05 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 160/1139/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В.,
за участю сторін (представників): позивач ОСОБА_1 , представник відповідачів - Борисенко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року (суддя 1-ї інстанції Верба І.О.) у справі №160/1139/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним рішення, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
05.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 203о/с заступника начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровської області полковника міліції Перова О .О. від 10.10.2000 в частині звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 з 10.10.2000 з посади оперуповноваженого 1-го відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління в групі щодо встановлення осіб невпізнаних трупів, осіб, безвісти зниклих, а також осіб, які сховалися від слідства і суду у запас Збройних Сил за підпунктом "ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням);
- визнати протиправним рішення Голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровської області Баранника П.Д. від 29.12.2018 про відмову в поновленні лейтенанта міліції ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ;
- поновити лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого 1-го відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління в групі щодо встановлення осіб невпізнаних трупів, осіб, безвісти зниклих, а також осіб, які сховалися від слідства і суду;
- зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Дніпропетровської області зарахувати час, протягом якого лейтенант міліції ОСОБА_1 не працював у зв'язку з незаконним звільненням зі служби (посади), як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу;
- визнати недійсним зроблений у трудовій книжці ОСОБА_1 запис про звільнення його з посади оперуповноваженого 1-го відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління в групі щодо встановлення осіб невпізнаних трупів, осіб, безвісти зниклих, а також осіб, які сховалися від слідства і суду з 10.10.2000 у запас Збройних Сил за підпунктом "ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням);
- зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Дніпропетровської області видати лейтенанту міліції ОСОБА_1 дублікат трудової книжки без запису про звільнення його з посади оперуповноваженого 1-го відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління в групі щодо встановлення осіб невпізнаних трупів, осіб, безвісти зниклих, а також осіб, які сховалися від слідства і суду з 10 жовтня 2000 року у запас Збройних Сил за підпунктом "ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням);
- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровської області щодо розгляду заяви, поданої 10.12.2018 лейтенантом міліції ОСОБА_1 про перехід у встановленому порядку на роботу (службу) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в поліції у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію";
- зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Дніпропетровської області розглянути заяву подану 10.12.2018 лейтенантом міліції ОСОБА_1 про перехід у встановленому порядку на роботу (службу) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в поліції;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо розгляду кандидатури лейтенанта міліції ОСОБА_1 для зайняття посади у Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію";
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області розглянути кандидатуру лейтенанта міліції ОСОБА_1 для зайняття посади у Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію".
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі № 160/1139/19 відмовлено.
Клопотання представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про залишення адмінстративного позову без розгляду в частині позовних вимог в адміністративний справі № 160/1139/19 задоволено.
Адміністративний позов в частині позовних вимог про: визнання протиправним та скасування наказу № 203о/с заступника начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровської області полковника міліції Перова О .О. від 10.10.2000 в частині звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 з 10.10.2000 з посади оперуповноваженого 1-го відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління в групі щодо встановлення осіб невпізнаних трупів, осіб, безвісти зниклих, а також осіб, які сховалися від слідства і суду, у запас Збройних Сил за підпунктом "ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням); поновлення лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого 1-го відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління в групі щодо встановлення осіб невпізнаних трупів, осіб, безвісти зниклих, а також осіб, які сховалися від слідства і суду; зобов'язання Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровської області зарахувати час, протягом якого лейтенант міліції ОСОБА_1 не працював у зв'язку з незаконним звільненням зі служби (посади), як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу; визнання недійсним зробленого у трудовій книжці ОСОБА_1 запису про звільнення його з посади оперуповноваженого 1-го відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління в групі щодо встановлення осіб невпізнаних трупів, осіб, безвісти зниклих, а також осіб, які сховалися від слідства і суду з 10.10.2000 у запас Збройних Сил за підпунктом "ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням); зобов'язання Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровської області видати лейтенанту міліції ОСОБА_1 дублікат трудової книжки без запису про звільнення його з посади оперуповноваженого 1-го відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління в групі щодо встановлення осіб невпізнаних трупів, осіб, безвісти зниклих, а також осіб, які сховалися від слідства і суду з 10.10.2000 у запас Збройних Сил за підпунктом "ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням); визнання протиправної бездіяльності Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо розгляду кандидатури лейтенанта міліції ОСОБА_1 для зайняття посади у Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію"; зобов'язання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області розглянути кандидатуру лейтенанта міліції ОСОБА_1 для зайняття посади у Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" залишено без розгляду.
Позивач - ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга фактично обґрунтована відсутністю доводів суду першої інстанції, в оскарженому рішенні, щодо незастосування норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266).
Відповідачі подали відзиви на апеляційну скаргу.
Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у відзиві у задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, оскільки ухвала суду першої інстанції обґрунтована та постановлена у відповідності до норм чинного законодавства.
Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області також у відзиві просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених.
Суду зазначив, що про закриття у 2006році кримінальної справи за недоведеністю вини у тому числі відносно і позивача ( ОСОБА_1 ), дізнався у грудні 2018р. Раніше не звертався до суду щодо оскарження наказу про звільнення та поновлення на посаді, оскільки був обвинуваченим у тяжкому злочині.
Представник відповідачів у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено про відсутність поважних підстав пропуску строку звернення до суду вищевказаної частини позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи без розгляду адміністративний позов в частині зазначених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не були наведені поважні підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено та не спростовується сторонами, що наказом Управління МВС України в Дніпропетровській області від 10.10.2000 № 203 о/с "По особовому складу" згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено в запас Збройних Сил по пункту 64 "ж" (за власним бажанням) лейтенанта міліції ОСОБА_1 , оперуповноваженим 1-го відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління, з 10.10.2000. (а.с.29, 63, 154, 178-180)
Позивачу було відомо про звільнення 10.10.2000 з органів МВС, оскільки самостійно оформляв обхідний лист, останній запис в якому здійснений 17.11.2000.
Позивач підтвердив отримання трудової книжки 16.11.2000, з якої вбачається його подальше працевлаштування 02.01.2001. (а.с. 94)
Станом на час звільнення позивача зі служби - жовтень 2000р. проходження служби позивача в органах МВС регулювалась зокрема Законом України «Про міліцію», «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року.
Оскільки вищезазначені спеціальні норми не регулювали порядок вирішення трудового спору, підлягали застосуванню норми КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Отже позивач отримав трудову книжку, як стверджує сам, 16.11.2000р., а отже з цього часу не був обмежений у праві та можливості судового оскарження наказу про звільнення, однак, вказаних дій на захист порушеного права не вчиняв до грудня 2018 року.
Статтею 99 КАС України, в редакції, яка діяла з 06.07.2005 до 15.12.2017, встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Статтею 122 КАС України в редакції, яка діє з 15.12.2017, встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини п'ятої вказаної норми для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Статтею 123 КАС України, в редакції, яка діє з 15.12.2017, встановлені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду:
- у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку;
- якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву;
- якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду;
- якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності справи від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».
Отже, законодавцем, встановленими строками, обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах.
Суд першої інстанції надаючи оцінку доводам позивача про поважність пропущеного строку звернення до суду дійшов висновку, що заявлені підстави є неповажними, а строк звернення до суду пропущеним.
Таким чином, колегія суддів приходить висновку про те, що перебіг строку для звернення до адміністративного суду у даному спорі розпочався ще у листопаді 2000 року, натомість, адміністративний позов до суду першої інстанції було подано у лютому 2019 року, що свідчить про пропуск установленого, як нормами законодавства на час виникнення правовідносин так і нормами КАС України строку для звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач в суді апеляційної інстанції зазначив, що не міг звертатися до суду з позовом з часу звільнення, оскільки був обвинувачений за статтею КК України, за тяжкий злочин та не мав перспективи на позитивне вирішення справи. Проте такі доводи, на переконання суду, не можуть бути поважними.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції що позивачем заявлені позовні вимоги про оскарження наказу від 10.10.2000 № 203 о/с, поновлення на службі, про зарахування часу, у який позивач не працював, до трудового стажу, визнання недійним запису у трудовій книжці, зобов'язання видати трудову книжку без запису про звільнення та похідні позовні вимоги про поновлення на службі, про зарахування часу, у який позивач не працював, до трудового стажу, визнання недійним запису у трудовій книжці, зобов'язання видати трудову книжку без запису про звільнення, заявлені із пропуском строку звернення до суду без поважних причин.
Посилання позивача на незастосування судом першої інстанції норм Закону №266 є помилковими, оскільки застосування норми ст. 6 вказаного Закону передбачені з підстав звільнення з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Проте позивач не був звільнення з роботи (посади) у зв'язку із засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності. (а.с.29, 63, 154, 178-180)
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення без розгляду позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності ГУНП в Дніпропетровській області щодо розгляду кандидатури позивача для зайняття посади поліцейського та зобов'язання вчинити дії, зважаючи на наступне.
Підставою заявлення таких позовних вимог є пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон №580) та отримання у грудні 2018р. постанови слідчого від 26.04.2006р. про закриття кримінального провадження відносно позивача.
Відповідно до пункту 9 Розділу XI Закону № 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Таким чином є вірними висновки суду першої інстанції, що оскільки Закон № 580-VIII опублікованого у газеті «Голос України» 06.08.2015, дії щодо прийняття на службу до поліції в порядку зазначеного позивачем пункту 9 Розділу XI Закону № 580-VIII мали бути вчиненими упродовж трьох місяців з 06.08.2015.
Отримання підтвердження факту закриття стосовно позивача кримінальної справи 26.04.2006 лише у жовтні 2018 року, тобто через 12 років не може свідчити про наявність поважних підстав для поновлення строків звернення до суду, оскільки позивача звільнено зі служби не у зв'язку з пред'явленням йому підозри, та не у зв'язку з вчиненням злочину, а за власним бажанням
При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що приписи КАС України пов'язують початок перебігу строку на звернення до суду саме з моментом коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав та/або інтересів, а не з моменту отримання вищезазначених документів.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано визнав причини пропуску позивачем строку звернення до суду стосовно частини позовних вимог, неповажними.
Доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених судом першої інстанції висновків.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року у справі №160/1139/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним рішення, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 серпня 2019року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва