18 липня 2019 року м. Дніпросправа № 160/1012/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року в адміністративній справі №160/1012/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Дніпропетровський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,-
31.01.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат № 131 від 14.12.2018 року, в частині порядку нарахування одноразової грошової допомоги; зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування одноразової грошової допомоги у встановленому чинним законодавством України порядку - у відповідності до вимог, що чітко встановлені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як військовослужбовцю, якому була встановлена інвалідність ІІ групи, внаслідок отримання травми, заподіяної при виконанні обов'язків військової служби, станом на дату винесення рішення з урахуванням виплаченої суми.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена відповідачем по справі з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, у звязку з чи просить його скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст.311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що що відповідно до довідки МСЕ-ДНА-01 № 633016 від 17.06.2008 року ОСОБА_1 з 03.06.2008 року при повторному огляді встановлена ІІ група інвалідності безстроково. У вказаній довідці зазначено, що травма та її наслідки, так, пов'язані з виконанням обов'язку військової служби.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2018 року у справі № 202/7200/17(2-а/202/289/2017) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”; зобов'язано Міністерство оборони України здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 року “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги» у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб”, у звязку з встановленням йому другої групи інвалідності.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2018 року у справі № 202/7200/17(2-а/202/289/2017) в його резолютивній частині змінити, доповнивши останнє абзацом наступного змісту: “Визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, від 01.09.2017 року № 91, в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги”. В решті рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2018 року у справі № 202/7200/17(2-а/202/289/2017), залишено без змін.
Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 56261062 з примусового виконання виконавчого листа № 202/7200/17 про зобов'язання Міністерство оборони України здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 року “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги, у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб”, у звязку з встановленням йому другої групи інвалідності.
На засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат прийнято рішення, оформлене протоколом № 131 від 14.12.2018 року, яким: скасовано пункт 24 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01.09.2017 року № 91; призначено громадянину ОСОБА_1 , якого 30.12.1989 звільнено зі строкової служби, одноразову грошову допомогу, у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби (довідка МСЕК серія МСЕ-ДНА-01 № 633016 від 17.06.2008) в розмірі 65 відсотків від десятирічного грошового забезпечення, виходячи з першого тарифного розряду, передбаченого для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, встановленого на день звільнення з військової служби (30.12.1989), в сумі 6961,50 грн.
22.12.2018 року Міністерством оборони України виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в сумі 6961,50 грн., що підтверджено даними виписки. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Положеннями пункту "б" частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Пунктом 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту Порядок №975).
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Відповідно до п. 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення.
Тобто, застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року по справі № 278/307/17.
Згідно з пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Щодо посилання заявника апеляційної скарги, що позивачу одноразова грошова допомога повинна виплачуватись відповідно до п.п.4 п.2 Порядку, оскільки він проходив строкову службу, є необґрунтованим, оскільки з аналізу наведених норм Закону вбачається, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в тому числі й частини шостої, пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, в тому числі й строкової, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Таким чином, отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби, а тому нова редакція (з 01 січня 2007 року) Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей поширюється і на позивача, що свідчить про протиправність висновку відповідача, викладеного у протоколі від 14.12.2018 року № 131, в частині порядку нарахування однарозової грошової допомоги.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо необхідності зобов'язання відповідача здійснити нарахування одноразової грошової допомоги у встановленому чинним законодавством України порядку - у відповідності до вимог, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року в адміністративній справі №160/1012/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов