Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/6375/19
Провадження № 1-кс/644/1928/19
07.08.2019
іменем України
07 серпня 2019 року слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019220530001972 від 01.08.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України , -
06.08.2019 року після усунення недоліків, зазначених в ухвалі слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.08.2019 року, прокурор Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження № 12019220530001972 від 01.08.2019 року і просив накласти арешт на автомобіль марки «Renault premium», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 , та на круглі лісоматеріали «сосна» у кількості 98 штук, об'ємом 5, 2650 м3, які вилучено 01.08.2019 року, що належать ТОВ «Кверкус Трейд», які визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12019220530001972; вказаний автомобіль та лісоматеріали «сосна» просив залишити на зберіганні на території Індустріального ВП ГУНП в Харківській області.
01 серпня 2019 року під час проведення огляду автомобілю, слідчим оглянуто та вилучено лісопродукцію, а саме: круглі лісоматеріали «сосна» у кількості 98 штук, об'ємом 15, 2650 м3.
01 серпня 2019 року СВ Індустріального ВП ГУНП в Харківській області за даним фактом внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201922053001972 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.
Сторона обвинувачення мотивує вимоги клопотання тим, що автомобіль марки «Renault premium» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та круглі лісоматеріали «сосна» являються доказом, фактично являються знаряддям вчиненого злочину, мають сліди вчиненого правопорушення і відіграють важливу роль в кримінальному провадженні, з метою їх збереження, запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, виникла необхідність в їх арешті.
Прокурор Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, в якій просив провести судове засідання у його відсутність, вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна залишив на розсуд суду.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
В провадження слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова ОСОБА_5 надійшло клопотання слідчого, яке погоджене прокурором, про арешт майна, вилученого 01.08.2019 року в ході огляду місця події.
05.08.2019 року слідчим суддею було повернуто вказане клопотання прокурору для усунення недоліків.
06.08.2019 року сторона обвинувачення після усунення недоліків повторно звернулась із зазначеним клопотанням.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Згідно п. 1, 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до долученої до матеріалів клопотання ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкову від 05.08.2019 року, клопотання про арешт майна було повернуто прокурору для усунення недоліків в порядку ч.3 ст.172 КПК України.
Так, слідчим суддею встановлено, що стороною обвинувачення не виконано вимоги зазначеної ухвали. Зокрема, в клопотанні відсутнє належне обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, а стороною обвинувачення не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, про який йдеться в клопотанні.Так, до ЄРДР внесено відомості про вчинення невстановленими особами кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 246 КК України.
Однак, зі змісту клопотання та долучених матеріалів не вбачається, що вилучені під час огляду речі мають будь-яке доказове значення у даному кримінальному провадженні чи містять інформацію про обставини вчиненого злочину або про фізичних осіб, які причетні до його вчинення.
Зі змісту клопотання вбачається, що арешт автомобілю та деревини необхідно допустити і з метою конфіскації, але в той же час, в порушення вимог ст.ст. 170, 171, 173 КПК України прокурор не обґрунтував в клопотанні:
- достатніх підстав вважати, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України;
- достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
В клопотанні не зазначено та до клопотання не додано жодних документів, які б підтверджували наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (оскільки зі змісту клопотання слідує, що арешт необхідно накласти і з метою конфіскації в тому числі).
У клопотанні прокурора про арешт майна та доданих до нього документів (копії витягу з ЄРДР , копії протоколу огляду від 01 серпня 2019 року) - не зазначено, який вид арешту майна (у вигляді заборони або обмеження права на відчуження, розпорядження та/або користування майном) прокурор просить застосувати в даному випадку.
Також клопотання не містить якісних показників деревини, що в свою чергу позбавляє слідчого суддю розглянути зазначене клопотання відповідно до вимог закону.
Крім того, відповідно до вимог ч.6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Із клопотання прокурора не вбачається, чи набула будь-яка особа статусу підозрюваного, що давало б підстави визначити, хто саме несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінальним правопорушенням.
На підставі викладеного, враховуючи вищевказані недоліки, а саме не виконання ухвали слідчого судді від 05.08.2019 року, а також необґрунтованість клопотання, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12019220530001972 від 01.08.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1