04.2019 № 1448/6/99-99-12-01-02-15/ІПК є протиправними, та порушують права та законні інтереси останнього, а тому звернувся з відповідною позовною заявою до суду.
Ухвалою суду від 26.04.2019 року відкрито провадження у справі № 160/3863/19 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 21.05.2019 року.
В судове засідання 21.05.2019 року сторони не з'явились. Від представників сторін жодних клопотань не надходило. Суд ухвалив: відкласти розгляду справи на 06.06.2019 року.
06 червня 2019 року в судове засідання сторони не з'явились. Від представника позивача 06.06.2019 року на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Від представників відповідача жодних клопотань не надходило. Враховуючи другу неявку сторін у справі та клопотання представника позивача щодо розгляду справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив: продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд зазначає, що Державна фіскальна служба України відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримало ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками 06 травня 2019 року, однак своїм правом звернення до суду з відзивом не скористались.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» (надалі по тексту - Позивач або ПрАТ «ДМЗ») звернулося до Державної фіскальної служби України (надалі по тексту - Відповідач) з запитом № 106/447 від 25.01.2019 про надання індивідуальної податкової консультації, з наступних питань:
1. Чи вірно Позивач розуміємо, що незавершене виробництво бензолу сирого кам'яновугільного (надходження його у проміжне сховище сирого бензолу, для відстоювання від сепараторної води і усереднення) не є операцією надходження пального на акцизний склад та відповідно проміжне сховище незавершеного виробництва не потребує обладнання рівнемірами - лічильниками та витратомірами - лічильниками?
2. Чи вірно ми розуміємо, що операцією надходження пального на акцизний склад є обсяг бензолу сирого кам'яновугільного, перекачаний у сховища готової продукції підлягає обладнанню рівнемірами - лічильниками та витратомірами - лічильниками?
01.03.2019 року № 834/6/99-99-12-01-02-15/ІПК індивідуальною податковою консультацією Державної фіскальної служби України відповідач зазначив, що операція з надходження бензолу (код згідно з УКТ ЗЕД 2707 10 90 00) у «проміжне сховище» (резервуар) для відстоювання від сепараторної води і усереднення, а в подальшому перекачане до сховища готової продукції (резервуар), вважається надходженням пального на акцизний склад. У такому випадку «проміжне сховище» (резервуар) та сховища готової продукції (резервуар) повинно бути обладнане витратомірами - лічильниками обсягу виробленого та реалізованого пального і рівнемірами - лічильниками рівня пального у резервуарі. При цьому зазначені дії повинні відображатись при подачі даних у Реєстр, що забезпечить повноту обліку обігу пального.
Також, 20.02.2019 Позивач звернувся до Відповідача з запитом № 106/859 від 20.02.2019 про надання індивідуальної податкової консультації з наступних питань:
1. Чи необхідно ПрАТ «ДМЗ» оформлювати акцизний склад у разі якщо підприємством здійснюється виробництво бензолу сирого кам'яновугільного, його зберігання та реалізація виключно на експорт, тобто за межі митної території України?
2. Чи є орендовані типові залізничні цистерни, розвантаження яких здійснюється за межами митної території України, акцизним складом?
3. Чи вірно ПрАТ «ДМЗ» розуміє, що операція навантаження бензолу сирого кам'яновугільного в орендовані типові залізничні цистерни не є операцією реалізації підакцизної продукції, відповідно не потребує оформлення акцизної накладної?
4. Чи вірно ПрАТ «ДМЗ» розуміє, що операція реалізації бензолу сирого кам'яновугільного на експорт не є операцією реалізації підакцизної продукції, відповідно не потребує оформлення акцизної накладної?
04.04.2019 року № 1448/6/99-99-12-01-02-15/ІПК індивідуальною податковою консультацією Державної фіскальної служби України Відповідач зазначив, що враховуючи той факт що виробництво і зберігання пального (бензолу) здійснюється Позивачем на митній території України, Позивачу необхідно створювати акцизний склад та облаштовувати його витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками. Також зазначив, що операції навантаження бензолу сирого кам'яновугільного в орендовані типові цистерни, а також реалізація його на експорт, є операціями з реалізації підакцизної продукції і потребують оформлення акцизних накладних.
Позивач не погодившись з індивідуальні податкові консультації ДФС України від 01.03.2019 № 834/6/99-99-12-01-02-15/1ПК та від 04.04.2019 № 1448/6/99-99-12-01-02-15/ІПК звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Враховуючи обставини справи суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - це індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - це роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Згідно пункту 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункту 52.2 статті 52 Кодексу).
У відповідності до пункту 52.3 статті 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.
Згідно пункту 53.2 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Податкова консультація надається контролюючими органами у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, виходячи з норм або змісту відповідного податку чи збору.
З контексту наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що кожен платник податків має право звернутись до контролюючого органу для отримання консультації з питань практичного використання норм податкового права. В разі виникнення спору платника податку з контролюючим органом такий платник в підтвердження правомірності своїх дій може спиратися на отриману податкову консультацію.
При цьому, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено визнання судом податкової консультації недійсною лише в тому випадку, якщо податкова консультація суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Обставина щодо ненадання контролюючим органом відповіді на ті чи інші поставлені у зверненні питання в силу норм Податкового кодексу України не є підставою для визнання такої податкової консультації недійсною.
Дані висновки суду відповідають правовій позиції Вищого адміністративного суду України, наведеній в ухвалах по справі № К/800/18590/15 від 06.04.2016 року, № К/800/13985/15 від 23.03.2016 року та № К/800/9444/15 від 02.03.2016 року
При цьому, дослідженню в справах про визнання протиправною та скасування податкової консультації підлягають обставини щодо: поставлених у зверненні платника про надання податкової консультації питань; викладених у податковій консультації відповідей; відповідність зазначених у податковій консультації висновків нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.06.2016 року №К/800/52977/13.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне акціонерне товариство «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.04.1997 року за видами діяльності Код КВЕД 19.10 Виробництво коксу та коксопродуктів; Код КВЕД 24.10 Виробництво чавуну сталі та феросплавів (основний); Код КВЕД 85.32 Професійно-технічна освіта; Код КВЕД 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; Код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; Код КВЕД 49.20 Вантажний залізничний транспорт; Код КВЕД 56.29 Постачання інших готових страв.
Позивачем в зверненні до Державної фіскальної служби України від 25.01.2019 року за № 106/447 зазначено про те, що Приватне акціонерне товариство «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» є виробником бензолу сирого кам'яновугільного (код згідно з УКТ ЗЕД 2707 10 90 00), виробництво якого здійснюється відповідно до ТУ У 24.1-00190443-003-2003 (зі змінами №№ 1, 2 та 3).
Приватне акціонерне товариство «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» у зверненні до податкового органу зазначило процес виробництва бензолу сирого кам'яновугільного (код згідно з УКТ ЗЕД 2707 10 90 00), а саме:
При коксуванні вугільної шихти в коксових батареях утворюється коксова продукція і коксовий газ. Коксовий газ після очищення від хімічних продуктів, використовується, як альтернативне паливо для обігріву коксових батарей і виробництва теплової енергії на парових котлах на коксохімічному виробництві. В процесі очищення коксового газу утворюється бензол сирий кам'яновугільний. Технологією виробництва бензолу сирого кам'яновугільного передбачено уловлювання бензольних вуглеводнів з коксового газу, поглинальною оливою. Поглинальна олива потім піддається нагріву з подальшим отриманням бензолу сирого кам'яновугільного. Після розганяння і поглинальної оливи на бензольної колоні, бензол сирий кам'яновугільний з сепаратора надходить на проміжне сховище сирого бензолу, для відстоювання від сепараторної води і усереднення. Бензол сирий кам'яновугільний в даному сховищі є незавершеним виробництвом. Після заповнення сховища, проводиться злив сепараторної води, визначення якісних показників бензолу сирого кам'яновугільного на відповідність технічним умовам. Після проведення аналізів лабораторією і отриманням сертифікату від відділу технічного контролю, бензол сирий кам'яновугільний вважається готовою продукцією, перекачується в сховища готової продукції і підлягає відвантаженню споживачу.
Положенням пп. 14.1.141-1 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що пальне - це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.
У відповідності до пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України, бензол (код згідно з УКТ ЗЕД 2707 10 90 00) відноситься до групи підакцизного товару - пальне.
Підпункт 14.1.6. пункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України передбачає, що акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
При цьому, підпункт 230.1.2. пункту 230.1. ст. 230 Податкового кодексу України встановлює, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.
Таким чином, діючим податковим законодавством чітко визначено, що бензол (код згідно з УКТ ЗЕД 2707 10 90 00), яким виробляється позивачем, відноситься до групи підакцизного товару - пальне, а місця його виробництва - є акцизними складами, які повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Державна фіскальна служба України у податковій консультації від 01.03.2019 року № 834/6/99-99-12-01-02-15/ІПК зазначила, і суд погоджується з цим, що на сьогоднішній день Податковим кодексом України та Постановою № 891 не визначено таке поняття як «проміжне сховище». Визначальною ознакою для встановлення відповідних вимірювальних приладів є можливість здійснити відпуск пального з відповідного складу чи резервуару.
Оскільки ані в запиті позивача про отримання податкової консультації ані в позовній заяві не наведено даних щодо неможливості отримання з «проміжного сховища» готової продукції - пального і навпаки, зазначення, що фактично з такого сховища, після злива сепараторної води, Позивач отримує готову продукцію - суд зазначає, що в цій частині податкова консультація не суперечить нормам або змісту відповідного збору, не спотворює зміст норм податкового законодавства, а тому податкова консультація від 01.03.2019 року № 834/6/99-99-12-01-02-15/ІПК скасуванню не підлягає.
Щодо правомірності податкової консультації від 04.04.2019 року № 1448/6/99-99-12-01-02-15/ІПК суд зазначає наступне.
Позивач попросив надати консультацію з наступних питань:
1. Чи необхідно ПрАТ «ДМЗ» оформлювати акцизний склад у разі якщо підприємством здійснюється виробництво бензолу сирого кам'яновугільного, його зберігання та реалізація виключно на експорт, тобто за межі митної території України?
2. Чи є орендовані типові залізничні цистерни, розвантаження яких здійснюється за межами митної території України, акцизним складом?
3. Чи вірно ПрАТ «ДМЗ» розуміє, що операція навантаження бензолу сирого кам'яновугільного в орендовані типові залізничні цистерни не є операцією реалізації підакцизної продукції, відповідно не потребує оформлення акцизної накладної?
4. Чи вірно ПрАТ «ДМЗ» розуміє, що операція реалізації бензолу сирого кам'яновугільного на експорт не є операцією реалізації підакцизної продукції, відповідно не потребує оформлення акцизної накладної?
Відносно першого питання суд зазначає, що Податковий кодекс України містить чітке поняття акцизного складу і які приміщення або територія не є акцизними складом. Вказані норми не становлять визначення акцизного складу в залежність від того, з якою метою виробляється пальне - з метою експорту чи споживання на митній території України, а тому податкова консультація з цього питання не суперечить нормам або змісту акцизного збору.
Щодо другого питання суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.6-1. Пункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України акцизний склад пересувний - це транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.
Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:
а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);
б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;
в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.
Не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;
Отже, з наведеної норми випливає, що переміщення пального або спирту етилового, що реалізується, митною територією України в транспортному засобі є визначальною ознакою для надання такому транспортному засобі статусу акцизного складу пересувного. Єдиним виключенням з такого правила є переміщення такого товару митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України.
Суд зазначає, що позивачем не було заначено ані в запиті про надання податкової консультації ані в позовній заяві в який момент вказані цистерни потрапляють до митного органу для оформлення митної декларації в режимі експорту, а тому суд звертає увагу, що під час переміщення вказаних цистерн від позивача до митного органу вказані цистерни мають статус акцизного складу пересувного, а тому в цій частині податкова консультація є правомірною.
Щодо третього питання суд зазначає, що відповідно п.п. 14.1.212. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:
до акцизного складу;
до акцизного складу пересувного;
для власного споживання чи промислової переробки;
будь-яким іншим особам.
Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:
у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;
при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.
При цьому п. 231.1. ст. 231 Податкового кодексу України встановлює, що платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.
Оскільки до потрапляння цистерн до митного органу вказані цистерни мають статус акцизного складу пересувного і фізичне переміщення від акцизного складу в такі цистерни підпадає під поняття реалізація, то відповідно суд дійшов висновку про обов'язок позивача оформити акцизну накладну.
Щодо четвертого питання, суд зазначає, що згідно п.п. 213.2 Податкового кодексу України, операцією з підакцизними товарами, яка не підлягає оподаткуванню, зокрема, є вивезення (експорту) підакцизних товарів (продукції) платником податку за межі митної території України.
Товари (продукція) вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною декларацією, у тому числі, якщо відвантаження відбулося у звітному періоді, а вивезення (експортування) - у наступному звітному періоді і на дату подання декларації з акцизного податку за звітний місяць наявна така митна декларація.
Відповідно до п.п. 231.1. та 231.5. ст. 231 Податкового кодексу України, платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.
При реалізації пального або спирту етилового особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов'язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального або спирту етилового. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального або спирту етилового, та акцизні накладні/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального або спирту етилового суб'єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Отже, з наведених норм суд дійшов висновку, що само по собі звільнення від оподаткування з акцизного збору не звільняє від обов'язку складення відповідної акцизної накладної.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що податкові консультації № 834/6/99-99-12-01-02-15/ІПК та № 1448/6/99-99-12-01-02-15/ІПК є обґрунтованими, а в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовної заяви, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволені позовної заяви Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 05393056, вул. Маяковського, 3, м. Дніпро, 49064) до Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) відмовити.
Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Горбалінський