Справа № 626/1166/19
Провадження № 2/626/404/2019
Іменем України
18.07.2019 року м. Красноград Красноградський районний суд Харківської області
у складі: головуючого - судді Рибальченко І.Г.
за участі секретаря Деревінської Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом , -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняти з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначила, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку на приватизованій земельній ділянці від 12.06.2012 року вона є власником будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 разом з позивачем зареєстрований у будинку, але з вересня 2017 року за місцем реєстрації не проживає, добровільно знятися з реєстрації не бажає. Позивач просить суд визнати ОСОБА_3 особою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 , та зняти його з реєстраційного обліку.
ОСОБА_1 в судове засідання не з"явилася, подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила розглянути справу за її відсутності. Не заперечує проти винесення заочного рішення по справі. Про стягнення судових витрат не клопотала.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Заяв про відкладання розгляду справи від нього не надходило.
З письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини: позивач ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку на приватизованій земельній ділянці від 12.06.2012 року. Її право власності зареєстровано в Красноградському БТІ за № 3918 21.06.2012 року. Згідно відомостей будинкової книги за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , але фактично ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вказаною адресою не проживає.
Відповідно до положень ч.1 ст.383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім"ї, інших осіб. Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Частиною 2 ст.405 ЦК України передбачено, що член власника сім"ї втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім"ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
В правових позиціях, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від.12.04.1985 року з наступними змінами "Про деякі питання,що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", у справах про визнання наймача або членів його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Таким чином, обов'язковою умовою для визнання особи такою, що втратила право користування житлом, є її відсутність в житловому приміщенні протягом року без поважних причин .
Із змісту позову вбачається, що ОСОБА_2 не проживає в спірному приміщенні з власної волі, його речі за місцем проживання відсутні, а позов пред'явлено до суду у травні 2019 року. Відповідач не проживає у будинку позивача тривалий час з вересня 2017 року з власної волі, а своєю реєстрацією у житлі порушує права позивача як власника на користування та розпорядження майном, захист, якого передбачений ст. 391 ЦК України.
Щодо вимог позивача про зобов'язання зняти відповідача з реєстраційного обліку, то суд вважає ці вимоги передчасними, оскільки за вимогами ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року N 1382-IV зняття з реєстрації місця проживання здійснюється органами реєстрації, зокрема, на підставі остаточного рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням, а тому в даному випадку вирішення цього питання взагалі не потребує судового втручання і в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Згідно ч.ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання ОСОБА_2 особою, яка втратила право користування житловим приміщенням, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 319,321,391 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог- відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Красноградським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд шляхом подачі в 30 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.
Суддя