вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 760/13106/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/5148/2019Головуючий у суді першої інстанції - Шереметьєва Л.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
31 липня 2019 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Суханова Є.М.,
секретар Горбачова І.В.,
за участю:
представника скаржника Павлюка М.В.,
представників відповідача Зубкова М.О., Рибитви О.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2018 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на будинок, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання заповіту недійсним, встановлення факту родинних відносин, права власності на будинок та земельну ділянку, та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,
В провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на будинок, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання заповіту недійсним, встановлення факту родинних відносин, права власності на будинок та земельну ділянку, та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
08.10.2018 року ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_5 , звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з заявою про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 793071980000, кадастровий номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , та заборони проведення будь-яких будівельних робіт по цій земельній ділянці.
В обґрунтування вимог вказаної заяви, заявник посилався на те, що, як йому стало відомо з письмових пояснень представника третьої особи ОСОБА_4 , земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, була неодноразово відчужена та станом на день звернення до суду з заявою про забезпечення позову належить на праві власності ОСОБА_1 . Разом з тим, заявник вказував, що оскільки ним було подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою предметом спору є вказана земельна ділянка, існує можливість припускати, що незабезпечення позову шляхом накладення на неї арешту ускладнить як розгляд справи, так і виконання майбутнього рішення.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19.10.2018 року частково задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_3 про забезпечення позову, а саме: накладено арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 29.03.2018 року. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено (а.с. 5, 6).
В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.
При цьому, в обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, яка вплинула на його права та інтереси, як власника вищезазначеної земельної ділянки, не залучив його до участі у розгляді справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с.8-10).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27.02.2019 року справу повернуто до Солом'янського районного суду м. Києва для усунення недоліків у її оформленні (а.с. 16-18).
Ухвалою Київської апеляційної суду від 03.06.2019 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (а.с.54-56).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10.06.2019 року справу призначено до розгляду (а.с.58, 59).
27.07.2019 року до суду надійшов відзив ОСОБА_3 на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу відхилити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 19.10.2018 року постановлена з дотриманням вимог ст.ст. 149-150 ЦПК України та повністю відповідає вимогам ст. 2 ЦПК України щодо ефективного захисту порушених прав ОСОБА_3 .
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника скаржника та представників відповідача, які з'явились у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Так, постановляючи оскаржувану ухвалу та частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та є предметом спору за даним позовом, може призвести до неможливості та утруднення виконання рішення суду.
При цьому, як встановлено судом першої інстанції, вищенаведена земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 29.03.2018 року.
В свою чергу, обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги, заявник вказував, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, яка вплинула на його права та інтереси, як власника вищезазначеної земельної ділянки, не залучив його до участі у розгляді справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Так, згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути спів мірними з заявленими позивачем вимогами.
При цьому, згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору, реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам та не порушення прав третіх осіб.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд дотримався указаних вище вимог законодавства та, з огляду на майновий характер пред'явлених вимог, дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Доводи скаржника про те, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали він, як власник земельної ділянки, не був залучений до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, суд апеляційної інстанції оцінює критично, адже, як вбачається з матеріалів витягу з цивільної справи № 760/13106/16-ц та не заперечувалося представником скаржника у судовому засіданні, наразі апелянт ОСОБА_1 є відповідачем по справі, до якого ОСОБА_3 пред'явлено позовні вимоги про витребування на його користь земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер № НОМЕР_1 .
Крім того, слід зауважити, що заходи забезпечення мають тимчасовий характер і не порушують прав апелянта на володіння і користування належним йому майном, а лише тимчасово (до розгляду справи по суті, ухвалення відповідного судового рішення та набрання ним законної сили) обмежують можливість розпорядження, забезпечуючи тим самим ефективну можливість виконання судового рішення за майновими вимогами, у випадку задоволення позову. У випадку ж відмови у задоволенні позову, вжиті судом заходи підлягають скасуванню.
Таким чином, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2018 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на будинок, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання заповіту недійсним, встановлення факту родинних відносин, права власності на будинок та земельну ділянку, та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , про визнання заповіту недійсним, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 06 серпня 2019 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
Є.М. Суханова