Справа № 640/5389/19
н/п 2-а/640/264/19
06 серпня 2019 року Київський районний суд м.Харкова в складі:
головуючого судді Бородіної Н.М.
за участю секретаря Кострової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про скасування постанови, -
встановив:
Позивач, ФОП ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до відповідача, Харківської митниці ДФС, про скасування постанови, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Харківської митниці ДФС про порушення митних правил від 05.03.2019року № 0038/80700/19 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.. 485 МК України, провадження у справі закрити.
В обґрунтування позову зазначає, що постанова митниці від 05.03.2019року № 0038/80700/19 підлягає скасуванню оскільки в діях позивача відсутній склад правопорушення передбачений ст. 485 МК України, а саме відсутній прямий умисел на вчинення зазначеного правопорушення. Також позивач зазначає, що між позивачем та гр. ОСОБА_2 укладено договір №0312.1/2018 про надання послуг з декларування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, а саме - автомобіль марки NISSAN моделі ALMERA. При заповненні митної декларації позивач керувалась даними зазначеними у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу в якому у полі «В» (дата першої реєстрації) була зазначена дата - 12.07.2004, а поле «В2» (рік випуску) було не заповнене, та актом зняття транспортного засобу з обліку «REGITRA», в якому у графі «Pagaminimo metai», що в перекладі на українську мову «Рік виготовлення» зазначено рік - 2004, також у вказаному акті значено дату першої реєстрації автомобіля - 12.07.2004. Також на підтвердження року виготовлення свого автомобіля, ОСОБА_2 надав позивачу копію митної декларації від 09.05.2018 в якій зазначено рік випуску автомобіля - 2004. Зазначена митна декларація від 09.05.2018 перевірена Харківською митницею, про що свідчили штампи на декларації, тому підстав не довіряти відомостям зазначеним у декларації у позивача не було і вона вказала у декларації № UA807190/2018/024272 рік виготовлення автомобіля - 2004. Крім того, позивач зазначає, що згідно норм міжнародних стандартів ISO 3779:2009, рік виготовлення автомобіля вказується під десятим знаком у VIN-коді транспортного засобу. У автомобілі марки NISSAN моделі ALMERA у VIN-коді НОМЕР_1 під десятим символом знаходиться літера «U» за якою ідентифікувати рік випуску автомобіля виявилось не можливим. У графі 47 «Митні платежі» позивачем було пораховано платежі (акциз, ДВ) з урахуванням 2004 року виготовлення автомобіля марки NISSAN моделі ALMERA. Наміру направленого на зменшення митних платежів у позивача не було, оскільки разом з поданою декларацією митному органу було надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (в якому зазначено всі характеристики транспортного засобу), довідку про зняття транспортного засобу з обліку (в якому зазначено всі характеристики транспортного засобу) в яких вказані достовірні відомості, щодо характеристик автомобіля.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позові та просили задовольнити.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідач проти позовних вимог заперечує та вважає, що висновки викладені в оскаржуваній постанові відповідають фактичним обставинам справи №0038Є80700/19, провадження у митній справі проведено об'єктивно, матеріалами справи доведено вину та наявність ознак порушення митних правил за ст.. 485 МКУ в діях ОСОБА_1 , що підтверджується наступним. 17.12.2018року до митного поста «Харків-автомобільний» Харківської митниці ДФС особою, уповноваженою на роботу з митницею, ОСОБА_1 було подано електронну митну декларацію типу «ІМ 40 АА» №UA807190/2018/024272 для здійснення митного контролю та митного оформлення товару: «Автомобіль легковий, марки NISSAN, модель ALMERA - 1 шт. Модельний рік - 2004. Календарний рік виготовлення - 2004. Розділом 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 № 689, передбачено використання митними органами спеціалізованих інтернет-сайтів в якості джерела довідкової інформації. Під час виконання митних формальностей за вказаною вище митною декларацією, посадовими особами Харківської митниці ДФС встановлено, що відповідно даних на спеціалізованих інтернет-ресурсах, які знаходяться у відкритому доступі, а саме, https://carinfo.kiev.ua та http://exist.ua, датою виготовлення вказаного транспортного засобу з номером кузова НОМЕР_1 є березень 2003 року. Декларант у МД зазначив рік виготовлення ТЗ - 2004. Таким чином, було виявлено недостовірні дані, занесені позивачем до графи 31 МД. 03.01.2019 року під час здійснення митного огляду ТЗ встановлено, що на пасках безпеки та пластикових деталях ТЗ наявне маркування року виготовлення - 2003. 04.01.2019року Харківська митниця ДФС отримала інформацію від Оперативного управління Офісу великих платників податків ДФС стосовно того, що ТЗ за VIN-кодом НОМЕР_1 виготовлений виробником Nissan Motor Manufacturing (UK) Ltd у 2003 році та що TOB "Атлант-М на Гагаріна" (офіційний дилер автомобілів №88АХ у Харківському регіоні) повідомило, що дата початку дії гарантійних зобов'язань на автомобіль NISSAN, модель ALMERA з номером кузова НОМЕР_1 -21.06.2003. Інформація щодо року випуску транспортного засобу має визначальне значення при розрахунку розміру митних платежів, які підлягають сплаті при ввезенні товару на митну територію України. Таким чином, невірне зазначення декларантом у МД року випуску автомобіля призвело до заниження розміру митних платежів, які підлягають сплаті при оформленні товару за вищезазначеною декларацією.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.
Позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначає, що ст.. 485 МК України передбачено наявність спеціальної правової мети- неправомірне збільшення розміру сплати митних платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини. Зазначення позивачем невірного коду товару в декларації не може бути доказом того, що дії позивача були направлені на несплату митних платежів у формі прямого умислу.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, вислухавши думку представників сторін, перевіривши матеріали справи та справи про порушення митних правил, прийшов до наступного.
04.01.2019 року головним державним інспектором відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням Харківської митниці ДФС Чубенко Л.О. був складений протокол про порушення митних правил за ст. 485 МК України №0038/80700/19.
Заступником начальника Харківської митниці ДФС Волокітіним Є.П., 05.03..2019 року прийнято постанову у справі про порушення митних правил №0038/80700/19, якою визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України ОСОБА_1 - фізичну особу-підприємця, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 5002,35 грн.
Згідно зазначеної постанови, 17.12.2018 до митного поста «Харків-автомобільний» Харківської митниці ДФС ФОП ОСОБА_1 для митного контролю та митного оформлення було подано електронну митну декларацію типу ІМ40АА № UA807190/2018/024272, в якій у графі 31 «Вантажні місця та опис товару» заявлено товар: «Автомобіль легковий, з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з кривошипно-шатунним механізмом, з робочим об'ємом циліндрів двигуна понад 1500 см3, але не більш як 2 500 см3, що використовувався понад 5 років, призначений для перевезення людей по дорогам загального користування марки NISSAN, модель ALMERA - 1 шт. Модельний рік - 2004. Календарний рік виготовлення - 2004. Номер кузова - НОМЕР_1 . Тип двигуна - бензиновий, робочий об'єм циліндрів двигуна -1769 см3, Потужність - 85 кВт. Колір - синій. Місць для сидіння - 5. Колісна формула - 4x2. Тип кузова - хетчбек. Номер шасі - немає даних. Номер двигуна - немає даних. Був у використанні. Транспортний засіб відповідає екологічним нормам не нижче рівня Євро 2. Торгівельна марка: NISSAN. Виробник: Nissan Motor Manufacturing (UK) Ltd. Країна виробництва: GB».
Згідно митної декларації, календарний рік виготовлення автомобіля вказаний 2004, проте, відповідно інформації на спеціалізованих ресурсах що міститься у відкритому доступі в мережі «Інтернет»: сайтах https://carinfo.kiev.ua та exist.ua, дата виготовлення вказаного транспортного засобу з номером кузова НОМЕР_1 зазначена - березень 2003. Також, 03.01.2019 під час здійснення митного огляду вказаного транспортного засобу, зокрема на пасках безпеки та пластикових деталях транспортного засобу, встановлено наявність маркування року виготовлення - 2003. Згідно інформації ТОВ «Атлант-М на Гагаріна», дата початку дії гарантійних зобов'язань на автомобіль «NISSAN ALMERA» з номером кузова НОМЕР_1 - 21.06.2003.
Відповідно до чинного податкового та митного законодавства України та враховуючи знесені Законом України від 08 листопада 2018 року N 2611 -VIII зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів, ставка акцизного податку повинна підвищуватися на коефіцієнт віку (Квік) 14, замість коефіцієнту Квік) 13. В результаті загальна сума недобору митних платежів, що підлягали сплаті при оформленні вказаної митної декларації становить 1667,45 грн.
Внаслідок чого Харківська митниця ДФС прийшла до висновку, що ОСОБА_1 вчинено протиправні дії , спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів та притягнуто її до адміністративної відповідальності за порушення ст. 485 МК України
Суд зазначає, що згідно п.8 «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України», які затверджені наказом Державної митної служби України № 1118 від 17.11.2005 р. - визначення року виготовлення ТЗ здійснюється на основі даних його виробника, що містяться в ідентифікаційному номері ТЗ. Міжнародною організацією стандартизації (ISO) запроваджено з 1976 року міжнародний стандарт ідентифікаційних позначень автомобіля - ISO 3779-1983, гармонізований з державним стандартом України ДСТУ 3525-97 обов'язкового застосування в Україні, які складаються з міжнародного коду виробника ТЗ (перші три символи), описової частини (подальші шість символів) і розпізнавальної частини (останні вісім символів), за яким визначається ідентифікаційний номер ТЗ. Ідентифікаційний номер індивідуальний для кожного ТЗ.
Стандартом ISO 3779-1983 для кодування модельних років виготовлення ТЗ рекомендовано використання 10-го символу в 17-значному ідентифікаційному номері та символів, наведених у табл. 4.4 додатка 4 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 N 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за N 1074/8395.
Календарний і модельний роки виготовлення можуть також визначатися за розпізнавальною частиною ідентифікаційного номера (останні 8 знаків).
Більшість виробників ТЗ зазначають рік виготовлення 10-м символом у 17-значному ідентифікаційному номері. Разом з тим існують виробники ТЗ, що зазначають рік виготовлення знаком, розміщеним в іншому місці ідентифікаційного номера ТЗ. Деякі виробники формують ідентифікаційний номер ТЗ, у якому рік виготовлення взагалі не зазначається.
За рік виготовлення ТЗ приймається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). Якщо календарну дату виготовлення ТЗ, який перебував у користуванні визначити за його ідентифікаційним номером неможливо, то за основу береться рік виготовлення, визначений за його ідентифікаційним номером, з урахуванням календарної дати першої реєстрації ТЗ.
Датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена у спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорт німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).
У разі неможливості визначення року виготовлення ТЗ за ідентифікаційним номером роком виготовлення вважати рік, що значиться в реєстраційних і технічних документах на ТЗ.
Оскільки у автомобілі «NISSAN ALMERA» у VIN-коді НОМЕР_1 під десятим символом знаходиться літера «U» за якою ідентифікувати рік випуску автомобіля не виявилось можливим, суд приймає до уваги доводи позивача про те, що при заповнені митної декларації позивач керувалась даними зазначеними у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (суду надана копія в перекладі на українську мову), в якому у полі «В» (дата першої реєстрації) була зазначена дата - 12.07.2004, а поле «В2» (рік випуску) було не заповнене, та довідкою про реєстрацію транспортного засобу ДП «REGITRA» (суду надана копія в перекладі на українську мову), в якій у графі «Pagaminimo metai», що в перекладі на українську мову «Рік виготовлення» зазначено рік - 2004, також значено дату першої реєстрації автомобіля - 12.07.2004.
Таким чином, суд вважає, що позивач при заповнені митної декларації правомірно керувалась встановленою Правилами нормою, що у разі неможливості визначення року виготовлення транспортного засобу за ідентифікаційним номером, роком виготовлення вважається рік, що значиться в реєстраційних і технічних документах на транспортний засіб.
Стосовно посилання відповідача на використання інформації з мережі Інтернет для встановлення року випуску автомобіля, суд зазначає наступне.
Так, згідно розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11 вересня 2015 року № 689, передбачено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації - інформація отримана з мережі Інтернет.
Тобто відповідно до вказаної Методики та Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю посадовими особами може бути отримана інформація з мережі інтернет для аналізу, виявлення та оцінки ризиків під час митного оформлення та дані з мережі Інтернету не можуть слугувати як належний, допустимий та достовірний доказ вчинення особою адміністративного правопорушення, в даному випадку для встановлення підтвердження року випуску транспортного засобу, що впливає на оподаткування.
Так, судом не приймається посилання відповідача на інформацію з інтернет ресурсів, зокрема - https://carinfo.kiev.ua та exist.ua, оскільки відсутні докази достовірності даних , які містяться на вказаних сайтах та джерело походження такої інформації.
Крім того, відповідно до листа від ТОВ «Атлант-М на Гагаріна»(що міститься в матеріалах митної справи), на який посилається відповідач зазначено, що « ...Товариство з обмеженою відповідальністю « АТЛАНТ-М на Гагаріна» не має інформації про рік випуску транспортного засобу марки NISSAN модель ALMERA VIN код НОМЕР_1 . Та взагалі суду не надані докази того, що ТОВ «Атлант-М на Гагаріна» має достовірну інформацію про рік випуску транспортного засобу марки NISSAN модель ALMERA VIN код НОМЕР_1 .
Позивачем заповнена декларації , зокрема п.31 та визначений рік випуску транспортного засобу - 2004р. у відповідності до діючих «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України», які затверджені наказом Державної митної служби України № 1118 від 17.11.2005 р. та відповідачем належними , допустимими та достовірними доказами вказані відомості не спростовані.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність (ст.458 МК України).
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак в супереч зазначеним нормам закону відповідачем не доведено правомірність свого рішення, а тому враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог .
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до диспозиції ст.485 МК України порушенням митних правил є заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Однак, в оскаржуваній постанові абсолютно не визначений склад митного правопорушення, а саме не зазначено, що саме порушив позивач. Так, згідно тексту постанови: «...фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вчинено протиправні дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів.», що суперечить змісту диспозиції ст. 485 МКУ та не відповідає фактичним обставинам справи.
Згідно п.3.ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже суд вважає, що позов підлягає задоволенню, постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Стосовно клопотання позивача про компенсацію відповідачем судових витрат в розмірі 820 грн. за здійснення перекладу документів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема пов'язані із залученням перекладачів.
Згідно ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем до клопотання надано акт надання послуг з перекладу на українську мову, яке здійснено ФОП « ОСОБА_3 », у якому зазначено сума вартості наданих послуг 820 грн., а також надано копію рахунку №32 ФОП « ОСОБА_3 ».
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані із залученням перекладача. Склад та розміри витрат, пов'язаних з входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Оскільки наданий позивачем рахунок №32 не є доказом, що підтверджує сплату коштів в розумінні положень ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», тобто не є первинним документом, який підтверджує безпосередню сплату коштів, суд не вбачає підстав для стягнення 820 грн., які позивач просить стягнути за переклад документів.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 4, 5, 19, 20, 77, 242, 286 КАС України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Харківської митниці ДФС (ЄДРПОУ 3954151, м. Харків вул. Короленко б. 16-Б) про скасування постанови- задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Харківської митниці ДФС від 05.03.2019 року по справі про порушення митних правил № 0038/80700/19 про притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 485 Митного кодексу України і накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5002,35 грн.
Провадження у справі № 0038/80700/19 про адміністративне правопорушення у відношенні ФОП ОСОБА_1 за ч.1 ст. 485 МК України - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається через Київський районний суд м. Харкова.
Повний текст рішення виготовлений 07.08.2019року.
Суддя Бородіна Н.М.