Справа № 627/336/19
30.07.2019смт. Краснокутськ
Слідчий суддя Краснокутського районного суду Харківської області ОСОБА_1 ,
з участю секретаря- ОСОБА_2 ,
представника заявника - адвоката ОСОБА_3 ,
заявника- ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту на майно,
В липні 2019 р. до Краснокутського районного суду Харківської області надійшло клопотання ОСОБА_4 , в якому вона просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Краснокутського районного суду Харківської області від 22.03.2019 р. на автомобільBMW-320d , 2001 р. д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , у зв'язку із тим, що відпала необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
На обґрунтування клопотання заявник зазначає, зокрема, що ухвалою слідчого судді Краснокутського районного суду Харківської області від 22.03.2019 р. задоволено клопотання слідчого СВ Краснокутського ВП Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 про арешт майна ,автомобіляBMW-320d , 2001 р. д.н.з. НОМЕР_1 . Заявник зазначає, що вона є законним володільцем вказаного майна. З моменту постановлення вищезазначеної ухвали минуло чотири місяці, станом на день звернення до суду із вказаним клопотанням, слідчим не було проведено жодних слідчих дій, експертиз по відношенню до транспортного засобу, на який було накладено арешт, хоча мав для цього можливість, усі необхідні умови та строки. Даних, що скасування арешту з вказаного транспортного засобу та передача його заявнику може негативно вплинути на хід досудового розслідування, ні йому, ні суду не надано. Також відсутня інформація про призначення інших експертних досліджень чи проведення слідчих дій, для виконання яких був би потрібен вказаний транспортний засіб, який фактично належить заявнику.
У судовому засіданні захисник заявника та заявник підтримали клопотання та просили його задовольнити, пояснивши , що заявниця позбавлена можливості користуватися автомобілем , зокрема відвозити дитину до шкоди .
Слідчий, прокурор до суду не з'явилися , про причини неявки не повідомили , повідомлялися про час і місце розгляду справи належним чином та в установлений законом строк.
Слідчий суддя ,заслухавши пояснення заявника, її захисника , вивчивши матеріали кримінального провадження , дійшов до наступного висновку .
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Згідно положень ч. 1, ч. 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.
Згідно вимог ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявник скаржилася на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).
Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
В судовому засіданні встановлено, що згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.03.2019 р. , 10.03.2019 р. був зупинений автомобіль BMW-320d , 2001 р. д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 , де під час перевірки транспортного засобу не співпадав ВІН -код з технічним паспортом. Вказані відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за ст.290 КК України.
Згідно протоколу огляду місця події від 13.03.2019 р. , виявлено та вилучено автомобіль BMW-320d , 2001 р. д.н.з. НОМЕР_1 .
22.03.2019 р. ухвалою слідчого судді Краснокутського районного суду Харківської області був накладений арешт на тимчасово вилучений автомобіль ,під час огляду місця події ,по матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220360000171 від 20.03.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ст.290 КК України. Підставою для накладення арешту стало те, що даний автомобіль може бути доказом злочину та по справі необхідно провести низку судових експертиз.
Згідно Витягу з кримінального провадження, досудове розслідування у ньому розпочато ще 20.03.2019 р.. З моменту вилучення вказаного майна минуло понад чотири місяці. Як зазначено вище, в межах даного кримінального провадження володілець майна підозрюваним не визнаний. Іншим особам підозра не повідомлена.
На теперішній час прокурором, слідчим не доведено, що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи особи, як зберігання вказаного транспортного засобу на спец майданчику для тимчасово затриманих автотранспортних засобів.
За вказаних обставин, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до часткового задоволення клопотання та передачі на відповідальне зберігання володільцю майна ОСОБА_4 вище вказаного автомобілю. Даних, що на теперішній час вказаний транспортний засіб потрібен для проведення експертизи, чи для виконання інших слідчих (розшукових) процесуальних дій, не надано.
Враховуючи викладене, наслідки арешту майна для володільця майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає можливим змінити місце зберігання арештованого майна та передати його на відповідальне зберігання володільцю ОСОБА_4 з покладенням на неї обов'язку забезпечити зберігання вказаного транспортного засобу до скасування арешту майна у встановлену КПК України порядку, та попередити останню про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
Однак, на теперішній час достатніх даних, що скасування арешту з вказаного транспортного засобу не може негативно вплинути на хід досудового розслідування, слідчому судді не надано. Більш того, до теперішнього часу в даному кримінальному провадженні відсутні особи, яким би було повідомлено про підозру, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває. Отже, клопотання в частині скасування арешту з вказаного транспортного засобу є передчасним та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 107, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220360000171 від 20.03.2019 р. за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України - задовольнити частково.
Змінити місце зберігання автомобіля BMW-320d , 2001 р. , д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузоваНОМЕР_2 та передати його на відповідальне зберігання володільцю майна - ОСОБА_4 , зареєстрованій по АДРЕСА_1 , з покладенням на неї обов'язку забезпечити зберігання вказаного транспортного засобу, до скасування арешту майна, у встановленому КПК України ,порядку.
Попередити ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
В іншій частині клопотання ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1