ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
30 липня 2019 року Справа № 923/458/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"
до Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс"
про стягнення 64 803 грн. 50 коп.
за участі:
секретаря судового засідання Короткої Ю.А.,
представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Мусулевський А.А., довіреність від 02.10.2018 № 87 та ордер серія ХС №88272 від 03.12.2018
Позиція та докази позивача
Правовими підставами позову Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (позивач) до Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс" (відповідач) про стягнення 64803,50 грн., з яких 54866,50 грн. основного боргу, 622,32 грн. 3% річних, 1888,91 грн. інфляційних втрат, 7425,77 грн. пені вказано ст.ст.526, 530, 549, 610, 611, 625, 912 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 204, 212 Кодексу торговельного мореплавства України, а в якості обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги зазначено про порушення відповідачем договірних зобов'язань за укладеним між сторонами договором № 01/03-245 від 23.03.2016 бербоутного чартеру теплоходу "Бештау", а саме про нездійснення відповідачем повної оплати вказаного чартеру за четвертий квартал 2018 року, у встановлені у цьому договорі строки, та виникненням, у зв'язку з вказаним, у позивача, в силу закону та договору, права на нарахування заявлених до стягнення грошових сум річних, інфляційних, пені.
На підтвердження вказаних у позовній заяві обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, у позовній заяві зазначено та подано разом з нею: договір бербоутного чартеру теплоходу "Бештау" № 01/03-245 від 23.03.2016 (а.с.62-80), акт від 23.03.2016 здачі-приймання судна (а.с.81), додаткову угоду від 17.06.2016 до цього договору, з додатком (а.с.82-83), додаткову угоду від 11.01.2018 до цього договору (а.с.84), акт № ДП-0000558 від 31.12.2018 здачі-приймання робіт (надання послуг) до цього договору (а.с.61).
Позиція та докази відповідача
Відповідач, згідно наданого відзиву, визнав позов в повному обсязі та надав копії платіжних доручень від 29.05.2019 № 3642, від 05.06.2019 № 1748, від 12.06.2019 № 1754, від 02.07.2019 № 1770, за якими відповідачем сплачено у загальній сумі 54866,50 грн. плати за чартер (тобто, усю суму заявленого до стягнення з нього основного боргу), а також просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем відповідача та враховуючи на погашення відповідачем основного боргу за станом на час надання відзиву на позов.
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою суду від 02.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи, розгляд справи призначений в судовому засіданні 30.07.2019 о 9-30 год., встановлено строки, 22.07.2019 відповідачу для надання відзиву на позов, 29.07.2019 позивачу для надання відповіді на відзив.
Також, ухвалою суду від 02.07.2019 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про об'єднання в одне провадження справ за п'ятьма позовами позивача до відповідача за вимогами про стягнення заборгованості за договорами бербоутного чартеру відповідних теплоходів, оскільки за станом на 02.07.2019 (дата винесення ухвали про відкриття провадження у даній справі) розгляд справ за вказаними п'ятьма позовами перебуває на різних стадіях судового розгляду, й тому, об'єднання в одне провадження всіх цих справ або декількох з них, значно ускладнить спільний судовий розгляд таких позовів.
Позивач в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив.
Від сторін за станом на 30.07.2019 не надходили заяви та клопотання з процесуальних питань.
В судовому засідання 30.07.2019, по завершенню розгляду справи, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини, які встановлено судом
23.03.2016 Державне підприємство "Адміністрація річкових портів", як судновласник (надалі - позивач), та Комунальне підприємство "Херсонський комунальний транспортний сервіс", як фрахтувальник (надалі - відповідач), уклали між собою договір стандартного бербоутного чартеру № 01/03-245.
Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін в межах даного спору між ними, є наступні:
- тип судна, яке здається у чартер - пасажирський теплохід (п.6);
- час здачі судна у чартер - 23.03.2016 (п.14);
- термін дії чартеру - шістдесят місяців (п.20);
- здача судна в чартер здійснюється на підставі акту, що підписано уповноваженими представниками судновласників та фрахтувальників (п.29 додаткових статей до бербоутного чартеру);
- чартерна плата 219466 грн., з ПДВ, за кожні дванадцять місяців - (п.21, в редакції (з урахуванням) додаткової угоди від 11.01.2018);
- фрахтувальники оплачують судновласникам чартерну плату за судно в розмірі 219466 грн. (враховуючи податок на додану вартість) за кожний календарний рік … починаючи з дати і години здачі судна фрахтувальникам, й виплата чартерної плати здійснюється рівними частинами щоквартально, до п'ятого числа місяця, який йде за звітним кварталом на підставі рахунків судновласника (п.28 додаткових статей до бербоутного чартеру (в редакції (з урахуванням) додаткової угоди від 11.01.2018);
- за прострочення сплати чартерної плати фрактувальники сплачують на користь судновласників пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення (п.34).
На виконання умов вказаного укладеного між сторонами справи договору, 23.03.2016 за актом здачі-приймання судна позивач передав відповідачеві теплохід "Бештау" інв№12345824, а за актом № ДП-0000558 від 31.12.2018 здачі-приймання робіт (надання послуг) позивачем надано відповідачеві у четвертому кварталі 2018 року послуги з бербоут-чартеру теплоходу "Бештау" на суму 54866,50 грн., з ПДВ.
Відповідач вартість вказаних послуг сплатив платіжними дорученнями від 29.05.2019 № 3642 на суму 5000,00 грн., від 05.06.2019 №1748 на суму 10000,00 грн., від 12.06.2019 №1754 на суму 5000,00 грн., від 02.07.2019 №1770 на суму 34866,50 грн., перерахувавши позивачеві за усіма цими дорученнями у загальній сумі 54866,50 грн. плати за чартер за четвертий квартал 2018 року.
У зв'язку з невиконанням відповідачем договірного зобов'язання щодо здійснення оплати послуг позивача з бербоут-чартеру теплоходу "Бештау" за четвертий квартал 2018 року у строки, що встановлені умовами укладеного 23.03.2016 між ними договору № 01/03-245 стандартного бербоутного чартеру, за виконаним позивачем розрахунком відповідачу нараховані 622,32 грн. 3% річних, 1888,91 грн. інфляційних втрат, 7425,77 грн. пені, в часових межах існування відповідних сум заборгованості.
Правові норми, що підлягають застосуванню
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Відповідно до ст. 912 Цивільного кодексу України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.
Відповідно до ст.203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час; порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюється транспортними кодексами статутами.
Відповідно до ст.212 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається
Відповідно до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3 %) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.1 ст.199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору
Наявність укладеного між сторонами справи договору від 23.03.2016 № 01/03-245 стандартного бербоутного чартеру свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Позивачем виконаний передбачений для нього, як для судновласника, умовами вказаного договору обов'язок по передачі судна фрахтувальнику в чартер на певний строк.
Проте, відповідачем не виконаний передбачений для нього, як для фрахтувальника, умовами вказаного договору обов'язок по оплаті вартості чартеру судна в строки встановлені договором. Таким чином, відповідачем порушено договірні зобов'язання за укладеним між сторонами договором № 01/03-245 від 23.03.2016 бербоутного чартеру в частині оплати чартеру. Несплачена відповідачем на умовах договору № 01/03-245 від 23.03.2016 бербоутного чартеру вартість послуг позивача з бербоут-чартеру теплоходу "Бештау" за четвертий квартал 2018 року утворює заборгованість відповідача перед позивачем за цим договором.
Станом на час звернення позивача до суду з даним позовом розмір вказаної заборгованості відповідача перед позивачем складав 54 866,50 грн.
Платіжними дорученнями від 29.05.2019 №3642 на суму 5000,00 грн., від 05.06.2019 №1748 на суму 10000,00 грн., від 12.06.2019 №1754 на суму 5000,00 грн., від 02.07.2019 №1770 на суму 34 866,50 грн., вказану заборгованість було повністю сплачено.
Таким чином, станом на час розгляду даної судової справи відсутня заборгованість відповідача з оплати послуг позивача з бербоут-чартеру теплоходу "Бештау" за четвертий квартал 2018 року.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію містить у собі п.3.1. та п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Розрахунки заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних втрат судом перевірено, вони не містять арифметичних помилок, а також не є завищеними, оскільки виконані у відповідності до положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а розрахунок інфляційних втрат, ще й додатково, з урахуванням положень листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
Неустойка (штраф, пеня) має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
За п.34 укладеного між позивачем та відповідачем договору сторони встановили можливість застосування неустойки у випадку порушення фрахтувальником судна строків оплати фрахту, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період нарахування пені, від простроченої суми заборгованості за кожний день прострочення.
Розрахунок заявленої до стягнення пені судом перевірено, й встановлено, що цей розрахунок відповідає положенням п.34. укладеного між позивачем та відповідачем договору від 23.03.2016 № 01/03-245 стандартного бербоутного чартеру та приписам ст.ст.230, 231 Господарського кодексу України, ст.549 Цивільного кодексу України, не містить арифметичних помилок.
Щодо клопотання про зменшення пені
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Клопотання відповідача про зменшення розміру пені мотивоване 1)скрутним фінансовим становищем відповідача та 2)погашенням відповідачем за станом на час розгляду даної судової справи 54866,50 грн. заборгованості з оплати послуг позивача з бербоут-чартеру теплоходу "Бештау" за четвертий квартал 2018 року.
Поряд з цим, скрутне фінансове становище відповідача не підтверджено поданими відповідачем доказами. Матеріали листування відповідача з Херсонським міським головою та виконавчими органами Херсонської міської ради про надання фінансової підтримки на утримання річкового флоту в міжнавігаційний період та про включення до міського бюджету 2019 року коштів на покриття витрат відповідача у навігацію 2019 року, об'єктивно, не є належними доказами скрутного фінансового становища відповідача. При цьому, суду не надано будь-яких бухгалтерських документів відповідача за 2018 рік (перший квартал 2019 року), актів перевірки фінансової діяльності відповідача за 2018 рік тощо.
В контексті обґрунтування вказаного клопотання відповідача твердженнями про здійснення відповідачем повного погашення основного боргу станом на час розгляду справи, суд зазначає, що відповідачем допущено значне, за оцінкою суду, прострочення платежів - понад п'ять місяців проти встановлених договорів строків здійснення таких платежів, а, безпосередньо перерахування позивачеві відповідних коштів на погашення заборгованості розпочалося після звернення позивача до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості.
Додатково суд констатує про те, що відповідно до ст.2 ГПК України одним з принципів господарського судочинства є диспозитивність, зміст якого розкрито у положеннях ст.14 Господарського процесуального кодексу України, а саме, "спір вирішується судом не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих учасниками справи доказів". З урахуванням вказаного принципу господарського судочинства клопотання відповідача про зменшення розміру пені розглянуто судом, виключно, в контексті обставин, які було вказано відповідачем у даному клопотанні в якості підстав для зменшення пені.
Висновки суду
За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм суд дійшов висновків про те, що;
- провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 54866,50 грн. основного боргу має бути закрито, у зв'язку з відсутністю предмета спору;
- позовні вимоги в частині стягнення 622,32 грн. 3% річних, 1888,91 грн. інфляційних втрат, 7425,77 грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання його договірного зобов'язання в частині здійснення оплати чартеру судна;
- клопотання відповідача про зменшення розміру пені, з урахуванням скрутного фінансового становища відповідача, задоволенню не підлягає за відсутності належних доказів такого становища;
- клопотання відповідача про зменшення розміру пені, з урахуванням здійснення відповідачем повного погашення основного боргу станом на час розгляду справи, задоволенню не підлягає, у зв'язку з необґрунтованістю.
Розподіл судових витрат
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету п'ятдесят відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У зв'язку з визнанням відповідачем позову в повному обсязі до початку розгляду справи по суті, наявні підстави для повернення позивачу з державного бюджету, на підставі ч.1 ст.130 ГПК України, п'ятдесят відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно платіжного доручення від 27.05.208 № 345.
В іншій частині судовий збір покладається на відповідача, згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі. При цьому, суд констатує про те, за подання позову як з ціною 64 803,50 грн. (первинна ціна позову), так і з ціною 9937грн. (ціна позову після погашення основного боргу) сплаті підлягає 1921грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 231, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 54 866,50 грн. основного боргу за договором бербоутного чартеру № 01/03-245 від 23.03.2016.
2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.
3. Стягнути з Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс" (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Залізнична, буд.8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01235573) на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд.40; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 33404067) 7425,77 грн. пені, 622,32 грн. відсотків річних, 1888,91грн. інфляційних втрат та 960,50 грн. компенсації по сплаті судового збору.
4. Повернути Державному підприємству "Адміністрація річкових портів" (04119, м.Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд.40; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 33404067) з державного бюджету 960,50 грн. судового збору сплаченого за подання позовної заяви.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.08.2019
Суддя К.В. Соловйов