1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київський апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 01 серпня 2019 року, з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО, де перебуває підозрювана ОСОБА_5 , апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року, відносно
ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровськ, громадянки України, не працюючої, без освіти, яка має на утриманні 5 неповнолітніх дітей, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої в АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваної ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, з моменту її фактичного затримання - 17 год. 46 хв. 08 липня 2019 року, з одночасним визначенням застави в розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 960 500 грн., та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя врахував обставини, перераховані у ст. 178 КПК України, а також доведеність слідчим і прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним ризикам, а тому клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник в інтересах підозрюваної подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_5 міру запобіжного заходу не пов'язану з триманням під вартою.
Автор апеляційної скарги вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановлену з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та порушенням права на захист.
Зазначає, що прокурор в судовому засіданні не довів, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов'язання чи домашній арешт, не достатні та є ризики, а тому слід застосувати найбільш суворий захід - тримання під вартою.
На думку захисника, повідомлення про підозру його довірительці у вчиненні нею вказаного кримінального правопорушення обґрунтовується достатньо суперечливими показаннями свідків. Обставини провадження дають право вважати, що докази, на яких ґрунтується підозра - недопустимі, в силу ст. 87 КПК України. В даному випадку немає доказів, що підтверджують причетність ОСОБА_5 до даного кримінального правопорушення.
Виходячи з наведеного, сторона захисту вважає, що прокурор не довів судді належним чином обґрунтованість тримання особи під вартою на такий довгий термін, та зважаючи на дані про її особу, вказаний запобіжний захід невмотивовано жорстокий.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваної, які підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити в силі ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 05 вересня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42018101040000137, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
08 липня 2019 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та наступного дня повідомлено про підозру у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті наркотичного засобу, за попередньою змовою групою осіб.
10 липня 2019 року старший слідчий слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_8 , за погодженням прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_9 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави в розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року вказане клопотання задоволено.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому допитано підозрювану, вислухано думку прокурора та захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваної до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній, у разі визнання її винуватою, а також інші дані про особу ОСОБА_5 , в їх сукупності.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати ймовірною підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваної відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язує її з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана, могла вчинити дане правопорушення. А тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваної, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризику можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та експертів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді відповідає вище вказаним вимогам, і що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Дані, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник, які б унеможливлювали перебування підозрюваної ОСОБА_5 під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваної просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
При цьому судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням обставин справи, тяжкості злочину, визначив заставу, що належним чином забезпечить виконання підозрюваною ОСОБА_5 покладених на неї обов'язків у випадку внесення застави, з урахуванням даних про її особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. З таким твердженням слідчого судді погоджується і колегія суддів.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , даних про її особу, обрав запобіжний захід у вигляді тримання її під вартою, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, з моменту її фактичного затримання - 17 год. 46 хв. 08 липня 2019 року, з одночасним визначенням застави в розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 960 500 грн., та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_10
Справа № 11-сс/824/4424/2019 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1