1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 01 серпня 2019 року, з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО, де перебуває підозрюваний ОСОБА_5 , апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року, щодо
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Насташка Рокитнянського району Київської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого (зі слів),
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,
за участю: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського управління поліції ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_7 , та застосовано підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 07 вересня 2019 року включно.
Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним тяжкого злочину із застосуванням насильства, відсутність у підозрюваного стійких соціальних зв'язків, та прийшов до висновку, що є підстави для застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року та ухвалити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід.
Автор апеляційної скарги вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, оскільки висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи, а саме рішення прийнято з порушенням вимог кримінально процесуального закону та практики Європейського суду з прав людини.
Посилається на те, що ОСОБА_5 повністю визнає вину, щиро кається, він повністю усвідомив протиправність своїх дій та примирився із потерпілим.
Вважає, що слідчим не доведено обставини, які підлягають доказуванню в рамках розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, сторона захисту звертає увагу на те, що орган досудового розслідування та суд першої інстанції не правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, що є небезпечним для життята здоров'я особи (розбій).
На думку апелянта, підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні, оскільки слідчий оперує виключно припущенням про наміри підозрюваного ухилитися від органу досудового розслідування.
Окрім того, сторона захисту звертає увагу на характеризуючи дані про особу підозрюваного, які не взяті до уваги слідчим суддею, зокрема, що ОСОБА_5 раніше не судимий та має постійне місце проживання у Київській області, на утриманні має сина ОСОБА_9 , який на даний час продовжує навчання у вищому навчальному закладі. Також, на утриманні у ОСОБА_5 двоє батьків пенсійного віку, які потребують постійного догляду та лікування.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві здійснюється досудове розсування у кримінальному провадженні, відомості якого 09 липня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019100010005786, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.
09 липня 2019 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України, та наступного дня повідомлено про підозру у вчиненні нападу, з метою заволодіння чужого майна, поєднаному із насильством, що є небезпечним для життя та здоров'я особи (розбій).
11 липня 2019 року слідчий СВ Голосіївського управління поліції ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_7 , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року вказане клопотання задоволено.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому допитано підозрюваного ОСОБА_5 , вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, а також інші дані про особу ОСОБА_5 в їх сукупності.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
На об'єктивне переконання колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування кримінальних правопорушень.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов, до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язує його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала судді відповідає вище вказаним вимогам і що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Дані, на які посилаються в своїй апеляційній скарзі захисник, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, матеріали судової справи не містять.
Що стосується доводів автора апеляційної скарги з приводу відсутності будь-яких ризиків передбачених ст. 177 КПК України, то вони є необґрунтованими, оскільки, наявність існування вказаних ризиків підтверджується матеріалами провадження, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , зокрема, його тяжкість та покарання що загрожує йому.
Наявність характеризуючих даних про особу ОСОБА_5 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання у Київській області, на утриманні якого перебувають сина, батьків пенсійного віку, які потребують постійного догляду та лікування, - не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Окрім того, безпідставними вважає колегія суддів посилання в апеляційній скарзі на те, орган досудового розслідування та суд першої інстанції не правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 187 КК України, оскільки дана обставина підлягає перевірці при розгляді кримінального провадження місцевим судом по суті.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі справи не вбачається.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , даних про його особу, застосував йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181,194, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського управління поліції ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_7 , та застосовано підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 07 вересня 2019 року включно, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/824/4414/2019 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1