01 серпня 2019 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 761/40127/17
номер провадження: 22-ц/824/6858/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Мережко М.В., Кашперської Т.Ц.,
за участю секретаря - Воронової Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року у складі судді Савицького О.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» Білої Ірини Володимирівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» Стрюкової І.О. (далі - уповноважена особа ФГВФО ПАТ «КБ «Надра»), у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17 серпня 2018 року, остаточного просила: визнати протиправними та скасувати рішення уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О. у формі змін №30 до переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» в частині включення заявлених нею до ПАТ «КБ «Надра» кредиторських вимог на суму 320 126 грн 46 коп. до вимог сьомої черги; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкову І.О. змінити черговість належних їй кредиторських вимог до ПАТ «КБ «Надра» на суму 320 126 грн 46 коп. та віднести їх до кредиторських вимог другої черги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2015 року, яке частково змінене рішенням апеляційного міста Києва від 15 вересня 2015 року, позов ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра» задоволено, стягнуто з відповідача на її користь 322 658 грн 32 коп., з яких: компенсація за роботу у вихідні дні у розмірі 1 621 грн 95 коп.; компенсація втрати частини заробітної плати внаслідок порушення строків її виплати (індексації заробітної плати) у розмірі 1 291 грн 07 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13 лютого 2009 року по 04 червня 2015 року у розмірі 320 126 грн 46 коп. Вказувала, що у зв'язку з ліквідацією ПАТ «КБ «Надра» отримання належних їй грошових сум шляхом примусового виконання зазначеного рішення суду в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» стало неможливим, оскільки відносно банків, які перебувають у стані ліквідації, виконавче провадження не здійснюється. В даному випадку стягувач отримує задоволення своїх вимог у порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме шляхом заявлення кредиторських вимог до банку, що ліквідується.
Зазначала, що 10 липня 2015 року вона звернулась до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О. із заявою про задоволення вимог кредитора на загальну суму 322 658 грн 32 коп., як кредитора, передбаченого п.2 ч.1 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (2 черга). Листом від 30 листопада 2015 року їй повідомлено, що її вимоги не визнано в повному обсязі у зв'язку з не підтвердженням даних вимог фактичними даними та документами, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра».
Також 24 листопада 2017 року позивач звернулась до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» із заявою про внесення змін до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра», в якій просила включити до другої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» усі стягнуті на її користь грошові суми за рішенням суду, тобто 322 658 грн 32 коп. Вказувала, що відповідно до витягу із змін №30 до переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» її кредиторські вимоги були акцептовані, однак належні від відповідача грошові суми були включені до різних черг кредиторських вимог, а саме, вимоги в частині компенсації за роботу у вихідні дні у розмірі 1 621 грн 95 коп. та компенсації втрати частини заробітної плати внаслідок порушення строків її виплати у розмірі 1 291 грн 07 коп., були включені до другої черги, а в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 320 126 грн 46 коп., включені лише до сьомої черги.
Вважала, що дії уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» щодо віднесення частини належних їй кредиторських вимог у розмірі 320 126 грн 46 коп до сьомої черги є протиправними, оскільки не відповідають вимогам Конвенції №173 Міжнародної організації праці 1992 року «Про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця», ст.124 Конституції України, ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому просила її позов задовольнити.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував доводів позивача про те, що черговість її кредиторської вимоги була визначена за редакцією Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»№4452-VI, яка втратила чинність на час прийняття уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» рішення щодо кредиторських вимог позивача, а тому включення кредиторських вимог позивача до сьомої черги, тобто до вимог інших вкладників, є необґрунтованим. Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що заявлені позивачем кредиторські вимоги виникли із зобов'язань банку перед позивачем, як перед працівником, стосуються трудових правовідносин та пов'язані з оплатою праці, а тому відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції, чинній на час на час акцептування вимог позивача, належать до грошових вимог щодо заробітної плати, у зв'язку з цим підлягають включенню до другої черги кредиторських вимог. Також зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 серпня 2018 року по справі №127/10129/17 щодо застосування п.2 ч.1 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та включення середнього заробітку за час затримки розрахунку до другої черги кредиторських вимог.
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвокат Сидоренко Ю.А. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Вказує, що оскільки відповідальність за затримку розрахунку при звільнені, яка обчислена в розмірі середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до заробітної плати, то відсутні законні підстави для включення вимог позивача в розмірі 320 126 грн 46 коп. до другої черги, так як до вказаної черги включаються виключно вимоги щодо заробітної плати, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року по справі №910/4518/16. Крім того, вказує, що відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Враховуючи, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передбачено ст.117 КЗпП України, то він не відноситься до інших компенсаційних виплат, які входять в структуру заробітної плати. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що норми трудового права не відносять до заробітної плати вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вказує, що відповідно до ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в другу чергу включаються не будь-які вимоги, що випливають з трудових правовідносин, а виключно вимоги щодо заробітної плати. Оскільки спірна кредиторська вимога позивача у розмірі 320 126 грн 46 коп. є середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України і не відноситься до заробітної плати, то уповноважена особа ФГВФО ПАТ «КБ «Надра» правомірно включила вказану кредиторську вимогу позивача до сьомої черги відповідно до ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2015 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра» задоволено, стягнуто з відповідача на її користь 322 658 грн 32 коп., з яких: компенсація за роботу у вихідні дні у розмірі 1 621 грн 95 коп.; компенсація втрати частини заробітної плати внаслідок порушення строків її виплати (індексації заробітної плати) у розмірі 1 291 грн 07 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13 лютого 2009 року по 04 червня 2015 року у розмірі 320 126 грн 46 коп. Стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» на користь держави судовий збір у розмірі 3 226 грн 58 коп.
Рішенням апеляційного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2015 року в частині стягнення з відповідача на користь держави судового збору в розмірі 3 226 грн 58 коп. скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким витрати по оплаті судового збору компенсовано за рахунок держави. В іншій частині рішення суд залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2015 року рішення апеляційного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року залишено без змін.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року №83 «Про віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 лютого 2015 року №26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра», згідно з яким з 06 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра».
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 04 червня 2015 року №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 червня 2015 року №113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову І.О. строком на 1 рік з 05 червня 2015 року до 04 червня 2016 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 листопада 2016 року №2342 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» до 03 червня 2020 року з відповідним продовженням повноважень уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О. строком на два роки до 03 червня 2020 включно.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №3383 від 17 грудня 2018 року про зміну уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» та делеговано повноваження провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Білій І.В. з 18 грудня 2018 року (а.с.218, т.3).
По справі встановлено, що 10 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О. із заявою про задоволення вимог кредитора на загальну суму 322 658 грн 32 коп., як кредитора, передбаченого п.2 ч.1 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.26, т.1). Листом від 30 листопада 2015 року їй повідомлено, що її вимоги не визнано в повному обсязі у зв'язку з не підтвердженням даних вимог фактичними даними та документами, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра».
24 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» із заявою про внесення змін до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра», в якій просила включити до другої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» усі стягнуті на її користь грошові суми, тобто 322 658 грн 32 коп. (а.с. 8, т.2).
Встановлено, що відповідно до витягу з реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» від 15 лютого 2018 року ОСОБА_1 була визнана кредитором ПАТ «КБ «Надра». Кредиторські вимоги позивача включено до реєстру акцептованих вимог таким чином: до другої черги на суму 2 531 грн 86 коп.; до сьомої черги на суму 320 126 грн 46 коп. (а.с.53, т.2). Вказані обставини також підтверджуються витягом зі змін №30 до переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» акцептованих уповноваженою особою Фонду (а.с.83, т.2).
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідно до ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до другої черги підлягають включенню виключно вимоги щодо заробітної плати, до яких не віднесена вимога позивача в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.
Однак з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також цим Законом регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до ч.ч.2-5 ст.45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відомості про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду повинні містити, зокрема, інформацію про місце та строк приймання вимог кредиторів.
Уповноважена особа Фонду в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.
Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Статтями 48, 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначені повноваження уповноваженої особи Фонду, які вона здійснює з дня свого призначення, до яких, зокрема, відноситься складання реєстру акцептованих вимог кредиторів (внесення змін до нього) та здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів.
Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч.2 ст.45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.
Таким чином, з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.
Відомості про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду, у відповідності до ч.2 ст.45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», опубліковані в газеті «Голос України» №103 (6107) від 12 червня 2015 року.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулась до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» із заявою про прийняття та задоволення кредиторських вимог на загальну суму 322 658 грн 32 коп., 10 липня 2015 року, тобто у межах 30-тиденного строку, встановленого ч.5 ст.45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно з п.3 ч.1 ст.48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду з дня свого призначення складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції станом на 10 липня 2015 року), кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону, та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за субординованим боргом.
Тобто, для включення до другої черги вимог згідно зі ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», грошові вимоги мають бути заявлені щодо заробітної плати, а також мають виникнути із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Зобов'язання банку перед позивачем виникли до прийняття вказаного рішення 04 червня 2015 року, оскільки позивач була звільнена з роботи у ПАТ «КБ «Надра» 13 лютого 2009 року, та заявлені нею вимоги стосувалися цього періоду.
Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» визначає лише структуру заробітної плати, проте вказані у цій складові охоплюються поняттям «грошові вимоги щодо заробітної плати», але не дорівнюють йому.
За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.
Згідно позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі №1-18/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України, кошти, якi пiдлягають нарахуванню в порядку iндексацiї заробiтної плати та компенсацiї працiвникам частини заробiтної плати у зв'язку з порушенням строкiв її виплати, мають компенсаторний характер. Як складовi належної працiвниковi заробiтної плати цi кошти спрямованi на забезпечення реальної заробiтної плати з метою пiдтримання достатнього життєвого рiвня громадян та купiвельної спроможностi заробiтної плати у зв'язку з iнфляцiйними процесами та зростанням споживчих цiн на товари та послуги.
Згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у вказаному рішенні, під заробітною платою, що належить працівникові необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Отже, враховуючи, що зобов'язання ПАТ «КБ «Надра» перед ОСОБА_1 виникли до початку процедури ліквідації у зв'язку із звільненням позивача з банку та на підставі чинних судових рішень, то виходячи з положень п.2 ч.1 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О. у формі змін №30 до переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» у частині включення заявлених ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра» кредиторських вимог на суму 320 126 грн 46 коп. до вимог сьомої черги та зобов'язання уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» змінити черговість належних позивачу кредиторських вимог до ПАТ «КБ «Надра» на суму 320 126 грн 46 коп. та віднести їх до кредиторських вимог другої черги.
Аналогічні правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року (справа № 127/10129/17), а також в ухвалі Верховного Суду від 22 квітня 2019 року (справа №761/46055/17).
У відповідності до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.263, 264 ЦПК України наведених вище вимог закону, обставин справи та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, належним чином не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч.2 ст.376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії з наведених вище підстав.
Що стосується заявленого представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвокатом Сидоренко Ю.А. в суді апеляційної інстанції клопотання про постановлення окремої ухвали стосовно представника позивача - адвоката Поліщука С.В. про зловживання ним процесуальними правами в судовому засіданні, то воно не підлягає задоволенню, оскільки апеляційним судом не встановлено порушень закону в діях адвоката Поліщука С.В., які можуть бути підставою для постановлення окремої ухвали відповідно до ст.262 ЦПК України.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2019 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви (а.с.39-40, т.1). Також ухвалою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.55, т.3)
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а судом апеляційної інстанції ухвалено нове рішення, яким її позов задоволено, то судовий збір підлягає стягненню з відповідачів в дохід держави у розмірі по 4 001 грн 58 коп., з кожного окремо.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» Білої Ірини Володимирівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» у формі змін №30 до переліку (реєстру) вимог кредиторів публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» в частині включення заявлених ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» кредиторських вимог на суму 320 126 грн 46 коп. до кредиторських вимог сьомої черги.
Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра»змінити черговість належних ОСОБА_1 кредиторських вимог до публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» на суму 320 126 грн 46 коп. та віднести їх до кредиторських вимог другої черги.
Стягнути з уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь держави судовий збір у розмірі по 4 001 грн 58 коп., з кожного окремо.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді