Іменем України
08 серпня 2019 року
Київ
справа №826/19091/15
адміністративне провадження №К/9901/9849/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта - Банк" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2016 у складі судді Погрібніченка І.М. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 у складі колегії суддів: Костюк Л.О., Мельничука В.П., Твердохліб В.А. у справі №826/19091/15 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта - Банк" про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Контдратюка В.С. (надалі по тексту - відповідач) скасувати запис в Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер обтяження 7028717, від 19.11.2012 21:45:05, про заміну умов обтяження іпотекою квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідачем неправомірно внесено до Державного реєстру іпотек запис, яким змінено попереднього іпотекодержателя (ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») на нового (ПАТ «Дельта Банк»), якого ОСОБА_1 не визнає як нового кредитора.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року, визнано дії Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка В.С. щодо внесення змін до Державного реєстру іпотек, реєстраційний номер обтяження 7028717, про заміну умов обтяження іпотекою квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , неправомірними.
Зобов'язано Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка В.С. скасувати запис в Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер обтяження 7028717, від 19.11.2012 21:45:05, про заміну умов обтяження іпотекою квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Дельта - Банк" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги заявником зазначено, що на момент укладення договору про передачу активів, діюче законодавство України не передбачало обов'язку нотаріуса (реєстратора) щодо внесення інформації про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою або відступлення прав за іпотечним договором до Державного реєстру іпотек в день укладення договору та тим самим нотаріусом, який цей договір посвідчував.
Відзивів на касаційну скаргу позивачем та відповідачем до суду не подано.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У ході розгляду справи судами встановлено, що 16 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 0703/0408/71-068 (далі - Договір № 0703/0408/71-068), відповідно до якого ВАТ «Сведбанк» надав позивачу кредит.
В якості забезпечення Кредитного договору № 0703/0408/71-068 від 16.04.2008, в цей же день між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір № 0703/0408/71-068-Z-1 (далі - Договір № 0703/0408/71-068-Z-1), по умовам якого позивач передав в іпотеку ВАТ «Сведбанк» наступне нерухоме майно (далі - Предмет іпотеки): квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бурзагли І.І. за реєстровим № 5735.
25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (який є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк») (Продавець) та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги, по умовам якого Продавець цим погоджується продати (відступити) Права вимоги та передати їх Покупцю, а Покупець цим погоджується купити Права вимоги, прийняти їх і сплатити Загальну Купівельну ціну. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за № № 1306, 1307.
Таким чином, відповідно до умов вказаного договору, ПАТ «Сведбанк» продав (відступив) права вимоги та передав їх, а ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних договорах, у тому числі й по договору від 16.04.2008 № 0703/0408/71-068.
В подальшому, 19.11.2012 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. зареєстровано обтяження в Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер обтяження 7028717, згідно якого іпотекодержателем належного позивачу на праві приватної власності майна (житлової квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) зазначено Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».
Про внесення вищевказаного запису до реєстру позивачу стало відомо 29.07.2015, після отримання Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, індексний номер 41419631.
Незгода з діями відповідача щодо внесення змін до Державного реєстру іпотек про заміну умов обтяження іпотекою квартири обумовили позивача звернутися до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача станом на час вчинення ним реєстраційних дій (19.11.2012) були відсутні повноваження для вчинення реєстрації обтяження згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 в контексті Закону № 1952-IV.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом).
За правилами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Як установлено матеріалами справи, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням нотаріуса про державну реєстрацію змін умов обтяження нерухомого майна у зв'язку із захистом права власності на квартиру. Позивачем обрано такий спосіб захисту, як скасування реєстраційної дії та залишення права вимоги на квартиру, яка є предметом договору іпотеки від 16.04.2008 № 0703/0408/71-068-Z-1, за первісним іпотекодавцем.
Проте заявлені в справі вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо виконання умов договору іпотеки та правомірності набуття третьою особою прав іпотекодержателя.
Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення нотаріуса як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання умов цивільно-правової угод, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Вказана позиція підтверджена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 826/1656/18 та від 14 листопада у справі № 826/7619/16, в яких стороною виступає особа, що вчинила реєстраційну дію (державний реєстратор), третьою особою - банк, а предметом спору є реалізація прав іпотекодержателя на предмет іпотеки, у яких Велика Палата скасувала рішення адміністративних судів першої та апеляційної інстанцій із закриттям провадження у справі, оскільки спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Зазначена практика вже є сталою і колегія суддів не знаходить підстав для відступу від такої правової позиції.
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, Суд дійшов висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів. Цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини спрямовані на захист цивільного права позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року скасувати.
Провадження у справі № 826/19091/15 закрити.
Повідомити позивачу, що справу може бути розглянуто в порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко