Іменем України
07 серпня 2019 року
Київ
справа №826/10322/15
адміністративне провадження №К/9901/5113/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/10322/15
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Любові Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Старокиївський банк», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Любові Олександрівни на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Коротких А.Ю., суддів: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" Пантіної Любові Олександрівни, (надалі також Відповідач - 1, Уповноважена особа), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі також Відповідач - 2, Фонд), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Старокиївський Банк", про:
- визнання протиправними дій Уповноваженої особи при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та визнання договору банківського рахунку від 28.05.2014 №8291 та договір банківського вкладу від 12.06.2014 № 06/1276-2014 нікчемними;
- зобов'язати Уповноважену особу включити ОСОБА_1 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у Уповноваженої особи Фонду були відсутні правові підстави для визнання договору банківського вкладу нікчемним, а тому відповідачем в порушення норм чинного законодавства, не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" Пантіної Любові Олександрівни при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 та визнання договору банківського рахунку від 28.05.2014 № 8291 та договору банківського вкладу від 12.06.2014 № 06/1276-2014 нікчемними.
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" Пантіну Любов Олександрівну включити ОСОБА_1 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Судами встановлено, між ОСОБА_1 та ПАТ "Старокиївський банк" укладено договір банківського рахунку №8291 від 28 травня 2014 року.
Відповідно до п. 1.1 - п. 1.4 вказаного вище договору, за цим Договором Банк відкриває банківський поточний (на вимогу) рахунок Клієнта № НОМЕР_2 у доларах США, надалі - "Рахунок", та здійснює за ним операції згідно з нормами діючого законодавства України, нормативно - правових актів Національного банку України чинних Умов здійснення операцій за рахунками фізичних осіб нормативно - правових актів Національного банку України та чинних Умов здійснення операцій за рахунками фізичних осіб в ПАТ "Старокиївський банк", надалі - Умови. За користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку Клієнта, Банк сплачує проценти в порядку та на умовах, визначених Договором. Документом, що підтверджує відкриття Клієнту Рахунку у Банку, є Свідоцтво про відкриття рахунку. Документом, що підтверджує прибутково-видаткові операції Клієнта, є виписка з Рахунку, в якій відображається початковий стан рахунку, суми операцій та залишок.
Крім того, між ОСОБА_1 та ПАТ "Старокиївський банк" укладено договір банківського вкладу №06/1276-2014 від 12 червня 2014 року.
У відповідності до п. 1.1 - п. 1.5 вищезазначеного договору, Банк відкриває Вкладнику вкладний (строковий) Рахунок № НОМЕР_2 "Недільний" у доларах США, а Вкладник вносить на цей Рахунок грошові кошти у сумі 14000,00 (чотирнадцять тисяч доларів США 00 центів). Договором банківського вкладу визначаються права, зобов'язання Сторін та інші умови, визначені Цивільним кодексом України, чинним законодавством, нормативно - правовими актами Національного банку України, цим Договором та діючими "Умовами здійснення операцій за рахунками фізичних осіб в ПАТ "Старокиївський банк затверджених рішенням Правління (Протокол № 8 від 03.08.2009), (далі-Умови), а також розміщеними на сайті www.oldbank.com. Дата внесення Вкладу -12.06.2014, дата повернення Вкладу - 19.06.2014. Процентна ставка за Вкладом складає 0,5 % процентів річних. За даним вкладом внески не передбачені. Часткова видача Вкладу до спливу строку, встановленого п. 1.2. цього Договору, прирівнюється до розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника.
Згідно з квитанцією від 12.06.2014 №67078 позивачем на банківський вкладний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий нею у ПАТ "Старокиївський банк" внесено грошові кошти в сумі 14 000 доларів США, що еквівалентно 163165,28 грн.
Відповідно до банківської виписки станом на 1 вересня 2014 року залишок коштів на рахунку № НОМЕР_2 становить в гривневому еквіваленті 164657,51 грн.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17.06.2014 №50 розпочато процедуру виведення ПАТ "Старокиївський банк" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду.
Постановою Правління Національного банку України від 11.09.2014 № 563 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк". Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.09.2014 року № 92 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".
Вказаним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" з 18.09.2014 року Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку строком на один рік з 18.09.2014 року по 18.09.2015 року включно призначено Пантіну Л.О.
Листом від 17.04.2015 року № 2876/09-02 позивача повідомлено про початок процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський банк", а також про визнання правочинів, в тому числі договору банківського вкладу № 06/1276-2014 від 15.06.2014, операцій з внесення та перерахування грошових коштів по рахункам, відкритим на виконання вказаних договорів, нікчемними.
Оскільки позивача не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, та, відповідно, до загального реєстру вкладників, у зв'язку з чим позивачу не виплачено гарантованої суми коштів, остання звернулася з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Старокиївський Банк" повністю відповідають Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому суд виходив з того, що відповідно до вимог Закону Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті, а також повідомляти сторін за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач є вкладником у розумінні статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і на нього поширюються гарантії вкладника неплатоспроможного банку. При цьому суд виходив з того, що підставою для не включення позивача до Переліку вкладників є проведення перевірки за всіма банківськими рахунками, на яких обліковуються залишки грошових коштів вкладників, відкриття кримінального провадження для встановлення ознак кримінального правопорушення в діях службових осіб банку та колишніх клієнтів банку, проте наведені відповідачем обставини не можуть бути підставами для позбавлення вкладника права на отримання гарантованої суми відшкодування.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що приймаючи рішення про визнання договорів банківського вкладу та рахунку позивача нікчемними відповідач виходив з того, що у день зарахування їй коштів в сумі 14000 доларів США майже щохвилинно в касу банку було внесено 177490 доларів США 13 фізичним особам, в тому числі позивачкою. Проте, дана обставина не свідчить про нікчемність укладених нею договорів, оскільки відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня, тобто банк зобов'язаний виконати доручення клієнта незалежно від часу його надходження. Крім того, проведення банком у базі даних платежів після закінчення операційного часу також не впливає на дійсність договору банківського вкладу та не є підставою для обмеження прав клієнта банку, а також визнання договору нікчемним, оскільки ч. 3 ст. 38 Закону має вичерпний перелік визнання договорів нікчемними.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні договори укладено до винесення Правлінням Національного банку України постанови від 17.06.2014 про віднесення ПАТ "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних, а тому визнав безпідставними доводи відповідача щодо створення укладеними правочинами штучного зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в майбутньому відшкодувати кошти за його рахунок, оскільки ліквідація банку станом на 12.06.2014 очевидною не була.
Апеляційний суд зазначив, що зарахування коштів на рахунок позивача відбулось безпосередньо самою позивачкою, що свідчить про те, що кошти були внесені позивачем не внаслідок "дроблення" вкладу іншого клієнта, а особисто готівкою в касу банку.
Крім того, апеляційний суд визнав необґрунтованими посилання відповідача на порушення кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення за фактами зловживання службовим становищем, оскільки по даному кримінальному провадження відсутній вирок чи інші рішення, які б встановлювали певні факти.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, Уповноважена особа Фонду подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. Вказує, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок складення працівниками банку недостовірних документів щодо видачі та внесення готівкових коштів до каси банку, оскільки готівка фактично не видавалася та не вносилась через відсутність на той час готівкових коштів у банку. Вказане свідчить про укладення позивачем нікчемних правочинів відповідно до частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому наголошено на тому, що Уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє останній та фіксує даний факт, а відтак правочин є нікчемним не в силу рішення відповідача, а в силу Закону з моменту укладення такого правочину. Зауважено, що спірні правочини укладено в період дії постанови правління НБУ від 12 травня 2014 року №276/БТ, якою ПАТ "Старокиївський банк" було віднесено до категорії проблемних.
У відзиві на касаційну скаргу Фонд підтримав її вимоги та просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу представник позивача просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - залишити без змін. Вказує, що посилання відповідача на неправомірність дій працівників банку при оформленні відповідних договорів із банком не може бути самостійною підставою для сумніву у добросовісності позивача як вкладника при виконанні умов договору банківського вкладу. Також зауважено, що постанова НБУ від 12 травня 2014 року є банківською таємницею, а тому позивачу не було відомо про обставини віднесення банку до категорії проблемних.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 17 червня 2014 року № 365 "Про віднесення ПАТ "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних" на рахунку позивачки перебувала сума у розмірі 14000 доларів США.
Кошти на рахунок позивача були зараховані 12 червня 2014 року, тобто до прийняття Національним банком України рішення №365 "Про віднесення ПАТ "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних" та запровадження тимчасової адміністрації (до 17 червня 2014 року). Ці кошти відповідно до квитанції від 12 червня 2014 року №67078 на рахунок було залучено позивачкою через касу банку.
Частина друга статті 38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на дату укладення договорів) визначає, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв:
1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;
2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;
3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;
4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;
5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;
6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.
Згідно з частиною третьою вказаної статті встановлено, що договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі звернення до суду уповноваженої особи Фонду державне мито не сплачується.
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, чинній з 11 липня 2014 року, Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому колегія суддів зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.
Відповідно до наказу від 29 серпня 2014 року № 61 відповідачем, з урахуванням рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 серпня 2014 року № 182/14 та від 28 серпня 2014 року №188/14, було визнано нікчемними правочини та трансакції згідно переліку, в тому числі і правочини щодо укладення договору банківського рахунку та банківського вкладу позивачкою.
Разом з тим, ні вищевказаний наказ, ні повідомлення про нікчемність правочину, всупереч приписам чинного законодавства, не містить посилань на конкретні підстави, визначені статтею 38 Закону №4452-VI, в редакції, чинній на час укладення договорів, з якими відповідач пов'язує нікчемність правочину (договору) банківського вкладу.
Викладені відповідачем у касаційній скарзі посилання на визнання спірного правочину нікчемним з огляду на підстави, визначені пунктом 2 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI, визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки відповідачем всупереч приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) не було доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок укладення спірного правочину банк став неплатоспроможним, у разі якщо відповідач вважав правочини нікчемними з підстав, визначеної Законом № 4452-VI у редакції, чинній з 11 липня 2014 року.
При цьому судом касаційної інстанції також враховується і той факт, що спірні правочини було укладено до внесення змін до статті 38 Закону № 4452-VI, пункт другий якої (в редакції чинній до 11 липня 2014 року) передбачав укладення договорів про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов. Слід зауважити, що договір банківського вкладу не відноситься до кредитних, а тому застосування до спірних правовідносин підстав нікчемності правочину, визначених наведеною правовою нормою є безпідставним. Пункту сьомого стаття 38 у вказаній редакції Закону № 4452-VI не містила.
Таким чином, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача, обов'язковим є зазначення останнім конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, перелік яких є вичерпним.
З приводу посилань заявника касаційної скарги на те, що спірний правочин було укладено в період дії обмежень, встановлених постановою Правління НБУ від 12 травня 2014 року №276/БТ "Про віднесення ПАТ "Старокиївський банк" до категорії проблемних", колегія суддів касаційного суду зазначає, що відповідно до приписів статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" положення вказаної постанови є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача з її положеннями відповідачем надано не було, як і не надано, всупереч приписів статті 71 КАС України (в редакції чинній на час ухвалення рішень судами) доказів доведення керівництвом такої інформації і до відповідальних працівників банку, якими було оформлено з позивачем спірні договори банківського вкладу та банківського рахунку.
Слід зазначити, що відповідно до наданої квитанції від 12 червня 2014 зарахування коштів на вкладний депозитний рахунок позивача відбулось шляхом внесення готівки через касу банку і це відповідає приписам пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492. Доказів іншого відповідачем не надано.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "Старокиївський банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому відповідачем не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Старокиївський банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.
Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "КБ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду, що правильно встановив апеляційний суд.
Разом з цим, суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.
Такі неправомірні або оспорювані дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов'язковими для адміністративних судів.
Проте, жодних вироків, якими б було встановлено наявність незаконних дій з боку позивача чи працівників банку під час укладення договорів банківського вкладу суду відповідачем надано не було.
При цьому судом касаційної інстанції визнається помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" Пантіної Любові Олександрівни при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 та визнання договору банківського рахунку від 28.05.2014 № 8291 та договору банківського вкладу від 12.06.2014 № 06/1276-2014 нікчемними, з огляду на наступне.
Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Старокиївський банк" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та №819/353/16 від 04 липня 2018 року.
Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.
Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи, а тому відсутні підстави для оскарження такого наказу у судовому порядку.
Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Згідно з пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.
Отже, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року в частині визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" Пантіної Любові Олександрівни при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 та визнання договору банківського рахунку від 28.05.2014 № 8291 та договору банківського вкладу від 12.06.2014 № 06/1276-2014 нікчемними, слід скасувати та закрити провадження у справі в цій частині. В решті постанову апеляційного суду залишити без змін.
За змістом частини 3 статті 375 КАС України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Любові Олександрівни - задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" Пантіної Любові Олександрівни при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 та визнання договору банківського рахунку від 28.05.2014 № 8291 та договору банківського вкладу від 12.06.2014 № 06/1276-2014 нікчемними - скасувати, а провадження у вказаній частині позовних вимог - закрити.
В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року - залишити без змін.
Поновити виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у не скасованій частині.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду