"29" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1320/14
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача (стягувача-скаржника) - не з'явився,
від відповідача (боржника) - не з'явився,
від ВДВС - Алієв А.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” на дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області (вх. № 2-3298/19 від 12.07.2019 р.) в порядку ст. 339-342Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/1320/14 за позовом Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” до Кредитної спілки “Істок” про стягнення 1934454,59 грн., -
У квітні 2014 року Кооперативна спілка “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Кредитної спілки “Істок” про стягнення 1934454,59 грн., в т.ч. заборгованості по сплаті позики 135000,00 доларів США, що еквівалентно 1517516,00 грн., заборгованості по сплаті відсотків в сумі 37080,00 дол. США, що еквівалентно 416838,53грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2014 р. (суддя Брагіна Я.В.) у справі № 916/1320/14 позов Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” до Кредитної спілки “Істок” про стягнення заборгованості за договором позики №1221b від 07.07.2008 р. в загальній сумі 1934454,59 грн. задоволено частково, стягнуто з Кредитної спілки “Істок” на користь Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” 135000 дол. США, що еквівалентно 1517516,00 грн., - заборгованості по сплаті позики, 36937,98дол. США, що еквівалентно 415242,00 грн., - заборгованості по сплаті процентів, 38657,00 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору; в решті позову відмовлено; відмовлено в задоволенні клопотання відповідача щодо розстрочки виконання рішення суду.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 р. у справі № 916/1320/14 рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2014 р. у цій справі змінено, викладено пункти 2, 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції: “2. Стягнути з Кредитної спілки “Істок” (65049, Одеська обл., м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 16/8, офіс 9, код ЄДРПОУ 26364449) на користь Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” (NL-3818 LA, Нідерланди, м. Амерсфурт, вул. Беркенвег, 7, Oikocredit, Ecumenical Development Co-operative Society U.A., Berkenweg 7, NL-3818 LA Amersfoort, the Netherlands, код ЄДРПОУ 31020744): 135000 дол. США, що на дату подання позовної заяви (03.04.2014р.) еквівалентно 1517616,00 грн. - заборгованість по сплаті позики; 22.544,93 дол. США, що на дату подання позовної заяви (03.04.2014р.) еквівалентно 253.441,09 грн. - заборгованість за відсотками; 35421,14 грн. судового збору. 3. В решті позовних вимог - відмовити”; 3. В решті рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2014 р. по справі № 916/1320/14 - залишити без змін”.
25.10.2016 року на виконання вказаної постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 р. у справі № 916/1320/14 господарським судом Одеської області був виданий відповідний наказ про стягнення з Кредитної спілки “Істок” на користь Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” 135000 дол. США, що на дату подання позовної заяви (03.04.2014р.) еквівалентно 1517616,00 грн. - заборгованість по сплаті позики; 22544,93 дол. США, що на дату подання позовної заяви (03.04.2014р.) еквівалентно 253441,09 грн. - заборгованість за відсотками; 35421,14 грн. судового збору.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 р. у справі № 916/1320/14 виправлено технічну описку, допущену при друкуванні резолютивної частини постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 р. по справі № 916/1320/14, зазначивши правильну юридичну адресу Кредитної спілки “Істок”.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.03.2017 р. у справі № 916/1320/14 виправлено описку, допущену в наказі господарського суду Одеської області від 25.10.2016 р. по справі №916/1320/14, який було видано на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 р., зазначивши у наказі суду вірну юридичну адресу боржника - Кредитної спілки “Істок”.
12.07.2019 р. від Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” до господарського суду Одеської області надійшла скарга на дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області (вх. № 2-3298/19) в порядку ст. 339Господарського процесуального кодексу України, в якій скаржник вказує на неправомірність закінчення державним виконавцем виконавчого провадження № 53696198 згідно постанови від 27.03.2019 р. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” з підстав фактичного виконання рішення суду в повному обсязі. Так, скаржник стверджує про невиконання рішення суду в повному обсязі, оскільки сума, що підлягає стягненню за виконавчим листом, обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу, а державний виконавець, змінюючи суму коштів, які підлягали стягненню за рішенням суду по справі № 916/1320/14, фактично перевищив власні повноваження.
Зокрема, скаржник у поданій скарзі вказує, що державним виконавцем на рахунок стягувача була перерахована заборгованість у розмірі 1806478,23 грн., однак не враховано, що загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню за наказом № 916/1320/14 становить 4285983,35 грн., що складається з 135000 дол. США заборгованості по сплаті позики, 22544,93 дол. США заборгованості за відсотками, 35421,14 грн. судового збору. При цьому скаржник зазначає, щоо у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент в гривні, а перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення. До того ж при визначенні зобов'язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов'язання і в резолютивній частині рішення суд зазначає саме розмір іноземної валюти, що підлягає стягненню. Гривневий еквівалент іноземної валюти, що підлягає стягненню, визначається за офіційним курсом Національного банку України на момент виконання грошового зобов'язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі йому готівки. Таким чином, скаржник стверджує, що державний виконавець позбавлений права самостійно обирати моделі поведінки при виконанні судових рішень, якщо таке право прямо не передбачено законодавством. Виконуючи судове рішення, державний виконавець зобов'язаний вчинити дії, які необхідні для того, щоб визнане судом та перенесене до виконавчого документа зобов'язання вважалось виконаним. Наразі скаржник зазначає, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, є недосконалим підходом до вирішення спорів передусім через те, що вносить двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.
Водночас, як вказує скаржник, судом при розгляді позову про стягнення заборгованості необхідно було визначитися із правовою природою вказаного зобов'язання і визначити, чи є це зобов'язання таким, що визначене виключно в іноземній валюті. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч 1, 2 ст. 192 Цивільного кодексу України. За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Як зазначає скаржник, загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим ч. 2 статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі, на думку скаржника, сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Таким чином, скаржник вважає, що судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а отже, сума, що підлягає стягненню за виконавчим листом, обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
При цьому скаржник вказує на правову позицію Великої Палати Верховного суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-134цс18, згідно якої зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження” у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувану. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
Отже скаржник стверджує, що виконавець безпідставно закінчив виконавче провадження, стягнувши заборгованість за наказом господарського суду Одеської області № 916/1320/14 не в повному обсязі, чим порушив приписи чинного законодавства, а також права Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” як стягувача за відповідним виконавчим провадженням. У зв'язку з цим виконавче провадження № 53696198, закінчене 27.03.2019 р., підлягає відновленню згідно ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” до моменту стягнення суми заборгованості в повному обсязі, а саме - 135000 дол. США - заборгованості по сплаті позики, 22544,93 дол. США - заборгованості за відсотками та 35421,14 грн. - судового збору.
При цьому скаржник додає, що строк на оскарження постанови пропущений не був, оскільки стягувач дізнався про закінчення виконавчого провадження 01.07.2019 р., однак про підстави закінчення виконавчого провадження стягувач дізнався лише після отримання повного тексту постанови, а саме 05.07.2019 р.
Відтак, скаржник просить суд:
- визнати недійсною постанову державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Алієва Айдина Тапдигалі Огли про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2019 р. в межах виконавчого провадження № 53696198 за наказом № 916/1320/14, виданим господарським судом Одеської області 25.10.2016 р. про стягнення з КС “Істок” на користь Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.А.” 135000 дол. США - заборгованості по сплаті позики, 22544,93 дол. США - заборгованості за відсотками, 35421,14 грн. судового збору;
- зобов'язати державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Алієва Айдина Тапдигалі Огли відновити виконавче провадження № 53696198 за наказом № 916/1320/14, виданим господарським судом Одеської області 25.10.2016 р. про стягнення з КС “Істок” на користь Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.А.” 135000 дол. США - заборгованості по сплаті позики, 22544,93 дол. США - заборгованості за відсотками, 35421,14 грн. судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 р. №2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017 р.) скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.07.2019 р. у справі № 916/1320/14 скаргу Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” прийнято до провадження та розгляд скарги призначено в засіданні суду на 25.07.2019 р.
ВДВС не погоджується зі скаргою, вважає її необґрунтованою, про що зазначено у запереченнях на скаргу (вх. №14863/19 від 25.07.2019 р.). Зокрема, ВДВС, посилаючись на ст.ст. 19, 129-1 Конституції України, ст. 1, ч. 1ст. 5, ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” вказує, що на примусовому виконанні у Першому Київському відділі державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження ВП № 53696198 з виконання наказу № 916/1320/14, виданого 25.10.2016 р. господарським судом Одеської області, про стягнення з КС “Істок” на користь Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.А.” 135000,00 дол. США., що на дату подання позовної заяви (03.04.2014 р.) еквівалентно 1517616,00 грн. - заборгованість по сплаті позики, 22544,93 дол. США., що на дату подання позовної заяви (03.04.2014р.) еквівалентно 253441,09 грн. - заборгованість за відсотками, 35421,14 грн. судового збору. Як зазначає ВДВС, 05.04.2017 р. головним державним виконавцем Відділу Алієвим А.Т. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа ВП № 53696198 та копії постанови про відкриття виконавчого провадження направлені сторонам виконавчого провадження за вих. № 11693 від 05.04.2017 р. (на супровідному листі є відповідна відмітка про отримання постанови представником стягувача). Водночас, як вказує ВДВС, грошові кошти, що надійшли від боржника на депозитний рахунок відділу у сумі 800000,00 грн. 29.03.2018 року; у сумі 400000,00 грн. 11.04.2018 року та у сумі 787326,05 грн. 14.05.2018 року, у відповідності ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження”, було розподілено та перераховано. Наразі ВДВС зауважив, що у зв'язку з відсутністю банківських реквізитів стягувача, стягнуті з боржника грошові кошти в розмірі 1806580,23 грн. було залишено на депозитному рахунку відділу.
Також ВДВС зазначає, що оскільки рішенням суду було визначено спосіб виконання рішення, а саме стягнення з боржника суму коштів у національній валюті в розмірі 1806580,23 грн., фактичним виконанням рішення в повному обсязі вважається стягнення з боржника саме цієї суми, суми виконавчого збору в розмірі 10% від цієї суми та витрат виконавчого провадження. Тому, як стверджує ВДВС, сума грошових коштів, які надійшли на депозитний рахунок відділу було достатньо для погашення заборгованості за виконавчим документом, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а тому після відкриття відділом валютного рахунку та перерахування на рахунок стягувача стягнутих з боржника коштів в розмірі 1806580,23 грн., головним державним виконавцем відділу Алієвим А.Т. у зв'язку з повним та фактичним виконанням рішення, 27.03.2019 р. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 53696198.
Таким чином, як зазначає ВДВС, державний виконавець під час проведення виконавчих дій не порушив жодних нормативно правових актів, що виключає в його діях елемент протиправності, а також державний виконавець не самостійно обрав модель поведінки, як стверджує скаржник у своїй скарзі, а діяв у спосіб, визначений рішенням суду у повній відповідності із нормами Закону України “Про виконавче провадження”.
Крім того, ВДВС додає, що представником стягувача ОСОБА_1 07.04.2017 р. було отримано постанову державного виконавця від 05.04.2017 року ВП № 53696198, в якій зазначалась сума боргу за виконавчим документом в розмірі 1806580,23 грн. та вказана постанова сторонами, у тому числі представниками Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.”, у встановленому законом порядку не оскаржувалась, сума заборгованості за виконавчим документам не оспорювалась.
Таким чином, ВДВС стверджує, що скарга представника Кооперативної спілки "Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” щодо визнання недійсною постанови головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Алієва А.Т. від 27.03.2019 року ВП № 53696198 та зобов'язання головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Алієва А.Т. відновити виконавче провадження ВП№53696198, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідач (боржник) відзив на скаргу не надав, також представник відповідача (боржника) у судове засідання не з'явився, хоча про дату і час розгляду скарги повідомлявся судом належним чином, у зв'язку з чим з'ясувати думку стосовно поданої скарги не уявляється можливим.
Так, за приписами ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, державного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи та скарги, заслухавши пояснення представника ВДВС, господарський суд зазначає наступне.
Як з'ясовано судом, наказ господарського суду Одеської області 25.10.2016 р. про примусове виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 р. у справі № 916/1320/14 щодо стягнення з Кредитної спілки “Істок” на користь Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” 135000 дол. США, що на дату подання позовної заяви (03.04.2014р.) еквівалентно 1517616,00 грн. - заборгованість по сплаті позики; 22544,93 дол. США, що на дату подання позовної заяви (03.04.2014р.) еквівалентно 253441,09 грн. - заборгованість за відсотками; 35421,14 грн. судового збору, був пред'явлений Кооперативною спілкою “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” (стягувачем) до примусового виконання до Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 р. виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
В ч. 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Так, 05.04.2017 р. головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № ВП 53696198 з виконання виданого господарським судом Одеської області наказу по справі № 916/1320/14 від 25.10.2016 р. про стягнення з Кредитної спілки “Істок” на користь Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” 135000 дол. США, що на дату подання позовної заяви (03.04.2014р.) еквівалентно 1517616,00 грн. - заборгованість по сплаті позики; 22544,93 дол. США, що на дату подання позовної заяви (03.04.2014р.) еквівалентно 253441,09 грн. - заборгованість за відсотками; 35421,14 грн. судового збору. При цьому у вказаній постанові про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2017 р. зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено останнього про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
В подальшому головний державний виконавець Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області ОСОБА_2 Т ОСОБА_3 звернувся з листом до Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” про надання реквізитів банківського рахунку для перерахування стягнутих з боржника грошових коштів, які знаходяться на депозитному рахунку Відділу.
25.10.2018 р. Кооперативна спілка “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” звернулась до Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області із заявою про зарахування грошових коштів на банківський рахунок стягувача, згідно якої стягувач просив здійснювати виконання наказу господарського суду Одеської області по справі № 916/1320/14 від 25.10.2016 р. в іноземній валюті (в доларах США) у сумах, що підлягають стягненню згідно цього наказу та в порядку, визначеному п. 3 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження”; зарахувати грошові кошти, стягнуті з боржника, на рахунок стягувача в банку за наступними реквізитами (вже були повідомлені раніше за заявою представника стягувача): VAT: NL 00.57.98.966.В.01, Address of the Rabobank is Croeselaan 18, 3521 CB Utrecht; зараховувати грошові кошти, що будуть стягнуті з боржника в подальшому на вищезазначений банківський рахунок стягувача; у разі стягнення з боржника грошових коштів в українській гривні або в іноземній валюті, іншій ніж долар США, забезпечити купівлю доларів США та їх зарахування на вищезазначений банківський рахунок стягувача в порядку, визначеному пунктами 1, 3 ст. 47, п. 3 ст. 49 Закону; протягом 10 (десяти) днів після отримання цієї заяви повідомити представника стягувача в Україні письмово про перерахування іноземної валюти (в доларах США) на банківський рахунок стягувача та/або купівлю іноземної валюти (в доларах США) для зарахування на цей рахунок.
В подальшому головний державний виконавець Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області ОСОБА_4 А ОСОБА_3 Т ОСОБА_3 звернувся до Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” з листом від 11.12.2018 р., в якому вказав, що стягувачем не надано банківських реквізитів, необхідних для перерахування стягнутих з боржника коштів у національній валюті, а Перший Київський відділ державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області тимчасово не має валютних рахунків, у зв'язку з чим не виявляється можливим перераховувати стягнуті з боржника кошти на рахунки в іноземній валюті або за кордон за наданими Кооперативною спілкою “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” реквізитами.
При цьому 15.01.2019 р. начальник Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області Серебрійська О.Ю. звернувся до ПАТ “Експортно-імпортний банк України” листом за вих. № 781, в якому, посилаючись на ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження”, вказано, що грошові суми, стягнуті з боржника КС “Істок” в розмірі 1806478,23 грн., необхідно перераховувати на користь Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A” на наступні реквізити: Account Name: Oikocredit EDCS; Bank: Rabobank Nederland; Account Number: 3000 НОМЕР_1 ; IBAN: NL49 RABO 0300 056257; SWIFT: RABONL2U; VAT: NL 00.57.98.966.B.01; Address of the Rabobank is Croeselaan 18,3521 СВ Utrecht.
З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням № 241 від 16.01.2019 р. Перший Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області здійснив бронування коштів на купівлю валюти згідно заявки № 1 без ПДВ.
Як вбачається з платіжного доручення в іноземній валюті № 1 від 29.01.2019 р., Першим Київським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області на рахунок Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” були перераховані грошові кошти в розмірі 64308,03 дол. США із призначенням платежу: “перерахування коштів на виконання провадження № 53696198 від 05.04.2017 р., наказ суду № 916/1320/14 від 25.10.2016 р.
27.03.2019 р. головним державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області Алієвим А.Т. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”, згідно якої рішення суду згідно з виконавчим документом виконано в повному обсязі, а саме заборгованість в розмірі 1806478,23 грн., виконавчий збір та витрати виконавчого провадження боржником сплачені в повному обсязі.
Не погодившись з вказаною постановою ВДВС про закінчення виконавчого провадження, стягувач звернувся до суду зі скаргою, вважаючи такі дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області неправомірними.
Згідно ч. 1, 5 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (п. ч. 1 ст. 341 ГПК України).
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження” копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Наразі слід зазначити, що з наявних в матеріалах справи копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.03.2019 р. підлягала направленню стягувачу згідно супровідного листа ВДВС від 27.03.2019 р. Однак, в матеріалах справи відсутні докази направлення вказаного супровідного листа разом з постановою скаржнику або докази вручення боржнику цієї постанови не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення.
Враховуючи вищенаведені обставини щодо відсутності належних доказів надсилання стягувачу (скаржнику) постанови про закінчення виконавчого провадження, суд доходить висновку про неповідомлення ВДВС стягувача про закінчення виконавчого провадження у встановлений законом строк.
Так, скаржник стверджує, що про зміст оскаржуваної постанови Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 27.03.2019 р. про закінчення виконавчого провадження сятувачу - КП “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” стало відомо 05.07.2019 р. під час отримання представником повного тексту постанови згідно заяви від 01.07.2019 р. Вказані обставини ВДВС не спростовані, адже належних доказів направлення копії вказаної постанови згідно вимог ч. 1 ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження” до суду не надано з боку ВДВС.
В свою чергу з огляду на вказане та враховуючи те, що заявлену скаргу подано до господарського суду 12.07.2019 р., відповідно суд вважає, що скарга заявлена у встановлений п. 1 ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України та ч. 5 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” строк для оскарження дій органу ДВС.
Проаналізувавши зміст скарги, суд вважає, що подана КП “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, в обґрунтування своїх вимог у скарзі стягувач стверджує про невиконання рішення суду в повному обсязі, оскільки сума, що підлягає стягненню за виконавчим листом, обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу, а державний виконавець, змінюючи суму коштів, які підлягали стягненню за рішенням суду по справі № 916/1320/14, фактично перевищив власні повноваження.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України “Про виконавче провадження” під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 1, п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно ч. 4 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
До того ж за приписами ч. 5 ст. 18 цього Закону під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Відповідно до ч. ч. 2, 8 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження” стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 Цивільного кодексу України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 Цивільного кодексу України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у ст. 533 Цивільного кодексу України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Отже, гривня як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим, частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
У частині третій статті 533 Цивільного кодексу України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Позовні вимоги Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” про стягнення з Кредитної спілки “Істок” заборгованості по сплаті позики 135000,00 доларів США, що еквівалентно 1517516,00 грн., заборгованості по сплаті відсотків в сумі 37080,00 дол. США, що еквівалентно 416838,53грн. частково задоволено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 р. у справі № 916/1320/14 та стягнуто з Кредитної спілки “Істок” на користь Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” 135000 дол. США, що на дату подання позовної заяви (03.04.2014р.) еквівалентно 1517616,00 грн. - заборгованість по сплаті позики; 22544,93 дол. США, що на дату подання позовної заяви (03.04.2014р.) еквівалентно 253441,09 грн. - заборгованість за відсотками; 35421,14 грн. судового збору. При цьому в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання КС “Істок” умов договору позики № 1221b, укладеного 07.07.2008р. між Кооперативною спілкою “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” (позикодавець) та Кредитною спілкою “Істок” (позичальник) щодо неповернення коштів в зазначений в договорі строк, а також несплати процентів в повному обсязі за користування позикою. Між тим, п. 2.1 договору від 07.07.2008 р. сторони погодили, що позикодавець надає на користь позичальника позику, загальна сума якої становить 270000 доларів США.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
Таким чином, судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а отже, сума, що підлягає стягненню за виконавчим документом, обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу. З огляду на зазначене, виконання за виконавчим документом повинно здійснюватися в іноземній валюті.
Оскільки виконання судового рішення як примусове, так і добровільне, у спорі про стягнення заборгованості встановлено в іноземній валюті, необхідно виконувати, виходячи саме із встановленого розміру зобов'язання у відповідній валюті, а не його гривневого еквіваленту, встановленого на момент прийняття рішення у справі. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 914/3151/13.
Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України “Про виконавче провадження”. Відповідно до ч. 3 вказаної статті Закону у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
З матеріалів справи вбачається, що господарський суд Одеської області, ухвалюючи рішення у даній справі, визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на дату подання позовної заяви до суду.
Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент подання позовної заяви до суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.
Таким чином, враховуючи наведене, суд зазначає, що оскільки у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті визначено еквівалент такої суми у гривні, стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума саме в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.
Такий самий правовий висновок вказано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 761/12665/14-ц.
При цьому слід зазначити, що з метою виконання рішення державний виконавець не тільки має використовувати надані йому права для фактичного виконання рішення суду, але й зобов'язаний ефективно та у належному порядку використати такі права, встановлені Законом.
Таким чином, виходячи з наявних матеріалів справи, господарським судом встановлено, що державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, всупереч вимог ч. 3 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження” та ст. 533 Цивільного кодексу України, на рахунок стягувача була перерахована заборгованість не в розмірі 135000 дол. США заборгованості по сплаті позики та 22544,93 дол. США заборгованості за відсотками, а стягнута заборгованість в розмірі 1806478,23 грн.
Отже, в даному випадку головний державний виконавець Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області не мав правових підстав для закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виданого господарським судом Одеської області наказу від 25.10.2016 р. по справі № 916/1320/14 про стягнення з відповідача (боржника) коштів. За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржувана постанова Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 27.03.2109 р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 53696198 по справі № 916/1320/14 винесена державним виконавцем вказаного Відділу неправомірно, оскільки виконавчий документ не був виконаний в повному обсязі.
Наведені Першим Київським ВДВС м. Одеса у відзиві на скаргу доводи не спростовують вказаних висновків суду.
Відтак, господарський суд доходить до висновку про правомірність доводів скаржника щодо неправомірного закінчення державним виконавцем Першого Київського ВДВС виконавчого провадження.
Згідно ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно роз'яснень, наведених в п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Враховуючи наведене та встановлення судом факту неправомірності закінчення державним виконавцем Першого Київського ВДВС виконавчого провадження ВП № 53696198 з примусового виконання виданого господарським судом Одеської області наказу від 25.10.2016 р. по справі № 916/1320/14, суд вважає, що постанова державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області від 27.03.2019 р. про закінчення виконавчого провадження № 53696198 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської від 25.10.2016 р. у справі № 916/1320/14 про стягнення з Кредитної спілки “Істок” на користь Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” заборгованості підлягає визнанню недійсною. В свою чергу з огляду на положення ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” суд вважає за необхідне зобов'язати ВДВС відновити вказане виконавче провадження з метою поновлення порушеного права скаржника (стягувача).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оцінюючи наявні докази в сукупності, суд вважає, що скарга Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” на дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області підлягає задоволенню, враховуючи встановлення судом порушень вимог законодавства в діях органу державної виконавчої служби під час закінчення виконавчого провадження ВП № 53696198 з примусового виконання виданого господарським судом Одеської області наказу від 25.10.2016 р. по справі № 916/1320/14.
Керуючись ст.ст. 342, 343, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скаргу Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” на дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області (вх. № 2-3298/19 від 12.07.2019 р.) у справі № 916/1320/14 задовольнити.
2. Визнати недійсною постанову державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області від 27.03.2019 р. про закінчення виконавчого провадження № 53696198 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської від 25.10.2016 р. у справі № 916/1320/14 про стягнення з Кредитної спілки “Істок” на користь Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” заборгованості.
3. Зобов'язати державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції у Одеській області відновити виконавче провадження № 53696198 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської від 25.10.2016 р. у справі № 916/1320/14 про стягнення з Кредитної спілки “Істок” на користь Кооперативної спілки “Ойкокредит, кооперативна спілка всесвітнього розвитку U.A.” заборгованості.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали складено 05.08.2019 р.
Суддя В.С. Петров