31 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2019 року
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.06.2019 задоволено клопотання слідчого Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_7 , та накладено арешт на речі, вилучені 19.06.2019 в період з 12:15 год. по 13:45 год. під час обшуку автомобіля марки «Toyota Camry», чорного кольору, 2015 року випуску, а саме: мобільний телефон марки «Samsung», чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , дві сім-картки, сім-картку оператора «Київстар» з позначеннями НОМЕР_3 ; набір відмичок замків; набір відмичок замків; мобільний телефон без зазначення марки та серійного номеру; сім-картку оператора «Київстар», з позначками НОМЕР_4 ; автомобіль марки «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_5 , чорного кольору, 2015 року випуску.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на автомобіль марки «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_5 , чорного кольору, 2015 року випуску, тобто захисником ОСОБА_5 фактично оскаржено ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на автомобіль марки «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_5 , чорного кольору, 2015 року випуску.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, захисник зазначала, що клопотання слідчого про накладення арешту розглянуто слідчим суддею без виклику ОСОБА_6 та його захисника, а копію оскаржуваної ухвали захиснику вручено 01.07.2019.
У апеляційній скарзі захисник вказувала на те, що слідчий не надав доказів того, що «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_5 є речовим доказом у кримінальному провадженні, та був причетний до злочину, який нібито відбувся 07.06.2019 року в АДРЕСА_1 .
У ході проведення досудового розслідування кримінального провадження N12019110200002733 від 08.06.2019 року не встановлено, що арештований автомобіль є процесуальним доказом наявності події злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та винуватості певних осіб у його вчиненні.
Автомобіль марки «Toyota Camry», який належить ОСОБА_6 , був придбаний за грошові кошти матері дружини ОСОБА_6 та його дружини, а саме за грошові кошти від продажу автомобіля марки "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_6 . Крім того, автомобіль марки «Toyota Camry» придбаний у період шлюбу та є спільним сумісним майном подружжя. Накладення арешту на даний автомобіль порушує майнові права дружини - ОСОБА_9 .
Захисником ОСОБА_10 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , ухвала слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.06.2019 в частині накладення арешту на мобільний телефон марки «Samsung», чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , дві сім-картки, сім-картку оператора «Київстар» з позначеннями НОМЕР_3 ; набір відмичок замків; набір відмичок замків; мобільний телефон без зазначення марки та серійного номеру; сім-картку оператора «Київстар», з позначками НОМЕР_4 , не оскаржувалася, а відтак ухвала у зазначеній частині колегією суддів не перевіряється.
У судове засідання прокурор та ОСОБА_6 не з'явилися, про день та час розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлені.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити в повному обсязі, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна розглянуто у відсутності ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 , та дані про вручення ухвали слідчого судді вказаним особам у матеріалах справи відсутні.
Як зазначено у апеляційній скарзі, копію оскаржуваної ухвали захиснику ОСОБА_5 вручено 01.07.2019, тоді як подано апеляційну скаргу 08.07.2019, тобто в строк, передбачений п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України, у зв'язку з чим колегія суддів не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Оскільки дана ухвала оскаржується захисником ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 в частині накладення арешту на автомобіль марки «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_5 , чорного кольору, 2015 року випуску, то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах його апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, слідчим відділом Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019110200002733 від 08.06.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КПК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом проникнення невстановленої особи 07.06.2019 до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та таємного викрадення грошових коштів в сумі 9600 доларів США, 5000 грн., ювелірних виробів, золотого годинника, біжутерії, ноутбука, норкової шуби.
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2019 року надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля марки «Тоyota Camry», чорного кольору, 2015 року випуску, н.з. НОМЕР_5 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_6 з метою розшукання предметів та речей викрадених з будинку ОСОБА_11 , знаряддя вчинення злочину, а також інших предметів, речей та документів, які мають істотне значення для розслідування даного кримінального провадження.
Згідно протоколу обшуку слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_7 від 19 червня 2019 року виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Samsung», чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , на дві сім-картки, сім-картку оператора «Київстар» з позначеннями НОМЕР_3 ; набір відмичок замків; набір відмичок замків; мобільний телефон без зазначення марки та серійного номеру; сім-картка оператору «Київстар», з позначками НОМЕР_4 ; автомобіль марки «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_5 , чорного кольору, 2015 року випуску, який належить на праві приватної власності ОСОБА_6 .
Постановою слідчого СВ Києво-Святошинського ВП УГ НП в Київській області ОСОБА_7 від 19.06.2019 визнано речовими доказами: мобільний телефон марки «Samsung», чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , на дві сім-картки, сім-картку оператора «Київстар» з позначеннями НОМЕР_3 ; набір відмичок замків; набір відмичок замків; мобільний телефон без зазначення марки та серійного номеру; сім-картка оператору «Київстар», з позначками НОМЕР_4 ; автомобіль марки «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_5 , чорного кольору, 2015 року випуску.
20.06.2019 слідчий СВ Києво-Святошинського ВП УГ НП в Київській області ОСОБА_7 звернувся із клопотанням від 19.06.2019 до Києво-Святошинського районного суду міста Києва про накладення арешту на майно, яке вилучене 19.06.2019 року під час проведення обшуку належного ОСОБА_6 на праві власності автомобіля марки «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_5 , чорного кольору, 2015 року випуску.
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.06.2019 задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на речі, вилучені 19.06.2019 в період з 12:15 год. по 13:45 год. під час обшуку автомобіля марки «Toyota Camry», чорного кольору, 2015 року випуску, та накладено арешт на речі, вилучені 19.06.2019 в період з 12:15 год. по 13:45 год. під час обшуку автомобіля марки «Toyota Camry», чорного кольору, 2015 року випуску, а саме: мобільний телефон марки «Samsung», чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , дві сім-картки, сім-картку оператора «Київстар» з позначеннями НОМЕР_3 ; набір відмичок замків; набір відмичок замків; мобільний телефон без зазначення марки та серійного номеру; сім-картку оператора «Київстар», з позначками НОМЕР_4 ; автомобіль марки «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_5 , чорного кольору, 2015 року випуску.
Постановляючи вказану ухвалу, слідчий суддя виходив з того, що слідчий у клопотанні обґрунтував необхідність накладення арешту на вищевказане майно, який необхідний з метою збереження даного майна як речового доказу, та містить відомості, що можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на автомобіль марки «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_5 , чорного кольору, 2015 року випуску, з тих підстав, що вилучений автомобіль у встановленому законом порядку визнаний речовим доказом в межах вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане в оскаржуваній ухвалі майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може зникнути або може бути приховане чи відчужене.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Викладені у апеляційній скарзі доводи, що слідчий не надав доказів того, що «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_5 є речовим доказом у кримінальному провадженні, спростовуються даними постанови слідчого СВ Києво-Святошинського ВП УГ НП в Київській області ОСОБА_7 від 19.06.2019 року, якою серед іншого майна, автомобіль марки «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_5 визнано речовим доказом ( а.с. 17-18).
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Посилання апелянта на те, що у ході проведення досудового розслідування не встановлено, що арештований автомобіль є процесуальним доказом наявності події злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та винуватості певних осіб у його вчиненні, не заслуговують на увагу, оскільки у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України , що має місце у даному випадку.
Доводи апелянта про те, що автомобіль марки «Toyota Camry», який належить ОСОБА_6 , придбаний за грошові кошти матері дружини ОСОБА_6 та його дружини, а саме за грошові кошти від продажу автомобіля марки "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_6 та придбаний у період шлюбу, а тому є спільним сумісним майном подружжя, то слід зазначити, що надані суду матеріали не мають належних доказів на підтвердження цих обставин.
Долучена до апеляційної скарги ксерокопія довіреності, не завірена належним чином, що позбавляє суд апеляційної інстанції визнати ці доводи обґрунтованими.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170-173, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалуслідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2019 року у частині накладення арешту на автомобіль марки «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_5 , чорного кольору, 2015 року випуску- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3