Справа № 211/1190/19
Провадження № 2/211/985/19
31 липня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Сарат Н.О.
секретаря Зоріної С.М.
за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Вільна профспілка залізничників України до Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" Структурний підрозділ Криворізьке локомотивне депо про стягнення недосплаченої частки заробітної плати до середньої заробітної плати за травень місяць 2018 року, суд , -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що з 22.10.2012 року по теперішній час він працює машиністом електровоза в структурному підрозділі Криворізького локомотивного депо. 19.05.2018 року, він та його помічник виконали вимоги наказу від 24.03.2008 року № 54 Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду «Правил безпечної експлуатації електровозів, тепловозів та моторвагонного рухомого складу». У результаті виконання вимог Правил, було внесено до бортового журналу ( ТУ 152) усі виявлені зауваження та складено Акт за участю Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо ( ППО ВПЗУ КЛД) про невідповідність локомотива вимогам інструкції, наказів і нормативних документів.
Отже, відповідач не надав йому технічно справного локомотиву та не оплатив йому 26 годин часу простою у відповідності до ч. 3 ст. 113 КЗПП в розмірі середнього заробітку передбачена у випадку, коли при відсутності вини працівника виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища, а сплатив у відповідності до Положення про оплату праці ( п. 4.8.1), як час вимушеного простою з причин, що не залежать від працівника з розрахунку тарифної ставки ( посадового окладу), встановленого працівнику.
Просить стягнути з відповідача на його користь недоплачену частку заробітної плати до середньої заробітної плати за травень 2018 року у сумі 8742,24 грн..
Ухвалою суду від 07.03.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
08.04.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до письмового відзиву зазначили що позивач обґрунтовуючи позовні вимоги що стосується доплат частини заробітної плати за травень 2018 року у зв'язку з проведенням акції протесту, вважають їх не обгрунтованими оскільки доказів не відповідності електровозів технічному стану позивачем не доведені. Просять у задоволенні позову відмовити.
У судове засідання сторони не з'явилися, до суду надали заяви про розгляд справи у їх відсутність: ОСОБА_1 на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити; представник відповідача Ручка М .В. просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Положеннями ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 22 10 2012 року працює на машиніста електровоза в структурному підрозділі « Криворізьке локомотивне депо» регіональної філії « Придніпровська залізниця АТ « Українська залізниця» ( а.с. 6-7 - копія трудової книжки ).
Згідно з ст. 94 КЗпП України заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Згідно ч. 1 ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Як простій можуть бути кваліфіковані лише ті випадки, коли працівник приходить на роботу, але не працює з причин відсутності матеріально-технічного забезпечення виробництва, незабезпечення технологічною документацією, несправності устаткування, простою з інших причин, не пов'язаних з виною працівника. Якщо працівник через простій самовільно не приходить на роботу чи іде з роботи, він не має права вимагати оплати відповідного часу простою з підстав, передбачених ст. 113 КЗпП України.
Згідно положення ст.6 Закону України «Про охорону праці» працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці. За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.
Проте, матеріали справи не містять доказів підтвердження факту простою на підприємстві роботодавця, спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці, а також страхового експерта з охорони праці.
Суд вважає не доведеними посилання позивача про не виплату заробітної плати за часи простою.
Позивачем надано ряд актів виявлених зауважень при прийнятті локомотивів, судом переглянуто відеозапис відповідно до якого позивач наочно показує виявлені в локомотивах технічні несправності. Однак суд не бере до уваги інформацію викладену у відеозаписі, оскільки не вбачається коли саме зроблено запис, які локомотиви зняті на відеозапису, доказів того, що виявлені несправності несуть загрозу життю та здоров'ю працівника не надано.
Позивачем не надано доказів, що з вини відповідача відбувався простій.
Відповідно до позовної заяви не обґрунтовано яку саме недоплачену частку заробітної плати позивач просить стягнути на його користь ( сума, підстави, докази , тощо ).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст..13ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, обставини, які є предметом розгляду справи, не можна кваліфікувати як простій, який відповідно до ч. 1ст.113КЗпП України повинен бути оплачений, а тому позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої заробітної плати є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки позивач на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, на підставі статті 141 ЦПК України, він підлягає компенсується за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 12,13,19,76-81,141,258-259,264-265,354-355 ЦПК України, суд ,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача Вільна профспілка залізничників України до Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" Структурний підрозділ Криворізьке локомотивне депо про стягнення недосплаченої частки заробітної плати до середньої заробітної плати за травень місяць 2018 року - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07.08.2019 року.
Суддя: Н. О. Сарат